Розділ 1. Характеристика та видочасові форми дієслова в українській та англійській мовах

1. Дієслово як частина мови

Дієслово - це одна з основних частин мови, що позначає дію або стан і відповідає на питання що робити?; що зробити? При цьому поняття дії чи стану трактується в граматично узагальненому сенсі. Вони можуть розумітися як фізичні дії (працювати, бити), переміщення в просторі (бігати, їхати), діяльність органів чуття (дихати, чути), фізичний і душевний стан (стояти, переживати), становлення ознаками (блідніти, червоніти), позначати мови (шептатись, переговорюватись), розумові процеси (рахувати, міркувати). Слова з настільки різними лексичними значеннями групуються в єдину частину мови на підставі спільної для всіх дієслів ознаки - категоріального значення процесуальності.

Морфологічні ознаки дієслова – зміни за часами, особами, числами і відмінками. Крім того, дієслова можуть бути перехідними і неперехідними, можуть вказувати на вид.

Дієслово як частина мови об'єднує слова зі значенням процесуальної ознаки, або дії предмета. Процесуальна ознаку мають всі дієслова. Особливості цієї ознаки виявляються при порівнянні дієслів з іменниками і прикметниками.

Дієслово в англійській мові характеризується багатьма поняттями. Говорячи простою мовою, їх можна охарактеризувати так: - часи дієслова показують, коли відбувається дія або стан, що описується дієсловом; - вид дієслова показує, завершена чи ні дія або стан; - стан дієслова використовується для того, щоб показати відношення між дією і виконавцем цієї дії; - спосіб дієслова показує ставлення мовця до дієслова, оповідне це речення чи вказівне. За формою дієслова відрізняються від інших частин мови в англійській мові тим, що вони відмінюються, тобто можуть змінюватися категорії часу, виду, стану, способу, особи і числа. Якщо форма дієслова виражає всі згадані категорії, то вона називається особовою формою дієслова і виконує в реченні лише функцію присудка.

До неособових формам дієслова відносяться інфінітив, герундій і дієприкметник. На відміну від особових форм дієслова, вони не виражають особи, числа, способу і не мають звичайних дієслівних форм часу, але висловлюють стан і вид.

Отже, можна зробити висновок, що дієслово – граматично найскладніша частина мови, оскільки відіграє головну роль у вираженні предикативної функції речення. Складність полягає у тому, що дієслово може бути представлене у двох формах– особовій та неособовій. Загальне категоріальне значення усіх форм дієслова – динамічний процес, дія. Дієслово має більше граматичних категорій, ніж будь-яка інша частина мови. У складі синтаксичних одиниць воно може сполучуватися з іменниками, займенниками та прислівниками. Дієслово в українській мові характеризується наявністю семи граматичних категорій:

1) категорії виду, що виражається морфологічними формами доконаного та недоконаного видів;

2) категорії часу, що знаходить своє вираження у формах п'яти часів - трьох форм часу недоконаного і двох форм доконаного виду;

3) категорії стану, що має морфологічні вираження у вигляді форм

активного, зворотно-середнього і пасивного стану;

4) категорії способу, представленої формами трьох способів дійсного,

Наказового та умовного;

5) категорії особи, вираженої особовими закінченнями;

6) категорії числа, вираженої особовими закінченнями;

7) категорії граматичного роду в формах однини минулого часу.

B системі англійського дієслова подані наступні граматичні категорії:

1) категорія часу, що виражена трьома формами часу - теперішнім, минулим та майбутнім;

2) категорія способу, подана наступними морфологічно вираженими формами способів дійсного, наказового, умовного I, умовного II, передбачуваного:

3) категорія стану, що має морфологічні вираження (у формі) у вигляді форм активного та пасивного стану;

4) категорія виду, подана формами двох видів загального і тривалого;

5) категорія часової віднесеності, поданої формами перфекту;

6) категорія особи, виражена в теперішньому часі морфемою -(e)s та

нульовими морфемами в інших особах;

7) категорія числа.