4.5. Учасники конфлікту, основні види.

Основними елементами соціального конфлікту є його учасники. Загалом в конфліктах ними завжди виступають індивіди зі своїми інтересами, цілями і цінностями. Проте суспільне життя не зводиться до взаємодії окремих індивідів. У суспільстві діють різні соціальні групи, спільності, народи, політичні обʼєднання, юридичні особи і т.д., які також можуть виступати учасниками протиборства. Таким чином, учасників конфлікту, як і самих конфліктів, може бути безліч.

Учасники конфлікту розділяються на основних (прямих) і неосновних (непрямих). Основні учасники конфлікту – це суб’єкти конфлікту, які прямо і безпосередньо беруть участь у протиборстві. Їм належить вирішальна і найбільш активна роль у виникненні і розвитку конфлікту. Основні учасники конфлікту є його головними дійовими особами і протиріччя саме їх інтересів лежить в основі протиборства. Основних учасників конфлікту ще називають опонентами. Відповідно до їх потенціалу або сили, якими наділені сторони у конфлікті, виділяють таке поняття, як ранг опонента. Чим більше в учасника конфлікту є можливостей впливати на протікання конфлікту і хід протиборства, тим вищий його ранг. При цьому ранжування можна робити за різними підставами: фізична сила, політична та економічна влада, ресурси, адміністративний або інформаційний потенціал тощо. Ранг учасників конфлікту безпосередньо повʼязаний з їх соціальним статусом, тобто положенням, яке індивід займає в суспільстві відповідно до професії, віку, сімейного стану і соціальної ролі. У різних конфліктних ситуаціях головним може стати різний потенціал учасників конфлікту. Так, якщо має місце фізична боротьба, ранг опонентів буде визначатися їх фізичною силою, в економічних конфліктах він буде залежати від економічного потенціалу.

До неосновних учасників конфлікту відносяться всі інші учасники конфлікту. Неосновні учасники конфлікту або непрямі, другорядні учасники конфлікту – це учасники, яким належить другорядна роль у виникненні та розвитку конфлікту, але вони також отримують від даного конфлікту вигоду. У реальній динаміці конфлікту межа між основними і неосновними учасниками часто виявляється рухомою і відносною. В процесі розвитку конфлікту основні і неосновні дієві особи можуть мінятися місцями. Міжгруповий конфлікт може перерости у міжнародний і тоді активну участь будуть брати інші його субʼєкти. Наприклад, конфлікт, що виник в 90-ті роки ХХ ст. в Югославії між косовськими албанцями і сербами, в подальшому переріс у міжнародний конфлікт між Югославією та країнами, що входять до НАТО, а також у війну НАТО проти Югославії.

Важливу роль у виникненні та розвитку конфлікту мають неосновні його учасники: ініціатори, організатори, пособники.

Ініціатори – ті учасники конфлікту, які беруть на себе ініціативу в появі конфлікту між іншими особами, групами чи державами. Ними можуть бути як окремі особи, так і різні обʼєднання і навіть держави. Це можуть бути як основні, так і неосновні учасники. Після того як конфлікт виник, ініціатор конфлікту може в подальшому не брати участь в ньому, часто прагне приховати свою роль. Людина, яка почала конфлікт в колективі, може потім піти в тінь або взагалі звільнитися з роботи, а конфлікт буде продовжуватися без неї. Але в деяких конфліктах ініціювання конфліктів відіграє важливу роль, стимулюючи учасників, сприяючи вирішенню існуючих проблем.

Підбурювачі – це субʼєкти конфлікту, які підштовхують головних учасників до конфлікту, тобто провокують їх і прагнуть спричинити конфлікт за будь-яких обставин, розвʼязати протиборство, зіткнення між опонентами, але вони можуть в цьому конфлікті не брати участь.

Організатори – група осіб або окрема особа, що планує конфлікт, розробляє загальний план протиборства з опонентом з метою вирішення протиріччя на свою користь. Організувати конфлікт – значить продумати всю його динаміку таким чином, щоб передбачувані вигоди в результаті його закінчення були більші, ніж втрати. Організаторами можуть виступати як основні, так і неосновні учасники конфлікту.

Пособники (групи підтримки) – учасники, які допомагають основним учасникам конфлікту в організації та розвитку конфлікту, можуть сприяти його ескалації чи деескалації. Пособниками можуть виступати спонтанні чи спеціально створені групи осіб, або окремі особистості. Допомога, яка надається пособниками, може носити самий різний характер: матеріальна, ідеологічна, моральна, ресурсна, інформаційна, адміністративна і т.д. Пособниками були країни, які надавали допомогу гітлерівській Німеччині у Другій світовій війні.

Посередники – це окрема група людей, яка не відноситься ні до прямих, ні до непрямих учасників. Це нейтральні представники, які допомагають учасникам конфлікту за допомогою переговорів і інших способів досягти згоди чи консенсусу і припинити конфлікт. Поява посередника відбувається після звернення сторін за допомогою у завершенні конфлікту і контролі за дотриманням домовленостей і угод. За деяких обставин посередники можуть самостійно ініціювати свою появу і участь в конфлікті, розуміючи свій авторитет та вплив. Посередники можуть зіграти позитивну роль у конфлікті. Посередниками можуть бути судді, арбітри, професійні медіатори, керівники, лідери. Ефективність медіаторів залежить від особистих якостей, авторитету, знань щодо динаміки конфліктів, досвіду щодо урегулювання конфліктів і ведення переговорів, інформованості і компетентності щодо проблеми конфлікту.