- •Література
- •Питання для самоконтролю
- •Значення первісної культури в українському культурному просторі: докосмічна (тотемістична) система світогляду
- •2. Фігурні, знакові й орнаментальні типи зображень та їхня семантика. Особливості соціальної організації у пізньому палеоліті
- •3. Композиції в мистецтві пізнього палеоліту. Синонімія образів жінки та птаха. Тотемізм. Анімізм
- •4. Функції жіночого образу в мистецтві пізнього палеоліту. Магія. Фетишизм
- •5. Основні риси докосмічної системи світогляду
- •План-роз’яснення до теми «Міф. Логіка міфологічного мислення»
- •Література
- •Питання для самоконтролю
- •Космологічний символізм трипільської кераміки Ніколова н.І. Викладач кафедри філософії нтуу «кпі»
- •Триєдина світобудова
- •Література
- •Нижній ярус (зона Хаосу)
- •2. Верхній ярус (зона Космосу)
- •Середній ярус (символ моделі Світового Дерева)
- •Література
- •Збруцький ідол і космологічні таємниці слов’янського язичницького пантеону Ніколова н.І викладач Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут»
- •Література
- •Теологічна християнська модель світу
- •У тварному світі
- •Прояви світоглядного синкретизму
- •Міфологічний напрям:
- •Католицький та православний художні канони (компаративний аналіз)
- •Базиліка
- •Центричний храм
- •Хрестово-купольний храм
- •Символіка православного християнського храму
- •Символіка зовнішніх контурів.
- •Символіка внутрішнього простору.
- •Основні принципи іконографічного канону
- •Література київської русі
- •1. Перекладна література
- •2. Оригінальна література
- •Бароко як всеєвропейський стиль
- •Компаративний аналіз світоглядних парадигм ренесансу, маньєризму й бароко
- •Ренесансний світогляд
- •Стильові риси бароко
- •Контрастність:
- •Символіка архітектурних форм українського бароко
- •Особливості архітектурних форм українського бароко
- •Т.Г.Шевченко, містерія «великий льох»
Базиліка
Басілей (васілевс) – гр. basileus:
у Стародавній Греції – правитель невеличкого поселення, вождь племені;
у Спарті, а потім в елліністичних державах – цар;
у Візантії – титул імператора.
Базиліка (гр. basilike – «царський будинок») – прямокутна у плані споруда, розділена всередині рядами колон або стовпів вздовж будівлі на т. зв. «нефи» (фр. nef – «корабель»); середній неф (більш високий) освітлюється крізь вікна над дахами бокових нефів.
У Стародавньому Римі базиліки = це судові й торговельні споруди.
Пізніше (в середньовіччі) = це один з типів християнського храму.
СХ
(ЄРУСАЛИМ)
ЗХ
Центричний храм
Спочатку – прості ротонди або октогони (восьмигранники) без апсиди; коли з’явилася апсида, то функція її не завжди співпадала з вівтарем/
Ротонда (італ. rotonda – «кругла») – кругла у плані споруда, зазвичай увінчала куполом. По периметру ротонди нерідко розташовуються колони.
Інший різновид центричного храму = у плані являє собою квадрат з вписаною окружністю – підбанний простір. Купол несуть 8 опор.
Хрестово-купольний храм
Хрестово-купольний храм = являє собою прямокутний обсяг, центр якого розділений 4 стовпами на 9 осередків. Перекриттям слугують хрестоподібно розташовані циліндричні склепіння, а над центральним осередком на арках височить барабан з куполом.
Від базиліки у цього храму = нефи.
Символіка православного християнського храму
Символіка зовнішніх контурів.
Ідея храму на горі, пагорбі = символ протиставлення 2-х реальностей – трансцендентної та фізичної; символ трансцендентної реальності як семантичного первня по відношенню до реальності фізичної.
Хрестово-купольна структура храму (ідея нефу-корабля + ідея хреста, вписаного в коло) =
символ Космосу-корабля, який долає Хаос тварного, «земного» світу;
символ структурованості, впорядкованості світу як царини творіння, символ світового Порядку = тобто ідея храму як Космосу, який гармонізує, впорядковує внутрішній (духовний) світ людини (коло = Всесвіт; хрест – ідея його впорядкування).
Ідея дороговказу для людини на її шляху до опанування істиною буття (тобто ідея «спасіння») =
спрямований вверх своєю маківкою купол, що увінчується хрестом;
способи вписування споруди в земний світ: це могли бути, зокрема, галереї, що поступово немовби піднімали споруду храму від «низького» земного світу вгору (пор.: галереї Софійського собору).
Ідея тріумфу християнства (ідея релігії, яка знімає будь-які перешкоди на шляху до істини) й поширення його на всі сторони світу незалежно від:
національності;
соціального статусу;
економічного статусу;
расових ознак;
мовних ознак;
етнічної приналежності тощо.
Храм Софії київської мислився як символ гармонійної організації хаосу буття (тобто «земного» світу як складової царини творіння) силою Божого слова = Премудрості Божої, тобто святої Софії, тобто Христа-Логоса = Христа-Слова. Присвята храму Святій Софії слугувала розкриттю замислу Божого про світ як Божественне домобудівництво, «будівництво» царини творіння (й «земної» її площини перш за все) за зразком світу божественного – царини буття Бога.
