2.2. Вплив знм на формування уваги дошкільників

Причиною виникнення мовленнєвих порушень у дітей можуть бути різні психофізичні вади. Найважливішими з них, ймовірно є ураження гностичних та моторних зон кори великих півкуль мозку, а також слухової, зорової функції, низка інтелектуальних порушень. Значний негативний вплив справляють несприятливі умови життя та негативний досвід взаємодії з рідними та неадекватне потребам дитини виховання [13, 15].

Загальне недорозвинення мовлення являє собою складне порушення, яке зберігає нормальних слух та непорушений інтелект, але порушує інші компоненти мови, зокрема, фонетику, граматику та лексику. Порушення може мати різний ступінь, починаючи від повної відсутності засобів мовлення у спілкуванні і до розгорнутого майже повноцінного мовлення відповідно до віку дитини, але з елементами фонетичного або лексико-граматичного недорозвитку [14].

Неможливо говорити про загальний недорозвиток мовлення без більш точного діагностування. Діагноз, як правило, встановлюється при більш детальному логопедичному обстеженні. Категорія уражених дітей за клінічним складом неоднорідна і включає неускладнені форми, що мають причиною нескладні мінімальні мозкові дисфункції, зокрема, незрілість емоційно-вольової сфери, низьку регуляцію тонусу м’язів, низьку диференціацію моторних рухів тощо. Ускладнені форми ЗНМ супроводжуються психопатичними та неврологічними синдромами різної етіології та складу. Також виділяють грубе недорозвинення мови, що має причиною особливо складні та масштабні ураження відділів мозку, що відповідають за мовлення, зокрема, випадки моторної алалії [17]. В нашому дослідження увага зосереджується, перш за все, на дітях з неускладненими формами ЗНМ, оскільки по відношенню до них застосовувані та дають добрий ефект такі заходи як поступова корекція словника, розвиток повноцінного розуміння мови, ускладнення граматичного складу мови, поступове формування фразового мовлення та повноцінної звуковимови тощо. У випадку грубого недорозвинення можлива ситуація неможливості ефективного допоміжного втручання тільки на поведінковому рівні, а в ускладнених випадках необхідна також психіатрична корекція [16].

Внаслідок наявності різної глибини порушень, що можуть продовжувати проявлятися в різному віці, ці порушення можуть зачіпати різні рівні мовленнєвого розвитку дитини. У старшому дошкільному віці формування мовленнєвих функцій фактично завершується, дитина здатна до розуміння та відтворення більшості словника, правильної фонетики та повного арсеналу основних граматичних засобів мови. Лексичний арсенал дитини ще доволі обмежений, як і типи використовуваних речень та зворотів, але ці характеристики все більшою мірою залежать від виховання, обсягу індивідуального читання та спілкування з дорослими та однолітками [18, 30]. Цей період у випадку значного розвитку мовлення дитини зі ЗНМ може характеризуватися як третій період мовленнєвого розвитку з наявністю фразового мовлення, що містить різноманітні елементи лексико-граматичного та фонетичного недорозвитку. Проте більш детальне та всебічне вивчення мовлення частіше всього виявляє наявність недорозвитку в всіх сферах.

Взаємодія мовленнєвої діяльності з увагою тісно пов’язана с процесами соціалізації та взаємодії з оточенням, з розвитком увагу до діяльності інших людей у цьому віці та інтересу до участі в спільній діяльності. В першу чергу відзначаються елементи НЗМ у недорозвитку фонематичного слуху та сприйняття мови на слух. Часто це призводить до того, що дитина не може самостійно сформувати здатність та бажання проводити звуковий аналіз та синтез слів, що згодом ускладнює оволодіння грамотою та вимагає втручання логопеда. В результаті ще з більш раннього віку у дитини погано формується слухова та зорова увага. Зорова увага великою мірою пов’язується зі спостереженням за мовленнєвою поведінкою дорослих та співставлення тілесної та мовленнєвої поведінки в ранньому віці, коли у дитини формуються механізми емоційності. У дошкільників із ЗНМ спостерігається дуже низький рівень мимовільної уваги до мовлення інших людей, понижена реагентність на їхню поведінку, що іноді породжує хибну діагностику тих чи інших форм аутизму [11, 32].

На даному рівні активно вживаються прості речення всіх типів, дитина намагається будувати складнопідрядні та складносурядні речення, що вимагають більш складного логічного мислення. Відтворення слів досягає високого рівня, майже немає труднощів у називанні предметів, ознак, якостей предметів, називання знайомого життєвого досвіду. Дитина, як правило, може розповісти про свою сім’ю, про себе та може складати невеликі розповіді. Відповідно, увага дитини здатна протягом довгого часу концентруватися, але при вимірюванні різні характеристики уваги можуть мати показники занижені, порівняно з середніми показниками дітей без ЗНМ. Серед характеристик уваги більшою мірою можуть страждати зосередження, обсяг та спрямованість уваги [19, 21]. За низкою даних західних дослідників, затримання мовленнєвого розвитку може супроводжуватися відносним скороченням прихованого внутрішнього мовлення, що, своєю чергою призводить до уповільнення та порушення когнітивних процесів. Це процеси називання предметів та явищ, виділення абстрактних явищ, осмислення логічних зв’язків та способів оперування з предметами та об’єктами різного типу. Може спостерігатися формування безпосередньо-чуттєвого сприйняття оточуючої дійсності з пониженим вербальним мисленням [22, 23]. При цьому, як вже вказувалося, інтелектуальні можливості дитини, як правило, залишаються непорушеними, і можуть бути ефективно розвиненими згодом, зокрема, за допомогою спеціалістів.

Однією з характерних ознак зміни функціонування уваги у дітей, що страждають на ЗНМ, виступає зміна балансу довільної та мимовільної уваги. Обсяг мимовільної уваги в деяких випадках може компенсувати довільну увагу, зокрема, дитина демонструє здатність протягом довшого часу, ніж інші діти концентруватися на цікавих для неї об’єктах або заняттях, а також намагається зрозуміти дорослих. Також у старших дошкільників з ЗНМ можна спостерігати різке підвищення показників післядовільної уваги у випадку, коли заняттям з ними приділяється окрема спеціальна увага [27, 28]. Одним з вторинних уражень ЗНМ є відчуття неадекватності та розгубленості, які може переживати дитина, неправильно аналізуючи відповідь дорослих та інших оточуючих на її обмежені комунікативні можливості. Ця форма стресу, стаючи постійною та постійно підкріплюючись, сприяє прагненню до короткочасності особистих контактів та скорочення спілкування у будь-якій формі, що тільки більшою мірою скорочує актуальний обсяг довільної уваги дитина. Оскільки в цей період найбільш активно розвиваються комунікативні функції, їх скорочення призводить і до недорозвитку механізмів довільної уваги та вольової функції [29, 31].