6. Розкрийте методику формування іншомовної фонетичної компетенції: мету і зміст навчання вимови, принцип апроксимації, основні види вправ для формування слуховимовних навичок.

Основою будь-якої мови є звук. Усі види МД базуються на звуках.Роль звукових компонентів дуже важлива і в писемному мовленні. Оволодіння усним мовлення та читанням уголос взагалі неможливо без стійких слухо-вимовних та ритміко-інтонаційних навичок. Навчання фонетичного матеріалу передбачає оволодіння учнями всіма звуками та звукосполученнями виучуваної іноземної мови, наголосом та основними інтонаційними моделями найбільш поширених типів простих та складних речень. Критерії відбору фонетичного мінімуму: за ступенем трудності фонетичного явища є ті, що являють певні труднощі для учнів; за критерієм відповідальності потребам спілкування включ ті звуки та інтонеми, що вико-ють у мовл-ні смислорозрізняльну фун-ю; за критерієм нормативності з фон мін вилучаються всі відхилення від норм (еталоном є вимова дикторів\коментаторів)

Вимоги до вимови: фонематичність – ступень правильності фонетичного оформлення мовлення, достатню для того, щоб воно було зрозумілим для співрозмовника; швидкість – ступінь автоматизованності вимовних навичок. Яка дозволяє учням говорити в нормальному темпі мовлення(130-150 з хвилину)

Вимоги до вимови учнів визначають виходячм з принципу апроксимації – наближенному до правильної вимови. Апроксимована мова – це така вимова, в якій відсутні фонологічні помилки. Але яка допускає нефонологічні помилки, які не заважають розуміти усні висловлюввання та прочитане вголос.Для нейтралізації негативного впливу фонетичних навичок рідної мови навчання іншомовної вимови має будуватися на основі порівняльного анлізу фонологічних систем рідної та іноземної мов.

Метою навчання ф.м. є формування слуховимовних(навички фонемно правильної вимови усіх звуків у потоці мовленння та розуміння всіх звуків при аудіювання мовлення) і ритміко-інтонаційних навичок ( це навички інтонаційно і ритмічно правильного оформлення мовлення і розуміння мовлення інших людей) всі навички мають характеризуватись якостями гнучкості, автиматизацієї, сталості та формуватись поетапно.

Усі звуки умовно розділяють на три групи: до 1-ї групи звуки найбільш схожі до звуків рідної мови, до 2-ї дуже схожі на перший погляд, але відрізняються суттєвими ознаками. 3-тя – звуки які не мають артикуляційних та акустичних аналогів в рідній мові.

Згідно з аналітико-імітативним методом навчання вимові звуки які становлять труднощі виділяються із звєязного цілого і пояснюються.Після аналітичної частини роботи вони знову включаються в ціле: склади і т.д., Треба використовувати зразки або еталони вимови, здійснюється диктором або вчителем.

Вправи на рецепцію: націлені на розвиток фонематичного звуку (некомунікаційні вправи на впізнавання. Диференціацію, ідентіфікацію) Вправи на впізнавання нового звуку.,наголошеного слова і т.д. вчитель пропонує прослухати слова, в яких новий звук.Вправи на диференціацію виконують на рівні окремих слів або коротких речень: прослухайте пари слів і визначте чи однакові в них: перші\останні приголосні, голосні в середені слова

Вправи на ідентіфікацію –розпізнати звук як відомий з певними характе-ми:прослухайте слова із звуками…кожного разу підіймайте картку з відповідним значком або червону картку для звука.

Вправи на репродукцію: матеріалом служать окремі звуки, звукосполучення, слова, словосполучення, фрази.Це - рецептивно-репродуктивні вправи(в некомунікативніх имитативніх звернути увагу: довготу. Аспірацію, наголос). На рівні умовно-комунікативних: імітація зразка мовлення. Підстановка у ЗМ, відповіді на запитання

Також використовуються вивчення напам’ять : вірші, скоромовок, приказок, римівок, діалогів. Уривків з прози а також читання вголос уривків текстів з підручників.