25. Функції грошової одиниці.

Функція грошової одиниці

Економічна сутність

Сфера використання в оціночній практиці

Майбутня вартість грошової одиниці

Відображає зростання грошової одиниці, покладеної на депозит. Процент нараховується на початкову суму та проценти, нараховані раніше

Прогнозування майбутньої вартості об’єкта оцінки, виходячи з його теперішньої ринкової вартості

Нагромадження грошової одиниці за період

Показує майбутню вартість серії регулярних однакових платежів за певний період при встановленій процентній ставці

Прогнозування майбутньої вартості об’єкта оцінки, виходячи з величини платежу в серії виплат і часу їх здійснення

Коефіцієнт відшкодування капіталу

Показує суму первинного інвестування, необхідну для накопичення грошової одиниці, з урахуванням нарахованих процентів

Визначення щорічної суми, необхідної для відшкодування інвестицій у купівлю нерухомості

Поточна вартість грошової одиниці

Показує теперішню вартість грошової одиниці, яку очікується отримати у майбутньому

Приведення майбутніх грошових доходів від експлуатації об’єкта в теперішню (поточну) вартість. Розрахунок поточної величини грошової суми, яка буде отримана у майбутньому від продажу об’єкта

Поточна вартість одиничного ануїтету

Дозволяє визначити теперішню вартість серії рівних майбутніх платежів

Розрахунок майбутніх однакових грошових надходжень

Внесок на амортизацію грошової одиниці

Служить для розрахунку періодичних платежів за основну суму боргу та процентів за нього

Використовується при визначенні вартості об’єкта, придбаного за рахунок кредитних ресурсів

Назва методу

Загальна характеристика

Технологія розрахунку

Специфіка використання

Метод кумулятивної побудови

Передбачає сумування безризикової ставки з усіма компенсаціями за ризик, яким переобтяжений об’єкт оцінки

де r_баз — базова безризикова ставка дисконту; k_i — компенсація за і-тий ризик; n — кількість урахованих ризиків

Безризикова ставка дорівнює депо- зитній ставці комерційних банків, ураховуючи: 1) депозит є валютним; 2) сума депозитного вкладу співставна з розміром чистого операційного потоку капіталу; 3) термін отримання чистого операційного потоку капіталу від використання об’єкта співставний зі строком депозитного вкладу; 4) умови депозиту відповідають угодам з юридичними особами; 5) загальна безризикова дисконтна ставка розраховується як середня між названими вище факторами провідних банків країни

Метод співставного продажу

Ставка дисконту визначається шляхом ділення чистого операційного потоку за об’єктами-аналогами на їх ринкову вартість (у комерційних угодах)

,

де NCF_і — чистий операційний потік капіталу за і-тим об’єктом; MV_і — ринкова вартість і-того об’єкта-аналога; n — кількість ринкових аналогів, доступних на ринку

Використовується у випадку наявності в аналітика достовірної ін- формації щодо об’єктів аналогів та відповідного розвитку ринків нерухомості, землі, застосовуваного устаткування тощо

Метод капітальних активів

Ставка дисконту визначається через існуючий ринок капіталу

,

де r_баз — базова безризикова ставка дисконту;  — коефіцієнт бета (коефіцієнт системного ризику); р_рин — середня дохідність ринку

До запропонованої формули, як правило, додаються індивідуальні поправки за конкретним об’єктом оцінки: компенсація за відмінності у масштабах діяльності; компенсація за спеціальні ризики об’єкта тощо

Метод сполучених інвестицій

Виступає у двох різновидах: 1) для власного і позикового капіталу, 2) для складових елементів об’єкта; передбачає встановлення ставки дисконту за середньозваженою технологією

1) ,

де q — частка позикових джерел фінансування у загальній сумі капіталу підприємства; р_k — середня дохідність позикового капіталу; р_а — нормальна дохідність власного капіталу.

2)

де q_ЗЕМ — частка вартості землі в загальній вартості об’єкта; r_ЗЕМ — ставка дисконту для землі; q_НЕР — частка вартості нерухомості у загальній вартості об’єкта; r_НЕР — ставка дисконту для нерухомості; q_N — частка вартості n-го елемента в загальній вартості об’єкта; r_N — ставка дисконту для n-го елемента

Використовується при позиковому фінансуванні купівлі та функціонуванні об’єкта оцінки, або за наявності точних даних щодо всіх складових (конструкційних) елементів об’єкта

Метод середньозваженої вартості капіталу

Ставка дисконту встановлюється відповідно до рівня середньозважених витрат на капітал

,

де q_П — частка кредиту в загальному обсязі фінансування об’єкта; v_П — кредитна ставка; q_В — частка власного капіталу в загальному обсязі фінансування об’єкта; v_П — вартість використання власного капіталу; q_N — частка n-го джерела фінансових ресурсів у загальному обсязі фінансування об’єкта; v_N — вартість використання n-го джерела фінансування

Використовується для приведення грошових потоків, визначених по моделі сукупного капіталу

Метод внутрішньої норми дохідності

Реалізується у двох формах: простій та модифікованій; передбачає встановлення ставки дисконту відповідно рівню внутрішньої норми дохідності капіталу інвестора

,

де СF + — притоки капіталу підприємства за і-тий рік (період); CF — відтоки капіталу підприємства за і-тий рік (період); n — кількість прогнозних періодів оцінки; Fmi () —

дисконтний множник, визначений як відповідна функція грошової одиниці для і-го періоду за попередньо встановленою ставкою  по відношенню до базового періоду. Звідси виводиться значення дисконтної ставки, хоча це й пов’язано з труднощами математичного характеру

Використовується при розрахунках мінімальної вартості об’єкта, яка відповідає нульовому бюджетуванню грошових потоків

Метод ставки LIBOR

Ставка дисконту встановлюється відповідно до вартості грошової одиниці на Лондонській валютній біржі

,

де LIBOR — вартість продажу грошей на європейських валютних ринках; _К — рівень ризику країни

При фінансуванні об’єкта через європейські валютні ринки на стан- дартних умовах залучення