11. Пам'ятки права Давньоруської держави: звичаєве право, договори Русі з Візантією, князівське законодавство, Руська Правда, їх характеристика і значення.

Основною, системоутворюючою формою права на Русі являлося звичаєве право. Джерелом звичаєвого права в Київській Русі були насамперед звичаї, традиції, побутове й культурне багатство, які домінували у свідомості народу, їх використання в повсякденному житті було тісно пов’язане із загальною культурою й духовністю народу. У свідомості народу вони поступово трансформувались і набували характеру правових.

Договори Русі з Візантією 911, 945 років. Договір 911 р. містив зобов’язання греків перед Києвом і навпаки. Зобов’язання греків були набагато ширшими, ніж у слов’ян. Договір 945 р. князя Ігоря є додатковим до договору 911 р. Його норми мають характер уточнень і доповнень, спричинених новими обставинами. Невдалий похід Ігоря на Візантію і, як наслідок, звуження зобов’язань греків перед Руссю, знайшов відображення в статтях, які забороняють русичам боротися за Корсунську землю, зобов’язують надавати грекам військову допомогу.

Князівські уроки та устави. Урок означає „уректи”, тобто проголосити, висловити, а устав – „установити”, „постановити”. Уроки видавалися за власним бажанням князя, стосувалися здебільшого фінансових справ держави, носили тимчасовий характер. Устави мали погоджуватися з представниками державної влади, насамперед з князівською Радою і діяли на увесь період перебування князя при владі. „Устави” та „Уроки” княгині Ольги (Х ст.) є першими зразками князівської правотворчості.

Назва її означає ,,руський закон”, ,,право”, ,,справедливість”. Досі в наукових колах дискусійним залишається питання про її походження, появу найпершої редакції. Так, більшість сучасних дослідників пов’язують її появу з іменем Ярослава Мудрого; академік П.Греков відносить її створення до VII ст. н. е.

Оригінал тексту не зберігається. Відновити ж текст зводу вдалося за рахунок численних (106) списків, що збереглися у Кормчих книгах та інших юридичних збірниках.

Залежно від часу написання, обсягу та авторства дослідники поділяють ,,Руську правду” на три редакції:

1. Найдавніша або ,,Коротка правда” - VIII - IX ст

2. ,,Розширена правда”:

3. ,,Скорочена правда”:

Таким чином,

1. по-перше, ,,Руська Правда” виникла на місцевому грунті і була результатом розвитку юридичної думки Руси - України;

2. по-друге, як джерело права використовувалася в судах аж до кінця XV ст.; по-третє, статті кодексу, у зміненому і доповненому вигляді, стали основою нормативно-правових актів України, Литви, Росії.

12. Джерела церковного права в Київській Русі: їх класифікація і значення.

На розвиток права Київської Русі визначний вплив справило введення християнства. З його поширенням православна церква стала використовувати різноманітні норми канонічного права, перш за все візантійського. Стародавнім пам’ятником руського церковного права вважаються статути Володимира Святославовича і Ярослава Володимировича. Церковні статути визначали становище християнської церкви в державі, закріплювали привілеї служителів церкви, фіксували позиції церкви як феодала по відношенню до безпосередніх виробників, за рахунок яких вона існувала. Статути узаконювали право церкви на “десятину” – своєрідну форму податку, який повсюдно одержували церковні організації. Важливим джерелом розвитку цього виду давньоруського права була рецепція Візантійського права на Русі. Християнська православна церква Київської Русі мала тісні зв’язки з Константинополем. Цілком природно, що збірники грецького церковного права переносилися в землі України-Русі. Серед них – «Номоканон», «Еклога» і «Прохирон». «Номоканон» в Україні був відомий під назвою «Кормчих книг». Окрім церковних правил, сюди входили й світські закони. До «Еклоги» входять норми цивільного візантійського права, які стосуються права спадкового, опіки, духівниць, норми процесуального характеру, норми кримінального права. Крім того, в церковних судах Київської Русі у вжитку були й інші збірники візантійського походження: «Судебник царя Константіна», «Закон судний людям», «Книги законнії».Разом з тим, необхідно звернути увагу на те, що рецепція візантійського права не являла собою простої компіляції, а була переробкою візантійського права з урахуванням українських звичаїв і традицій.