4.2. Динаміка конфлікту

Протиборство і протидія суб’єктів конфлікту має певні закономірності взаємодії, особливості протікання. Динаміка конфлікту дозволяє вивчити механізми виникнення і протікання конфлікту. В розвитку конфліктів можна виділити три основні стадії:

1. передконфліктна стадія (латентний період);

2. стадія конфлікту (безпосередньо сам конфлікт);

3. післяконфліктна стадія (завершення) конфлікту.

І. На першій стадії виникає можливість конфлікту, тобто виникнення і усвідомлення проблемної ситуації, яка виникає не на пустому місці, а визріває поступово, по мірі розвитку і загострення протиріч. Дані протиріччя і факти, виявляються не відразу і можуть бути приховані за різноманітними другорядними явищами і подіями. Це період накопичення факторів і процесів, які можуть призвести до конфлікту, коли виникають всі основні елементи, які утворюють структуру конфлікту, його причини і головних учасників. Цей період часто називають латентним періодом конфлікту. В передконфліктному періоді майбутні опоненти ще не усвідомлюють в повній мірі наслідків уже намічених розходжень і протиріч інтересів. Учасники конфлікту можуть свідомо приховувати інформацію щодо реальних мотивів в конфлікті, ймовірних союзників і груп підтримки. Передконфліктна ситуація характеризується тим, що вона створює реальну можливість для конфлікту. Хоча на цьому етапі конфлікту можливе його вирішення за умови відкритості сторін, аргументації інтересів і вибору необхідної позиції (покращення умов праці, виплата заробітної плати, згода з вимогами однієї з сторін і т.д.). Але при відсутності бажання вирішити цей конфлікт на даному етапі, він переходить в наступну стадію – конфліктну.

ІІ. Конфліктна стадія. Якщо намічені на передконфліктній стадії протиріччя інтересів вирішити не вдається, рано чи пізно конфліктна ситуація переростає в конфлікт. Такий перехід відбувається в результаті того чи іншого інциденту, який призводить до відкритого протиборства сторін. Протиріччя досягають такої зрілості, що їх не можна не помітити. Ознакою переходу від прихованої стадії конфлікту в відкриту є перехід обох сторін до конфліктної поведінки, яка направлена на блокування досягнень протилежної сторони, її цілей і досягнення своїх цілей. На даній стадії конфлікту можливе розширення кількості учасників; зростання проблем, що створюють комплекс причин конфлікту; зростання негативних почуттів, неприязні, ненависті і т.д.; зростання ступеню психічної напруженості до рівня стресової ситуації. Даний етап конфлікту характеризується ескалацією, тобто інтенсифікацією боротьби, зростанням руйнівних дій сторін один проти одного, що створює передумови для негативного завершення конфлікту. На стадії відкритого конфлікту стає очевидним також те, що ні одна з сторін не хоче іти на уступки чи компроміс, навпаки, домінує установка на протиборство, на відстоювання власних інтересів. Учасники конфлікту розробляють стратегії поведінки в конфлікті і відповідно до них застосовують необхідні тактики поведінки в конфлікті.

На цій стадії розвитку конфлікту його учасники можуть звертатися до третьої сторони, юридичних органів для захисту чи утвердження власних інтересів. Медіація – спосіб вирішення конфлікту, який передбачає участь третьої сторони, що забезпечує безконфліктне вирішення проблеми чи врегулювання конфлікту, який почався. Кожен з учасників протиборства намагається обрати засоби для придушення опонентів і залучити на свою сторону якомога більше союзників. Дана стадія конфлікту залежить від позицій і рангу сторін, а особливо тієї сторони, яка має великі ресурси, сили. Відповідно до сили і можливостей, які мають учасники конфлікту виділяється таке поняття як ранг учасників конфлікту. Чим вищий ранг учасника конфлікту, тим більше він має можливостей впливати на протікання конфлікту.

У випадку несумісності позицій сторін наслідки відкритої стадії конфлікту можуть бути катастрофічними, привести до розриву добрих відносин чи навіть до знищення однієї з сторін. Конфліктуючі групи можуть вибрати наступі програми поведінки: 1) досягнення своїх цілей за рахунок іншої групи і тим самим доведення конфлікту до більш високої напруженості; 2) зниження рівня напруженості, але збереження конфліктної ситуації, переведення її в скриту форму за рахунок часткових уступок протилежній стороні; 3) пошук способів повного вирішення конфлікту. Якщо сторонами вибирається третя програма поведінки, починається третя стадія в розвитку конфлікту – стадія завершення.

ІІІ. Стадія завершення конфлікту або післяконфліктна стадія

Завершення конфлікту – це заключна стадія його динаміки. Перехід до післяконфліктної стадії відбувається тоді, коли учасники конфлікту зорієнтовані на пошук шляхів нормалізації відносин і усвідомлення необхідності подальшої взаємодії. Завершення конфлікту здійснюється як через зміну об’єктивної ситуації, так і через суб’єктивну, психологічну перебудову, зміну образу ситуації, яка склалася у конфліктуючих сторін.

Завершення конфлікту може бути повним і частковим. Часткове завершення конфлікту досягається, коли змінюється тільки зовнішня конфліктна поведінка сторін, але внутрішні емоційні установки до продовження конфлікту зберігаються. Вони можуть стримуватися волевими, розумними аргументами чи санкцією третьої сторони. Повне завершення конфлікту досягається тоді, коли конфлікт і на зовнішньому і на внутрішньому рівнях вирішено. В даному випадку образ ворога трансформується у образ партнера, а психологічна установка на боротьбу змінюється орієнтацією на співробітництво. Наприклад, сторони зрозуміли свої помилки, зберегли добрі відносини, прийшли до спільної згоди у вирішенні конфлікту.

Основними формами завершення конфлікту є вирішення, урегулювання, згасання, усунення, переростання в інший конфлікт. Під розв’язанням конфлікту розуміється спільна діяльність його учасників з припинення протиборства і вирішення тієї проблеми, яка зумовила виникнення конфліктної ситуації. Для вирішення конфлікту необхідно, щоб дві сторони займали активну позицію і прагнули до зміни тих умов, в яких здійснюється їх конфліктна взаємодія. Вирішення конфлікту неможливо без зміни ставлення до опонентів (або хоча б до одного з них) і тих позицій, які вони відстоювали в процесі протиборства. Основою вирішення конфлікту можуть стати зміни ставлення опонентів один до одного або до того обʼєкту, який був причиною виникнення конфлікту.

Вирішення конфлікту відрізняється від його урегулювання. Урегулювання означає, що в усуненні протиріч між учасниками конфлікту важливу роль грає третя сторона – посередник, медіатор і ін. Урегулювання відбувається за згодою учасників конфлікту або без їх згоди.

Згасання конфлікту означає тимчасове припинення протиборства сторін з збереженням основних ознак конфлікту, протиріч і напружених відносин між опонентами. Часто в цьому випадку конфлікт переходить з відкритої форми в латентну. Згасання конфлікту може бути обумовлено такими причинами, як втрата мотивації до протиборства через відсутність об’єкту, що спричинив конфлікт, своєї актуальності і значимості для опонентів; переорієнтація мотивації, переключення уваги і діяльності на інший об’єкт, інші справи і т. п.; виснаження сил і ресурсів для продовження протистояння.

Усунення конфлікту передбачає такий вплив на конфлікт, метою якого є вилучення всіх чи окремих його структурних елементів. Як правило, усунення конфлікту саме по собі не є конструктивним, але в ряді випадків виконує позитивну функцію, коли виникає необхідність здійснити швидкі та рішучі дії щодо конфлікту, його учасників. Така необхідність виникає у разі загрози насильства, загибелі людей, дефіциту часу тощо. Існують наступні способи усунення конфлікту: вилучення одного з учасників конфлікту; обмеження контактів і взаємодії опонентів на певний період, ізоляція їх один від одного; усунення об’єкту, що викликав конфлікт.

Конфлікти не завжди проходять розглянуті стадії. Якщо конфлікт вдається вирішити на передконфліктній стадії, то на цьому його динаміка закінчується. Деколи передконфліктна стадія залишається непомітною і учасники несподівано для себе розуміють, що вони в активній фазі конфлікту і можуть відразу стати основними його учасниками. А завершення конфлікту не завжди відбувається з повною нормалізацією відносин, тому існує можливість поновлення конфлікту. Протікання конфлікту залежить від причин конфлікту, мотивів і орієнтації учасників конфлікту, існуючих обставин міжособистої взаємодії.