Е. Тактика лікування діуретиками.

1. Тактика активної терапії (ТАТ): кількість виділеної рідини перевищує кількість спожитої у 1,5-2 рази; критерій ефективності ТАТ- зниження маси тіла.

2. Тактика підтримуючої терапії (ТПТ): добовий діурез = кількості спожитої рідини; критерій ефективності ТПТ- збереження стабільної ваги хворого, неефективності ТПТ- зростання ваги хворого.

Окремі зауваги:

1. 100 мг гіпотиазиду = 80 мг фуросеміду

= 100 мг етакринової кислоти

= 200 мг спіронолактону

= 200 мг тріамтерену

= 10 мг амілориду

2. Лікування діуретиками треба починати з малих доз (25 мг гіпотиазиду, 20 мг фуросеміду, 50 мг верошпірону)

3. Для тривалого лікування "ідеальним" діуретиком є гіпотиазид, нетіазидні діуретики (їх можна застосовувати при супутньому ЦД), а також калійзберігаючі діуретики

4. В якості антигіпертензивних засобів доцільно застосовувати малі дози тіазидних діуретиків (гіпотиазид 6,25-12,5 мг 1-2 р./д.)

5. Перевагою сильнодіючих петлевих діуретиків (фуросемід, урегіт, буринекс) є їх терапевтична ефективність при нирковій недостатності

6. При застосуванні діуретиків треба постійно стежити за появою небажаних ефектів.`

Є. Класифікація небажаних ефектів діуретиків.

1. Водно-електролітні зрушення

1.1. Порушення обміну води і натрію

1.2. Гіпокаліємія (препарати класів ІІ-ІІІ), гіперкаліємія (клас ІV)

1.3. Порушення кислотно-основної рівноваги:

• метаболічний ацидоз (інгібітори карбоангідрази),

• метаболічний алкалоз (діуретики ІІІ класу)

2. Небажані ефекти, супутні водно-електролітним зрушенням

2.1. Порушення гемодинаміки (гіпотензія, гіпертензія- тиазидні рикошетні гіпертензивні кризи)

2.2. Метаболічні зрушення: гіперглікемія (тиазидні діуретики), гіперурикемія (подагра), гінекомастія, гіперліпідемія

2.3. Порушення гемостазу і реологічних властивостей крові: зростання гематокриту, гіпервіскозний синдром, адгезія і агрегація тромбоцитів, еритроцитів = сладж-синдром

3. Інші небажані ефекти:

3.1. Диспептичний синдром (нудота, блювання, проноси)

3.2. Алергічні реакції (геморагічна пурпура, кропив'янка, свербіж шкіри)

3.3. Агранулоцитоз

3.4. Холестатичний гепатит

Окремі зауваги щодо деяких небажаних ефектів

1. Дефіцит калію. Всі діуретики І-ІІІ класів підвищують екскрецію калію з сечею. Гіпокаліємія провокує аритмії, стенокардію, посилює дигіталісну інтоксикацію, спричинює шлункову та кишкову диспепсії.

Ознаки гіпокаліємії: м'язова слабість, закрепи, анорексія, сонливість, посилена пітливість, депресія сегменту ST, інверсія зубця Т, видовження інтервалу QT.

Препарати калію слід призначати у випадках:

1. Коли є клінічні та ЕКГ-ознаки гіпокаліємії;

2. Якщо рівень калію крові £ 3,5 ммоль/л;

3. Якщо поряд з діуретиками хворий отримує серцеві глікозиди, ГКС;

4. Якщо у хворого з набряковим синдромом є цукровий діабет.

Рекомендації:

3% розчин KСl по 1-2 ст. л. Х 3-4 р./д.;

ПАНАНГІН 2 драже Х 3 р./д.;

САНДО- К (12 ммоль К⁺ і Cl^-) - по 2-6 т./д.;

СЛОУ- К (8 ммоль К⁺ і Cl^-) - по 2-6 т./д.

2. Гіперкаліємія

• Клінічні ознаки: біль в животі, м'язева слабість, металічний присмак в роті, скутість, парестезії в руках і ногах; можлива раптова зупинка серця.

• ЕКГ-ознаки: високий гострий зубець Т, зниження амплітуди зубця Р, поширення QRS.

Рекомендації:

i.v.- НАТРІЮ ГІДРОКАРБОНАТ (40-160 ммоль) + 300-500 мл 20 % глюкози з інсуліном (1 ОД на 3 г глюкози).

У важких випадках- ГЛЮКОНАТ КАЛЬЦІЮ, 10 мл 10% розчину, i.v. Не змішувати кальцій із содою !!!

3. Для боротьби з гіперурикемією = ТІЄНІЛОВА КИСЛОТА (ДИФЛУРЕКС)- 250 мг/д. + до 1,5 л рідини на добу (3 дні).