Базиліка

1. Басілей (васілевс) – гр. basileus:

   • у Стародавній Греції – правитель невеличкого поселення, вождь племені;

   • у Спарті, а потім в елліністичних державах – цар;

   • у Візантії – титул імператора.

2. Базиліка (гр. basilike – «царський будинок») – прямокутна у плані споруда, розділена всередині рядами колон або стовпів вздовж будівлі на т. зв. «нефи» (фр. nef – «корабель»); середній неф (більш високий) освітлюється крізь вікна над дахами бокових нефів.

У Стародавньому Римі базиліки = це судові й торговельні споруди.

Пізніше (в середньовіччі) = це один з типів християнського храму.

СХ

(ЄРУСАЛИМ)

ЗХ

Центричний храм

1. Спочатку – прості ротонди або октогони (восьмигранники) без апсиди; коли з’явилася апсида, то функція її не завжди співпадала з вівтарем/

Ротонда (італ. rotonda – «кругла») – кругла у плані споруда, зазвичай увінчала куполом. По периметру ротонди нерідко розташовуються колони.

2. Інший різновид центричного храму = у плані являє собою квадрат з вписаною окружністю – підбанний простір. Купол несуть 8 опор.

Хрестово-купольний храм

Хрестово-купольний храм = являє собою прямокутний обсяг, центр якого розділений 4 стовпами на 9 осередків. Перекриттям слугують хрестоподібно розташовані циліндричні склепіння, а над центральним осередком на арках височить барабан з куполом.

Від базиліки у цього храму = нефи.

Символіка православного християнського храму

1. Символіка зовнішніх контурів.

1. Ідея храму на горі, пагорбі = символ протиставлення 2-х реальностей – трансцендентної та фізичної; символ трансцендентної реальності як семантичного первня по відношенню до реальності фізичної.

2. Хрестово-купольна структура храму (ідея нефу-корабля + ідея хреста, вписаного в коло) =

• символ Космосу-корабля, який долає Хаос тварного, «земного» світу;

• символ структурованості, впорядкованості світу як царини творіння, символ світового Порядку = тобто ідея храму як Космосу, який гармонізує, впорядковує внутрішній (духовний) світ людини (коло = Всесвіт; хрест – ідея його впорядкування).

1. Ідея дороговказу для людини на її шляху до опанування істиною буття (тобто ідея «спасіння») =

• спрямований вверх своєю маківкою купол, що увінчується хрестом;

• способи вписування споруди в земний світ: це могли бути, зокрема, галереї, що поступово немовби піднімали споруду храму від «низького» земного світу вгору (пор.: галереї Софійського собору).

1. Ідея тріумфу християнства (ідея релігії, яка знімає будь-які перешкоди на шляху до істини) й поширення його на всі сторони світу незалежно від:

• національності;

• соціального статусу;

• економічного статусу;

• расових ознак;

• мовних ознак;

• етнічної приналежності тощо.

5. Храм Софії київської мислився як символ гармонійної організації хаосу буття (тобто «земного» світу як складової царини творіння) силою Божого слова = Премудрості Божої, тобто святої Софії, тобто Христа-Логоса = Христа-Слова. Присвята храму Святій Софії слугувала розкриттю замислу Божого про світ як Божественне домобудівництво, «будівництво» царини творіння (й «земної» її площини перш за все) за зразком світу божественного – царини буття Бога.