2. Доконаний та недоконаний види дієслова, спосіб їх творення

Порівняльно-типологічний аналіз категорії виде в англійській та українській мовах пов'язаний із серйозними труднощами, що зумовлено в першу чергу недостатньою розробленістю цієї категорії в обох мовах.

Категорія виду звичайно визначається як така лексико-граматична категорія, яка передає характеристику протікання дії або процесу, позначеного дієсловом - повторюваність, тривалість, багатократність, миттєвість дії, або результативність, завершеність - незавершеність, і, нарешті, граничність, тобто відношення дії до її внутрішньої межі.

Складність трактування категорії виду в англійській мові погіршується тією обставиною, що наявність цієї категорії в ній взагалі заперечували і заперечують багато відомих вчених, зокрема Г. Суіт, О. Есперсен, I. Вахек, Р. Зандворж та Н. Іртеньєва. Деякі граматисти, визначаючи цю категорію в англійській мові, разом з тим стверджують, що вона підпорядкована категорії часу і не існує самостійно, у відриві від останньої. Складність типологічного зіставлення полягає також і в тому, що в українській мові з одного боку і в англійській мові з іншого (якщо визнати наявність в ній цієї категорії), існує принципова відмінність. Спільним граматичним значенням виду в російських та українських мовах є відношення дії, що позначається дієсловом, до його внутрішньої межі. В англійській мові вид розуміється як категорія, що передає спосіб, характер протікання дії в часі. Вид як одна з ознак дієслова вказує на наявність або відсутність внутрішньої межі в розвитку дії.

Дія, виражена дієсловом, буває обмежена і не обмежена в часі. Наприклад: дієслова роблю, малюю, біжу позначають дії, не обмежені в часі, бо невідомо, чи вони завершаться, а дієслова зробив, намалював, прибіжу позначають дії, обмежені в часі, оскільки дія завершилась (зробив, намалював) або обов´язково завершиться в майбутньому (прибіжу). На підставі цього розрізняють недоконаний і доконаний вид дієслів. Вид (доконаний або недоконаний) властивий усім дієслівним формам. Дієслова недоконаного виду виступають у трьох часах (минулому, теперішньому і в складній та складеній формах майбутнього), дієслова доконаного виду мають значення тільки минулого часу і простої форми майбутнього часу. В українській мові форми недоконаного і доконаного виду дієслова, за незначним винятком є співвідносними або ж парними. Форму недоконаного виду вважають основною, або початковою, від неї звичайно твориться форма доконаного (робити — зробити), хоч іноді в основі видової пари може бути форма доконаного виду, від якої твориться недоконаний вид (надписати — надписувати).

Дієслова доконаного виду називають завершену, обмежену в часі дію та відповідають на питання що зробити? що зроблю? що зробив? що зробивши? що зроблячи. Тобто значення виду закріплюється за основою дієслова і зберігається в усіх його формах – дієвідмінюваних, відмінюваних і незмінюваних (позмагатися, позмагаюся, позмагався, позмагавшись, позмагаючись).

Дієслова недоконаного виду називають незавершену, не обмежену в часі дію, без вказівки на її закінчення й відповідають на питання що робити? що робимо? що робив? що робитиму? що роблячи? що робивши? (змагатися, змагаємося, змагався, змагатимусь, змагаючись, змагавшись).

Сучасний український вид з його регулярним протиставленням “доконаний – недоконаний” виражає відношення дії до її внутрішньої межі.

В давньоанглійській мові категорія виду була представлена двома видами - недоконаним, що являв собою основу дієслова, звичайно не ускладнену префіксом, наприклад, - робити, працювати; settan - ставити, класти, і доконаним, що утворювався за допомогою префіксів, переважно за допомогою префікса ze- і деяких інших, наприклад, zewyrcan - зробити; zesettan - поставити, покласти. Дієслова недоконаного виду мали співвідносні дієслова доконаного виду, як правило з тим же лексичним значенням, наприклад, : sellan - давати zesellan - дати; bindan - зв'язувати zebindan - зв'язати.

Система двох видів в давньоанглійській період виявилася нестійкою. 3 одного боку, видові префікси поступово набули значення словотворчих морфем, що зберіглося ще і дотепер, наприклад: to come - приходити; to become – ставити, з іншого - протягом середньоанглійського періоду відбувалося поступове відмирання префіксів, завдяки чому морфологічні засоби вираження видів доконаного і недоконаного поступово втратилися. Разом з тим зникли і співвідносні пари дієслів, і таким чином протягом середньоанглійського періоду категорія виду була втрачена. Це призвело до того, що на зміну зниклій категорії виду прийшла складна система часових форм, яка на певному етапі свого розвитку, вже в новоанглійському періоді, дала початок новим видовим характеристикам дії та процесу, що здобуло в сучасній англійській мові неоднозначне тлумачення.

Категорія виду сучасної англійської мови представлена опозицією “тривалий – нетривалий” та реалізується за допомогою видочасових форм Continuous та Indefinite. Загальним значенням форм прогресиву є вираження конкретно-процесної дії, тобто дії, локалізованої в конкретній точці часової осі та такої, що не має межі взагалі або ще не досягла цієї. Специфіка англійських видових форм полягає в тому, що видове значення обов’язково поєднане з вказівкою на відрізок часу, в якому ця дія протікає і, відповідно, виражена в межах часу.

Категорія виду включає в себе загальний і тривалий вид. Крім цього в англійській мові існує категорія перфекта, яку відносять до системи граматичного часу. Перфект позначає дію, що передує якому-небудь моменту або іншій дії в минулому, теперішньому або майбутньому часі. Це поняття також може вказувати і на результативність дії в момент мови.

Таким чином, в сучасній англійській мові вид можна точніше визначити як категорію, що передає характер протікання дії по відношенню до моменту (відрізку) часу, вказаному формою дієслова. З’являються Present Perfect, форми групи Perfect Continuous, які починають асоціюватися не стільки з результатом дії, як з формами часової відносності, що протистоять так званим абсолютним часовим формам. Найбільш проявлено це в англійському інфінітиві та умовному способі. Наприклад: I’m happy to meet you. – Я щасливий тебе зустріти; I’m happy to have met you – Я щасливий, що зустрів тебе. If I were there I should kill you – Якби я був там, я би вбив тебе. If I had been there I should have killed you – Якби я був там, то вбив би тебе.

Загально відомо, що чим більш проявленою і чітко окресленою є граматична категорія виду в мові, тим менше видо-часових форм в ній існує і навпаки. Так, в дійсному способі активного стану української мови існує 6 видо-часових форм:

• теперішній час;

• минулий час доконаного виду;

• минулий час недоконаного виду;

• майбутній час доконаного виду;

• майбутній час недоконаного видів;

• давноминулий час

В той час як в сучасній англійській мові їм протистоять шістнадцять: Present (Indefinite, Continuous, Perfect, Perfect-Continuous) Tenses, Past (Indefinite, Continuous, Perfect, Perfect-Continuous) Tenses, Future (Indefinite, Continuous, Perfect, Perfect-Continuous) Tenses, Future-in-the-Past (Indefinite, Continuous, Perfect, Perfect-Continuous) Tenses.

Отже констатуємо: ключ до розуміння відмінності видочасових форм в порівнюваних мовах лежить в відмінності їх видових концепцій. Формальних рис спільного між категорією виду в англійській та українській мовах фактично немає, якщо не враховувати однакової кількості видів (двох) в зіставних мовах. Немає повної відповідності і в семантичному плані. Загальний вид відповідає як доконаному, так і недоконаному виду в українській мові: англ. - I саmе; укр. - я прийшов, я приходив. Тривалий вид в сій англійській мові відповідає тільки недоконаному виду в українській мові: I am writing - я пишу, I was writing - я писав.