3. Аналіз активів (майна) підприємства

Для здійснення господарської діяльності підприємство повин­но мати певне майно, яке належить йому. Усе майно, яке належить підприємству і яке відображено в його балансі, називається його активами. Активи — це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приз­веде до збільшення економічних вигод у майбутньому. Фінансо­вий стан підприємства значною мірою залежить від доцільності та правильності вкладення фінансових ресурсів в активи. У процесі функціонування підприємства величина активів та їх структура постійно змінюються.

В активі балансу відображається інформація про розміщення капіталу, про вкладення його в конкретне майно, матеріальні цінності, про витрати підприємства, готову продукцію, залишки вільної готівки. Кожному виду розміщеного капіталу відповідає певна стаття.

В активі балансу статті капіталу розміщені залежно від ступеня їх ліквідності (швидкості перетворення їх на готівку).

За цією оз­накою розрізняють:

• іммобілізовані активи (статті розділу І активу балансу) — ос­новний капітал;

• мобільні активи (статті розділів 11 та 111 активу балансу) — обо­ротний капітал, який може знаходитись у сфері виробництва (запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх пері­одів) або у сфері обігу (готова продукція, засоби в розрахун­ках, короткострокові фінансові вкладення, грошові кошти).

Характеристику про якісні зміни в структурі майна підприєм­ства можна отримати за допомогою вертикального та горизонталь­ного аналізу звітності. Від того, які асигнування вкладені в основні та оборотні засоби, скільки їх знаходиться в сфері виробництва і сфері обігу, в грошовій та матеріальній формі, залежить фінансо­вий стан підприємства та ефективність його діяльності. Негатив­ним є як нестача, наприклад, запасів чи матеріалів, грошових коштів, так і утворення їх надлишків, що не можуть бути задіяні у виробництві.

Структура вартості майна дає загальне уявлення про фінансо­вий стан підприємства. Вона показує частку кожного елемента в активах. Однак сама по собі структура вартості майна не визначає фінансового стану підприємства, а лише оцінює стан активів.

Найбільш загально структуру активів характеризує коефіцієнт співвідношення оборотних і необоротних активів (коефіцієнт мо­більності).

Аналіз динаміки складу і структури майна дає можливість установити розмір абсолютного та відносного приросту чи зменшення всього майна підприємства й окремих його видів. Приріст (зменшення) активу свідчить про розширення (звуження) діяльності підприємства.

Отже, в активі балансу відображуються, з одного боку, виробничий потенціал, який забезпечує можливий для здійснення основної (операційної) діяльності підприємства, а з іншого - активи, як створюють умови для здійснення інвестиційної і фінансової діяльності. Ці види діяльності тісно взаємопов'язані. Тому після загально оцінки динаміки обсягу та структури майна необхідно детально оці­нити стан, рух і причини зміни кожного виду майна підприємства.

Окремо необхідно аналізувати основний і оборотний капітал дебіторську заборгованість.

Показники майнового стану підприємства характеризують стан та структуру активів підприємства у сукупності з джерелами їх по­криття (пасивами). Ці показники умовно можна поділити на дві групи: показники, які визначають стан основних засобів, та показ­ники, які визначають стан оборотних коштів.

Якісна характеристика основних засобів оцінюється за допомо­гою наступних показників:

• частки активної частини основних засобів;

• коефіцієнта накопичення зносу — визначає інтенсивність формування одного з джерел коштів на капітальні вкладення:

де З_п — нарахована сума зносу; 03 — початкова балансова вартість основних засобів.

Цей показник свідчить про ступінь фінансування основних засобів за рахунок зносу;

• коефіцієнта придатності;

• коефіцієнта оновлення — відношення суми введених за звіт­ний період основних засобів до їх вартості на кінець періоду;

• коефіцієнта вибуття;

• фондовіддача;

• фондомісткість;

• фондорентабельність;

• індексу постійного активу — показує частку необоротних ак­тивів (в тому числі і основних засобів) у джерелах власних коштів і розраховується за формулою:

де НА - необоротні активи; ВК - власний капітал;

• коефіцієнта довгострокового залучення позикових коштів;

• коефіцієнта реальної вартості майна — показує яку частку у вартості майна становлять засоби виробництва:

де 03 - основні засоби за залишковою вартістю; ВЗ - вироб­ничі запаси; НВ - незавершене виробництво; МШП - малоцінні та швидкозношувані предмети; А - вартість активів підприємства. Цей показник визначає рівень виробничого потенціалу підприємства, забезпеченість виробничого процесу засобами ви­робництва. Якщо значення цього показника нижче 0,5, це має на­сторожити підприємство.

Обігові кошти підприємств у процесі виробничої діяльності перебувають у безперервному русі і постійно змінюють свою фор­му. Прискорення обігу оборотних коштів скорочує потребу в ма­теріальних і фінансових ресурсах, що дозволяє вивільнити додат­кові кошти на розширення і розвиток виробництва.

Аналіз стану та ефективності використання оборотних коштів підприємства має здійснюватись постійно і бути необхідною скла­довою фінансового аналізу. Аналіз забезпеченості підприємства власними оборотними коштами та прирівняними до них потребує дослідження комплексу таких показників: наявність власних та прирівняних до них коштів; забезпеченість власними оборотними коштами; причини змін загальної суми наявності власних оборот­них коштів за період; причини формування залишків або браку власних оборотних коштів; наявність та динаміка надлишку або браку власних оборотних коштів у обороті.

Для аналізу оборотних активів підприємства використовують­ся такі показники:

де ОбК - власні оборотні кошти; 33 - запаси і затрати

• коефіцієнт маневреності власних коштів:

• забезпеченість матеріальних запасів власними оборотними коштами:

де ВК - власний капітал.

• тривалість одного обороту оборотних коштів - відношення добутку середньої вартості оборотних коштів та тривалості пе­ріоду в днях до виручки від реалізації продукції;

• кількість оборотів — це відношення виручки від реалізації продукції до середньої вартості оборотних коштів в періоді;

• коефіцієнт закріплення оборотних коштів — це відношення середньої вартості оборотних коштів в періоді до виручки від реалізації продукції.

Прискорення оборотності оборотних коштів зменшує потре­бу в них, дає змогу підприємствам вивільняти частину оборотних коштів. Збільшення числа оборотів досягається за рахунок скоро­чення періоду виробництва та періоду обертання.

За результатами аналізу оборотності оборотних коштів розра­ховується сума економії оборотних,коштів (абсолютне або віднос­не відхилення) або сума їх додаткового залучення.