Управління транспортною логістикою при перевезеннях водним транспортом

У результаті вивчення даної глави студент повинен:

знати

• яку роль відіграє морський транспорт в доставці вантажів, що перевозяться Росії;

• основні законодавчі акти, що регулюють морську діяльність;

• основні міжнародні договори і конвенції, що регулюють питання транспортної логістики при водних перевезеннях;

вміти

• розуміти і правильно застосовувати законодавство, чинне в галузі перевезень вантажів водним транспортом;

• працювати з договірної та претензійної документацією, що діє на морському і річковому транспорті;

• будувати логістичні схеми і маршрути доставки вантажів морським і річковим транспортом при міжнародних та внутрішніх водних перевезеннях;

володіти

• знаннями, що дозволяють грамотно і правильно застосовувати законодавчі та нормативні акти, що діють в галузі водних перевезень;

• технікою і методами роботи з договірної та претензійної документацією, що діє на морському і річковому транспорті;

• знаннями, що дозволяють правильно приймати управлінські рішення, пов'язані з використанням різних видів і типів морських і річкових суден; трампового або лінійного судноплавства.

Основні міжнародні договори і конвенції, що регулюють питання транспортної логістики при водних перевезеннях

Джерела міжнародного права, що стосуються питань логістики: міжнародні договори і угоди; резолюції міжнародних організацій з питань, пов'язаних з логістичними операціями; національне законодавство країн; судова та арбітражна практика; звичаї країн; доктрини різних держав.

Крім міжнародних угод і конвенцій, велика кількість міжнародних договорів, що стосуються доставки товарів, укладаються на дво- або багатосторонній основі.

Характерна особливість правового регулювання доставки товарів у міжнародній торгівлі полягає в тому, що основні питання вирішуються в міжнародних угодах, що містять уніфіковані норми, одноманітно визначають умови транспортування та інших, пов'язаних з доставкою товарів операцій. Як правило, такі угоди містять вимоги до перевізних документів, визначають норми прийому вантажу до перевезення і видачу його в пункті призначення, умови відповідальності перевізника, процедуру пред'явлення до перевізника претензій та позовів.

При відсутності однакових міжнародних правових норм звертаються до норм національного законодавства.

Підмет до застосування право може бути зазначено, наприклад, у транспортних документах, що видаються перевізниками.

Росія - учасниця багатьох міжнародних конвенцій, норми яких носять імперативний, тобто обов'язковий, характер. Отже, при експортно-імпортних операціях учасники зовнішньоекономічної діяльності Росії повинні керуватися положеннями норм міжнародних конвенцій.

Договорів та конвенцій, що стосуються міжнародних водних перевезень, досить велика кількість. Тут розглянуті тільки ті, які, по-перше, носять комерційно-організаційний характер, по-друге, стосуються виконання вантажних експортно-імпортних перевезень російськими зовнішньоекономічними організаціями і компаніями.

Морський - найбільш регульований в міжнародних економічних відносинах вид транспорту. Морським транспортом реалізується до 80% світового товарообігу. Міжнародна практика регулювання морського судноплавства налічує більше 100 років.

Основними угодами в галузі міжнародних морських перевезень, що носять комерційно-організаційний характер, є Міжнародна конвенція з морського права, укладена в Брюсселі в 1922 р .; Брюссельська конвенція про уніфікацію деяких правил про коносаменті (Гаазькі правила). У 1971 р в ці правила були внесені поправки. Після цього вони були перейменовані в Гаазько-ВІСБІЙСКІЕ. Особливий інтерес представляють Конвенція ООН про морське перевезення вантажів 1978 року і прийняті нею Гамбурзькі правила (церемонія підписана в Гамбурзі).

Гамбурзькі правила набули чинності в листопаді 1992 р і містять визначення морського перевізника, вантажовідправника, вантажоодержувача, самого вантажу, договору морського перевезення, відповідальності та межі відповідальності сторін у договорі перевезення, порядку пред'явлення і розгляду позовів і претензій. Хоча Росія не є учасницею цієї Конвенції, тим не менше багато її умови знайшли своє відображення в Кодексі торгового мореплавання.

Останньою конвенції, що стосується міжнародних морських перевезень, стала Конвенція ООН про договори повністю або частково морський міжнародного перевезення вантажів (Роттердамський правила).

Така назва з'явилася тому, що 23 вересня 2009 року в Роттердамі відбулася церемонія підписання Конвенції. Роттердамские правила розроблені спеціально для контейнеризовано торгівлі та лінійних перевезень вантажів морем.

Найважливішим угодою в галузі організації та здійснення міжнародних річкових перевезень є Конвенція про режим судноплавства на Дунаї (Белград, 18.08.1948). На її основі створена Дунайська комісія як орган міжнародного співробітництва. Комерційно-правові умови перевезень вантажів по Дунаю регулюються Договором про співробітництво дунайських пароплавств - учасників Братиславських угод від 06.11.1992 (остання редакція 1997 г.) Цими Братиславська угодами є:

• Угода про загальні умови перевезення вантажів;

• Угода про єдині тарифи;

• Угода про взаємну буксируванні і наданні допомоги судам при аваріях;

• Угода про взаємне агентуванні судів в дунайських портах.

В Угоді про загальні умови перевезення вантажів регламентуються порядок пред'явлення вантажу до перевезення і його оформлення, умови видачі вантажу, порядок розрахунків за перевезення, відповідальність сторін, визначається документ, що виконує функції договору перевезення (річкова накладна) і ряд інших важливих з точки зору організації та здійснення перевезень умов. Російські підприємства річкового транспорту в перевезеннях на Дунаї практично не беруть участь, і тому вищевказані міжнародні документи і угоди річкового транспорту зараз для російського бізнесу не мають особливого прикладного значення.

Регулюється також міжнародне судноплавство по річці Рейн і його притоках. Умови здійснення цих перевезень зведені в Мангеймський конвенцію, остання редакція якої була проведена в 1963 р Росія в даній Конвенції не бере участь.

Уніфікацією правил перевезень внутрішніми водними шляхами Європи займається Комітет з внутрішнього водного транспорту Європейської економічної комісії ООН. Комітет розробляє правила плавання по внутрішніх водних шляхах, засоби сигналізації та зв'язку, шкали осад, вантажні марки, правові питання внутрішнього судноплавства, питання забруднення середовища та ін.