3. Методи оцінки вартості бізнесу, що базуються на порівняльному підході.

1. Метод мультиплікаторів

Вартість бізнесу оцінюється на основі визначених коефіцієнтів, що відтворюють суттєві характеристики аналогічних об’єктів, представлених на ринку. Коефіцієнти відображають взаємозв’язок між ринковою вартістю бізнесу та певною фінансово-економічною базою (фактором, який справляє істотний вплив). Найширшого розповсюдження здобули цінові мультиплікатори, які можна підрозділити на інтервальні та одномоментні.

Виділяють такі види мультиплікаторів:

• Цінові (ціна/прибуток, ціна/грошовий потік, ціна/виручка від реалізації, ціна/дивіденди, ціна/балансова вартість, ціна/чиста вартість активів)

• Фінансові (Прибуток/інвестований капітал, прибуток/виручка від реалізації, власний капітал/позиковий капітал)

2. Метод галузевих співвідношень

Базується на використанні емпірично визначених і рекомендованих співвідношень між вартістю бізнесу та окремими фінансово-економічними параметрами. Він є ніби спрощеним варіантом методу мультиплікаторів, бо передбачає визначення вартості бізнесу за вже встановленими спеціалізованими установами коефіцієнтами.

Метод галузевих співвідношень, на жаль, не отримав достатнього розповсюдження у вітчизняній оціночній практиці через відсутність мінімально необхідного масиву статистичної інформації або її закритий характер. Тому з огляду на це можна рекомендувати досвід зарубіжних оцінювачів:

— бухгалтерські фірми та рекламні агентства продаються відповідно за 0,5 та 0,7 річної валової виручки;

— салони краси — за 0,25—0,7 суми річної валової виручки, вартості обладнання та запасів;

— ресторани і туристичні агентства — відповідно за 0,25—0,5 та 0,04—0,1 річної валової виручки;

— автозаправочні станції — за 1,2 — 2,0 місячної валової виручки;

— підприємства роздрібної торгівлі — за 0,75 — 1,5 суми чистого прибутку, обладнання та запасів;

— машинобудівні підприємства — за 1,5 — 2,5 суми чистого прибутку та виробничих запасів тощо.

3. Метод аналогового продажу

Базується на використанні інформації щодо ринкової вартості пакетів акцій схожих компаній, на підставі чого робиться висновок щодо вартості оцінюваного бізнесу. Відповідно до принципу заміщення інвестор інвестує кошти в оцінюваний бізнес у такому ж розмірі, як і в аналогічну компанію, акції котрої вже котируються на ринку. Слід відзначити, що ринкову інформацію щодо ціни на акції аналогічних компаній коригують з огляду на специфіку оцінюваного бізнесу. Основною перевагою цього методу є використання фактичної ринкової інформації, а не прогнозних даних. Хоча обов’язковою вимогою використання даного методу оцінки є схожість організаційно-правової форми порівнюваних компаній та достовірність (надійність) ринкової інформації.