Твій помічник у дебатах

ТВІЙ ПОМІЧНИК У ДЕБАТНОМУ КЛУБІ

УКРАЇНА

2013

Твій помічник у дебатному клубі: методичний посібник / Вид. 2, змін. і доп. – Україна: ВМГО «ФДУ», 2013. За підтримки Фонду Відкритого Суспільства.

Автори: Бобришев Ігор, Богаченко Павло, Бріч Євгенія, Кожемякін Кирило, Лев Артем, Савосько Сергій.

Редактор: Кожемякін Кирило.

Коректор та перекладач: Куваєва Олена.

Верстка: Богаченко Павло.

Автори хочуть подякувати всім, хто допоміг з написанням цього посібника, людей, які навчили нас дебатам та зробили так, щоб ми досягли тих успіхів, які зараз маємо.

- 2 -

Зміст

- 3 -

Вступне слово від авторів

Дорогий дебатер та дебатерка, ми раді привітати вас зі сторінок другого методичного видання ВМГО «Федерація Дебатів України». Друге видання завжди має бути кращим за попереднє, саме тому, ми доклали всіх зусиль, щоб зробити його більш структурованим, цікавішим та кориснішим.

Починаючим дебатерам напевно сподобається словник, в якому вони зможуть знайти пояснення новим або незрозумілим термінам.

Досвідчені дебатери, напевно, знайдуть корисними перероблені розділи про аргументацію, побудову позиції та відбиття. Під час написання цього матеріалу ми спиралися на кращі світові практики, але викладали їх максимально доступною мовою, з актуальними прикладами з останніх дебатних турнірів.

Активістам, які захочуть створити власний дебатний клуб, або навіть відділення ФДУ, має прийтися до вподоби додаток з порадами, як створити дебатний клуб, і зробити його роботу більш цікавою та продуктивною.

І звичайно, починаючим та вже досвідченим суддям сподобаються суддівські поради, які допоможуть виносити справедливі рішення та робити якісний зворотній зв'язок.

Як і раніше посібник розрахований на людей, які можуть не мати великого дебатного досвіду, але хочуть покращувати власні дебатні навички та займатися розвитком дебатів.

Символічно, що серед авторів цього посібника є ті, хто навчався дебатам, користуючись його першою версією, ці люди, як і весь дебатний рух в Україні, досягли неймовірних успіхів, займаючи переможні місця на міжнародних та всеукраїнських дебатних змаганнях. Ми впевнені, що особисто на вас чекає не менш блискучий успіх у вашій дебатній кар’єрі, а цей посібник стане важливою частиною цього успіху.

- 4 -

Ознайомчий тренінг

Історія дебатів

На певному етапі отримання вищої освіти починаєш розуміти, що розповідь майже про будь-що можна починати словами «історія цього феномену сягає корінням Стародавньої Греції. Ще Платон та Аристотель…» Не будемо стверджувати, що Платон з Аристотелем були затятими дебатерами, але можна з впевненістю сказати, що дебати як соціальне явище принесли нам саме давні греки, коли приймали важливі рішення на публічних обговореннях.

Дебати ж як інтелектуальна гра зароджуються в середині ХІХ століття в Британії. В цей час відкриваються найстаріші дебатні об`єднання світу. Мова йде про Оксфорд та Кембридж. І якщо більшість світу коли чує фразу «протистояння Оксфорда та Кембриджа» думає про греблю, ми з вами точно розуміємо, що справжні баталії між ними точаться саме на дебатному ґрунті.

Любителям подробиць цікавою буде історія протистояння і самих клубів. Cambridge Union Society (але давайте говорити українською, Дебатний клуб Кембриджа) було засновано у 1815 році. Він поглинув у себе всі існуючі на той час в університеті дискусійні клуби, ставши, говорячи мовою економістів, монополістом на ринку надання риторичних послуг. Дещо пізніше, а саме у 1823 році було засновано Дебатний клуб Оксфорду (Oxford Union Society), випускниками якого з того часу стали впливові члени політичного життя як Британії, так і світу загалом (Білл Клінтон, Беназір Бхутту та багато прем`єр – міністрів та членів уряду Британії). Для того, щоб викликати трошки заздрощів та показати горизонти, до яких можна розширюватись, варто зазначити, що Дебатний клуб має у власному розпорядженні окрему будівлю в центрі Оксфорду, а членами клубу є близько 80% студентів університету.

Протистояння між цими двома клубами теж сягає ще ХІХ століття, і як не хотілося б задля драматизму сказати, що історія настільки давня, що вже жодна зі сторін не пам`ятає з чого все почалося, брехати не дозволяє сумління. Причина суперечки дуже прозаїчна: у 1829 році відбулася дискусія на тему хто крутіший: Шеллі (випускник Оксфорду) чи Байрон (випускник Кембриджу). І хоча суперечка відбувалася в Оксфорді і господарі, які істинні гостинні джентльмени, визнали вищість Байрона, як то кажуть «осад залишився» і з тих пір за крутість борються вже не літературні діячі, а дебатні клуби.

Трошки пізніше дебати починають зароджуватись і у інших країнах: спочатку США, а потім і англомовні колонії переймають собі цю гру. Особливу увагу у США дебати починають привертати після ІІ світової війни, а піку популярності досягають у 60- х роках під час дебатів Кеннеді – Ніксон. Ще трошки інформації для амбітних та далекоглядних – майже всі президенти Сполучених Штатів були випускниками дебатного руху. З кінця 70-х років проводиться щорічний Чемпіонат світу з парламентських дебатів. А у 90-х роках ХХ століття дебатний рух охоплює собою фактично весь світ.

Якщо говорити про історію дебатів на теренах України, то вона починається у далекому (але трошки ближчому, ніж у Британії) 1994 році, коли фонд Джорджа Сороса починає впроваджувати програму «Дебати Карла Поппера», яка мала на меті залучення української молоді, а точніше школярів, до демократичних цінностей. До цих цінностей залучалися також і вчителі школярів, адже на їх долю випав обов`язок вивчити цей формат щоб надалі мати змогу вчити дітей. Згодом проект був припинений, але залишилися школярі, яким дуже подобалась гра і які вже стали студентами. Вони вчили дебатам своїх друзів, а разом і вчилися самі. Формат теж змінився – замість шкільного Карла Поппера популяризувався студентський британський формат (чим вони відрізняються стане зрозуміло трішки пізніше). Розвитком дебатів займалися окремі активісти, які об`єдналися і створили вже громадську організацію – «Дебатна академія». Через деякий час (а саме у 2011 році) більшість активістів «Дебатної академії» вийшли зі

- 5 -

складу організації та створили нову – «Федерація дебатів України» (а саме 7 травня 2011 року), яка існує і на сьогодні і розвиває дебатний рух в Україні, акцентуючи увагу на дебатній складові та розвитку дебатерів.

Формати дебатів

Як вже зазначалося, першими країнами, в яких зародилися дебати, стали Великобританія та США, тому немає нічого дивного в тому, що найбільш розповсюдженими у світі є саме Американський та Британський формат парламентських дебатів. Обидва цих формати мають форму засідань Британського парламенту, в якому опозиція опонує уряду задля прийняття/неприйняття тієї чи іншої резолюції. Уряд має відстояти необхідність її прийняття, в той час як опозиція має спростувати позицію уряду і переконати суддів (третю, незаангажовану сторону у суперечці) в необхідності її відхилення. Відрізняються вони кількістю гравців та часу, який відводиться на промови. У Британському форматі грають 4 команди по два гравці (відповідно, дві за уряд та дві за опозицію), в той час як в Американському, уряд і опозицію представляють по одній команді. Команди мають змогу задавати опонентам питання під час їх промов.

Також доволі розповсюдженим є формат Карла Поппера. Одним з найцікавіших фактів, пов`язаних з цим форматом, є той, що, хоч він і названий на честь великого філософа, сам Поппер в ці дебати не грав і про них не знав, бо вони були створені через доволі тривалий час після його смерті. Це шкільний формат дебатів, в якому грають дві команди по три гравці, що представляють собою сторони ствердження та спростування. Питання задаються опонентам в спеціально відведений для цього час після їх промов.

Політичні дебати – формат дебатів, в якому уряд має запропонувати конкретний план для досягнення тієї чи іншої мети (заборона реклами тютюну, скорочення імміграції, тощо), а опозиція має опонувати уряду в одному з трьох моментів: заявити, що зміни є небажаними; заявити, що план, запропонований урядом, є недієвим; запропонувати свій власний план, який краще, ніж план уряду, покращить ситуацію.

Дебати Лінкольна - Дугласа. Формат, який був змодельований на базі дебатів між Авраамом Лінкольном та Стівеном Дугласом. Суперечка розгортається навколо цінностей, що протиставляються в темі (культурна багатоманітність важливіша за спільну культуру і т.д.) Це формат дебатів, в якому приймають участь не команди, а окремі спікери, тобто суперечка йде один на один.

Дебати за моделлю ООН. В цьому форматі йде моделювання засідань Організації Об`єднанних націй, в якій кожна команда представляє ту чи іншу країну і захищає її інтереси та політичний курс на етапі лобіювання та самих дебатів. Мета цього моделювання в обговоренні, а потім лобіюванні та прийнятті резолюцій, що вирішують актуальні проблеми (громадянські війни, становище в країнах третього світу тощо).

Формат Теда Тернера наймодерніший формат, розроблений у США в 2002-2003 рр. Своєю назвою формат зобов’язаний американському телемагнату та колишньому дебатерові Теду Тернеру. Формат моделює сучасні медіа-дебати.

Навіщо люди дебатують

Ще раз звертаючись до процесу отримання вищої освіти, можна згадати складання іспитів та відповідь на питання, яке містить в собі визначення певного предмету: «існує безліч поглядів на це явище…» Про те, навіщо люди дебатують, можна з впевненістю сказати «скільки людей, стільки і думок». Хтось приходить в дебати задля того, щоб знайти компанію для «потусити», хтось хоче спробувати себе у публічних виступах. Втім, не зважаючи на те, з якою метою люди приходять в дебати, безсумнівним лишається те, що вони отримують великий досвід роботи з аудиторією, впевненість у собі, яка дозволяє переконати інших у своїй правоті.

- 6 -

Неможливо дебатувати без розвитку критичного мислення, адже інколи приходиться захищати позицію, яку в реальному житті ти не поділяєш. І не важливо, що ти затятий націоналіст, а тобі треба захищати ідеї комунізму, якщо хочеш гарно дебатувати і гідно представити свою команду, ти знайдеш плюси і у радянській політиці. Тобто ти зможеш критично подивитись на свою власну позицію та знайти позитив у протилежній. А це надалі допомагає розуміти інших.

Абсолютно беззаперечним є той факт, що дебати дають неабиякий багаж знань, вони допомагають вишукувати нові факти у здавалося знайомих з дитинства подіях, розширювати свій світогляд.

Робота в команді – це фактично синонім дебатів (якщо, звісно, не граєш у Лінкольна-Дугласа). В дебати грає команда, виграє/програє теж команда, тому немає «я», є «ми» і усвідомлення відповідальності не лише за себе, а й за тіммейта, і гордість за свою команду.

І останнє, але найголовніше, дебати - це круто!:)

- 7 -

Знайомство з правилами

Дебатування у Британському парламентському форматі (БПФ), який є офіційним форматом Чемпіонатів світу з дебатів (WUDC), відбувається за певними правилами. У БПФ їх небагато та, як і в будь-якій іншій грі, їх необхідно дотримуватись, щоб дебати відбулись.

1.Перед дебатами.

Удебатах є резолюція- тема гри. Вона формулюється наступним чином: «Ця Палата (ЦП) вважає (заборонить/дозволить/введе/і т.п.)...», а далі йде опис певної дії,

необхідність вчинення якої треба довести, твердження яке необхідно довести або спростувати. Наприклад: «ЦП легалізує смертну кару», «ЦПВЩ участь у виборах має бути обов'язковою».

Угрі є дві сторони: Уряд і Опозиція. Кожна з них представлена двома командами по два спікера (разом 4 команди та 8 спікерів).

Команди Уряду - Перший (Відкриваючий) і Другий (Закриваючий) Уряд,

виступають на підтримку резолюції. Команди Опозиції- Перша (Відкриваюча) і Друга (Закриваюча) Опозиція - спростовують резолюцію.

Позиція команди визначається методом жеребкування перед початком гри і командам дається 15 хвилин на підготовку.

Під час підготовки гравці команди можуть радитися тільки один з одним. Гравцям дозволено використовувати друковані (книги, журнали, газети тощо) та письмові матеріали в ході підготовки до дебатів і в ході самої гри. Використання електронних пристроїв заборонено під час підготовки і в ході самих дебатів, за винятком секундомірів і електронних словників.

2.Порядок виступів і таймінг.

Враунді БПФ кожен гравець виступає з промовою одинраз. Виступи відбуваються у певній послідовності, починаючи з першого гравця 1У (Прем'єр-міністра) і чергуючись з протилежною стороною, поки кожен з дебатерів не виступить. Порядок виступів

5-7 хвилин

- 8 -

Кожному спікеру надається однаковий час на виступ - п’ять/сімхвилин (в залежності від регламенту).

Перша й остання хвилина кожної промови – це «захищений час». Кінець першої та початок останньої хвилини вказуються одиничним ударом по столу або дзвоником одним із членів суддівської колегії або таймкіпера. У період між першою та останньою хвилиною промови гравцям з протилежної сторони дозволяється задавати виступаючому дебатеру інформаційні запити (питання, репліки), які він може прийняти або відхилити.

Закінченняостанньої хвилини буде вказано подвійним ударом або дзвоном. Після цього наступає період, тривалістю не більше ніж 30 секунд, для завершення промови.

3. Взаємодія між гравцями та лініями. Функції гравців.

Спікерів судять не як незалежних виступаючих, а як команду, що представляє один кейс і підтримує аргументи один одного.

Кейс - це сукупність «конструктивного матеріалу» (аргументів, фактичного матеріалу, уточнюючих тверджень), спрямованих на доведення необхідності прийняття/відхилення резолюції.

Змісткейсу команди має бути структурований. Елементи структури включають в себе: а) структуру виступу гравця і б) структуру виступу команди. Структура виступу гравця повинна містити: вступ, основну частину, що складається з серії аргументів, і висновок.

Зазвичай промови починаються зі звернень «Пане/Пані Суддя» та звершуються зверненням «Я прошу прийняти/відхилити законопроект». При структуруванні своєї промови гравцеві необхідно рівномірно розподіляти час, що витрачається на розвиток своїх аргументів і спростування аргументів опонентів.

Команді під час підготовки слід рівномірно розподілити власні аргументи між промовами гравців команди у відповідності з роллю кожного гравця.

Оскільки, кожен гравець повинен виконати свою роль – сукупність функцій, які визначаються в залежності від позиції у раунді. Розглянемо функції кожного з гравців.

ФункціїПрем’єр-міністра. Основним завданням ПМ є визначення предмету дебатів, напрямку дебатів, встановлення того, якою буде «лінія» команд уряду (про що будуть дебати?). Предмет дебатів визначається шляхом інтерпретації теми (визначення ключових понять, введення механізму - див. п. 5).

Після визначення предмету дебатів, ПМ повинен створити поле для дебатування шляхом введення аргументів у підтримку кейсу У1.

Функції Лідера опозиції. Основним завданням ЛО є створення «зіткнення» між лінією Уряду та Опозиції шляхом висунення позиції О1, яка має бути протилежна позиції У1. Перед цим, ЛО може надати необхідні дефініції (якщо ПМ цього не зробив). ЛО не може замінити інтерпретацію (крім випадків передбачених правилами - див. п. 5).

Для створення зіткнення ЛО повинен спростувати(відбити) аргументи, надані ПМ та надати аргументи у підтримку позиції власної команди.

Функції Заступника прем’єр-міністра / Заступника лідера опозиції. Обидва заступника мають однакові за змістом функції. Заступники повинні відбитиаргументи, надані попереднім гравцем команди опонентів.

Основним завданням ЗПМ та ЗЛО є підтримати позицію введену першими спікерами своїх команд шляхом:

-відновлення аргументів колеги (розбиття критики опонентів аналогічно відбиттю),

-наданнянових аргументів,доказів або прикладів у підтримку позиції власної команди.

Загальна помилка, яка трапляється у промовах ЗПМ та ЗЛО, – вони часто приділяють надто багато часу відбиттю й залишають замало на основний матеріал. Незважаючи на те, що для поділу промови немає суворих і стійких правил, якщо більше

-9 -

ніж половина виступу використовується для відбиття, часу на важливі аргументи зазвичай не вистачає.

Функції Члену Уряду/Члену Опозиції. Члену Уряду та Члену Опозиції необхідно підтримати кейс, заданий відкриваючою командою їхньої сторони та ввести розширення - надати нові важливі докази на користь їх позиції.

Член Уряду у своєму розширенні повинен надати додаткові аргументи на підтримку позиції Уряду, а також повинен спростувати аргументи О1, які були не відбиті У1.

Член Опозиції у своєму розширенні повинен надати додаткові аргументи проти позиції Уряду, а також відбити розширення, висунуте ЧУ.

Існують наступні підходи для розширення:

-Нові аргументи/приклади (найбільш бажаний варіант).

-Нове відбиття (відбиття раніше не відбитих або погано відбитих аргументів).

-Новий аналіз чи пояснення існуючих аргументів (погляд на заявлені аргументи з іншого боку, додаткове розкриття аргументів, пояснення чому даний аргумент працює тощо).

Усі зазначені підходи вірні. Виграшне розширення є розширення, зроблене на підставі матеріалу, який найбільшою мірою здатний переконати суддю у тому, що резолюцію (законопроект) необхідно прийняти або відхилити. Успішне «розширення» можна виконати, зробивши, по суті, те ж, що робила команда, яка виступала до вас, але зробити це краще.

Другі команди у БПФ не повинні суперечити матеріалу, викладеному першими командами їхніх ліній (ні позиції, ні політиці, ні доказам, ні будь-чому іншому). Якщо команда вдається до цього – це називається «найфінг» та дуже шкодить команді при прийнятті суддею рішення.

Функції Секретаря Уряду / Секретаря Опозиції. Завданням останніх спікерів – Секретарів – є підбиття підсумків дебатів від імені їх сторонни.

Секретарі повинні провести аналіз гри та показати чому саме у дебатах перемогла їх сторона (чому Уряд/Опозиція), зокрема чому саме їх команда (чому 2У/2О).

Слід звернути увагу, що завданням Секретаря є провести аналіз усієї гри. У зв’язку з цим, при проведенні аналізу не потрібно зводити до мінімуму або взагалі не проводити аналізу гри відкриваючих команд, тому що в такому випадку буде проаналізовано лише половину гри. Також не потрібно забувати про вклад власної команди у гру, СУ або СО у своїй промові повинні показати внесок їх команди у гру (підкреслити важливість розширення власної команди для перемоги у дебатах).

Підсумкові промови можна вибудувати за тим, що говорив кожен конкретний промовець. Більшість промовців робить аналіз за тематичними сферами стосовно яких точились дебати, або за основними точками зіткнення між ідеями команд.

Під час аналізу Секретарям дозволяється робити невелике відбиття, таке відбиття не повинно займати значну частину промови (бажано не більше 1 хвилини).

У той же час, останнім промовцям не дозволяється вводити нову інформацію. Що слід розуміти під «новою інформацією»? Дебати ведуться про вчинення або не вчинення певних дій або про істинність/не істинність певних речей. У зв’язку з цим, під новою інформацією слід розуміти нові аргументи, тобто ідеї, які не були заявлені до цього та які

єновими причинами для прийняття/спростування резолюції чи доведенням істинності певних речей.

При цьому, не єновою інформацією:

-Новий захист вже зроблених аргументів.

-Нові пояснення/приклади для підтримки існуючих аргументів.

-Відбиття.

Якщо Секретар у своїй промові вводить нову інформацію, дана інформація буде проігнорована суддею та не буде враховуватись при прийнятті рішення. У зв’язку з цим,

- 10 -