Розділ 2. Характеристика категорій герундію в англійській мові.

1. Особові та неособові формі в англійській мові.

Дієслово – це частина мови, яка виражає граматичне значення дії за динамічної ознаки, яка плине у часовому просторі. У літературі, яка дає змогу побачити послідовність англійської мови, дієслова поділяють на особові та неособові форми. Такий розподіл є універсальним. В англійській мові наявність дієслова є обов’язковою. Всі дієслова, за винятком деяких, мають ці форми. Особові форми дієслова () вказують на особу та кількість; також вони мають форми часу, способу та стану. Особові форми дієслова, в реченнях, виконують роль присудка і завжди вживаються разом з підметом з яким вони узгоджуються в особі та числі. Докладний аналіз цих форм викликає великий інтерес з точки зору сучасної послідовності англійської мови. За Хорнбі неособовими формами дієслова виступає інфінітив (Present Infinitive, Perfect Infinitive), дієприкметник (Present Participle, Past Participle) та герундій. Всі інші таким чином виступають особовими.

Неособовими формами дієслова to bе, згідно Хорнбі є: (to) be, (to) have been, being, been, а особовими в свою чергу являються: am, is, are, was, were. Окрім того, Хорнбі виділяє 24 особові форми (Anomalous Finites), серед яких вищезазначене дієслово to be, а також дієслова: do, does, did, shall, should, will, would, can, could, may, might, must, ought need, dare, used.

Беляєва М.А. також поділяє дієслова англіської мови на особові та неособові. Згідно з автором «основними формами дієслів англійської мови». [1,c. 301]. Форми інфінітиву та дієприкметника приймають участь в утворенні різних складних дієслівних форм (за допомогою допоміжних дієслів). До відмінних рис неособових форм дієслова автор відносить також відсутність в них звичайних форм часу, особи, способу. Вони можуть виконувати функції різних членів речення, але не можуть виконувати функції присудка. До неособових форм дієслова Біляєва відносить інфінітив, герундій та дієприкметник. Неособові форми герундію мають як дієслівні так і іменникові риси, поєднуючи в собі ці риси ( інфінітив та герундій) або ж дієслова та прикметника. Таким же чином Біляєва виділяє спільні характеристики неособових форм дієслова, а саме вони не виражають: особу, число, стан, час дії «лише вказують на співвіднесеність у часі, тобто дія або стан, що виражається ним, одночасно з дією або станом, вираженим особистою формою дієслова, або передує йому»; виражають стан: інфінітив to write (активний стан) - to be written (пасивний стан); причастя і герундій writing (активний стан) - being written (пасивний стан).

У свою чергу Жигадло В.Н. відмічає наступні характеристики неособових форм: наявність категорій часу, виду та стану; «Здатність приймати доповнення і визначатися обставиною». Ця здатність проявляється в однотипних поєднаннях, не відрізняючись від подібних поєднань з особовими формами дієслова. Таким чином, дієслівні характеристики починають себе проявляти у неособовій формі англійського дієслова в наявності категорії часу, виду, стану, а також в характеристиці словосполучень, в яеих функціонують форми дієслова. Качалова та Ізралієвич в книзі «Практична граматика англійської мови» також поділяють форми англійського дієслова на особові та неособові. Останні називають Verbals. Особові форми дієслова, за Качаловой здатні виражати особу, спосіб, час, число та стан. До особових форм відносяться дієслова в трьох особах однини і множини в усіх часах дійсного і пасивного стану в дійсному і умовному способі.

У реченні вони виконують функцію присудка, і завжди мають при собі підмет, з яким дієслово-присудок узгоджується в особі і числі. До неособових форм автори відносять герундій, інфінітив і дієприкметник. Вони, на відміну від особових форм, висловлюють дію без зазначення особи, числа і способу. І не виступають в ролі присудка. Таким чином, особові форми дієслів є дієслова в чистому вигляді, неособисті з'єднують в собі ознаки, як дієслів, так і інших частин мови. Особисті форми дієслів можуть виконувати в реченні тільки функцію присудка чи його відмінювати частина, неособисті - різних членів речення, крім присудка і його відмінюється частини.

Герундій володіє наступними формами: Indefinite Gerund Active, Indefinite Gerund Passive, Perfect Gerund Active і Perfect Gerund Passive. Коли дія, котра виражає герундій, яка виконується особою або предметом, до якого воно належить, то герундій вживається у формі Active: He avoided making the same mistakes again. - Він уникав здійснювання тих же помилок. She enjoys making cakes for her family and friends. - Їй подобається пекти торти для сім'ї та друзів. Коли дія, виражена герундієм, здійснюється над особою або предметом, до якого воно відноситься, то герундій використовується у формі Passive: He does not like being read to. - Він не любить, коли йому читають. I remember having been introduced to him. - Я пам'ятаю, що мене познайомили з ним.

Indefinite Gerund Active утворюється шляхом додавання cyффікса -ing до основи дієслова: to write - writing, to read - reading. Indefinite Gerund Passive утворюється за допомогою допоміжного дієслова to be у формі простого герундія і дієприкметника смислового дієслова: being written. Perfect Gerund Active утворюється за допомогою допоміжного дієслова to have у формі простого герундія і дієприкметника смислового дієслова: having written. Perfect Gerund Passive утворюється за допомогою допоміжного дієслова to be у формі перфектно герундія і дієприкметника смислового дієслова: having been written. Негативна форма герундія утворюється за допомогою заперечної частки not, яка ставиться перед герундием: not writing, not being written. Indefinite Gerund Active і Passive зазвичай вживаються для вираження дії, одночасно вираженим дієсловом-присудком у реченні в теперішньому, минулому і майбутньому часі: Hе is interested in reading adventure books. - Він цікавиться читанням пригодницьких книг. He was interested in reading adventure books. - Він цікавився читанням пригодницьких книг.