45. Когерентне та некогерентне рентгенівське розсіювання, атомні фактори розсіювання.

Якщо при розсіюванні довжина хвилі не змінюється, то говорять про когерентне розсіювання, якщо змінюється – про некогерентне. Однією із причин останнього може бути ефект Комптона, згідно якого взаємодія рентгенівського кванту з електроном відбувається за законом удару пружних кульок. При цьому частина енергії кванту переходить в кінетичну енергію електрону, а довжина хвилі випромінювання зростає на величину d. Зважаючи на те, що процеси поглинання та розсіювання рентгенівських променів відбуваються незалежно, то сумарний коефіцієнт ослаблення можна подати у вигляді суми відповідних коефіцієнтів:

(15)

де  - лінійний коефіцієнт істинного поглинання, _ког та _нк – коефіцієнти ослаблення, обумовлені когерентним та некогерентним розсіюванням, відповідно. Коефіцієнт поглинання складної хімічної речовини підраховується за адитивною схемою з врахуванням частки кожного елементу.

Атомний фактор розсіювання електронів меншою мірою залежить від атомного номера і тому дифраговані на легких атомах пучки електронів мають майже таку саму інтенсивність, як і на важких атомах, що дозволяє досить впевнено визначати розташування легких атомів.

Атомний фактор розсіювання, формфактор — коефіцієнт, що характеризує інтенсивність розсіяного рентгенівського випромінювання при взаємодії первинного пучка з атомами речовини ( є пропорційним атомному номеру).

46. Метод ізотопного заміщення в нейтронній дифракції, поняття нульового сплаву.

нейтронна дифракція на кристалах води здійснюється так само, як і рентгенівська дифракція. Однак те, що довжини нейтронного розсіювання різняться в різних атомів менш сильно, метод изоморфного заміщення стає неприйнятним. Насправді зазвичай працюють із кристалом, яка має молекулярна структура вже приблизно встановлено іншими методами. Потім при цьому кристала вимірюють інтенсивності нейтронної дифракції. За цією результатам проводять перетворення Фур'є, під час якого використовують обмірювані нейтронні інтенсивності і фази, вычисляемые з урахуванням неводородных атомів, тобто. атомів кисню, становище що у моделі структури відомо. Потім на отриманої в такий спосіб фурье-карте атоми водню і дейтерію представлені зі значно великими вагами, ніж карті електронної щільності, т.к. внесок цих атомів в нейтронне розсіювання дуже великі. З цієї карті щільності можна, наприклад, визначити становища атомів водню (негативна щільність) і дейтерію (позитивна щільність).

Можлива різновид цього, що складається у цьому, що кристал створений у воді, перед вимірами витримують у важкій воді. І тут нейтронна дифракція як дозволяє визначити, де є атоми водню, а й виявляє такі, здатні обмінюватися на дейтерій, що особливо важливо при вивчення ізотопного (H-D)-обмена. Така інформація допомагає підтвердити правильність встановлення структури.

Структурний фактор за О.С.Лашко необхідно використовувати в тих випадках, коли сума стає рівною нулю, що можливе для так званих“нульових” сплавів, котрі складаються з ізотопів з додатніми та від‘ємними амплітудами розсіювання