2.Загальні відомості про основні матеріали, які застосовують у виробництві меблі

Матеріали, що використовують для виготовлення меблів, підрозділяють за призначенням: для жорстких конструкцій, м’яких елементів, облицювальні, оздоблювальні, меблева фурнітура, скло і дзеркала.

Для жорстких конструктивних елементів використовують дерев’яні, металеві та пластмасові матеріали. Дерев’яні - використовують у вигляді пиломатеріалів, деревостружкових (ДСП) і деревно-волокнистих плит (ДВП), клейових фанер. Дерев’яні пиломатеріали мають гарний зовнішній вигляд, достатньо міцні, але для обробки поверхні потребують досконалої підготовки, можуть жолобитися і тріскатися від вологи.

ДСП - отримують пресуванням деревних стружок, тирси, фенолформальдегідних смол. Вони більш однорідні, не жолобляться, дешеві, легко обробляються.

ДВП - виготовляють пресуванням волокнистої деревинної маси, паперової макулатури, лляної костри, синтетичних смол, ДВП тонші за ДСП, але при цьому мають достатню міцність.

Клейова фанера - матеріал, що одержують пресуванням непарної кількості листів шпону (3-13), змазаних синтетичним клеєм. Має високу міцність при невеликій товщині, гладку поверхню, легко фарбується і вкривається лаком. Застосовують клейову фанеру для виготовлення спинок і сидінь стільців, крісел, задніх стінок меблів.

Металеві матеріали використовують у вигляді труб, прутів. Меблі із застосуванням металевих конструкційних матеріалів ‘ дуже міцні, довговічні, але масивні, не стійкі до корозії, мають невисокі естетичні властивості.

Пластмаси використовують для жорстких конструктивних елементів. Пластмасові меблі міцні, легкі, гігієнічні, мають високі естетичні показники.

Матеріали для м’яких елементів. Для м’яких елементів меблів використовують пружини, настильні і набивальні матеріали, гнучкі основи. Проте з часом пружини можуть просісти, створюючи вм’ятини, скрипіти в процесі експлуатації.

Настильні і набивальні матеріали можуть бути рослинного походження, гумовані, синтетичні.

Із синтетичних набивних матеріалів застосовують пінополіуретани, пінополівінілхлорид, пінополістирол.

Оббивні матеріали підрозділяють на покрівельні й облицювальні.

Покрівельні матеріали використовують для внутрішньої обтяжки м’яких елементів. Вони мають невиразний зовнішній вигляд, але значну міцність. Виготовляють із лляної, джутової або кенафної пряжі.

Оббивні облицювальні матеріали - це тканини, штучні шкіри, полімерні плівки. Тканини надають гарний зовнішній вигляд, мають високу ергономічну властивість, але легко забруднюються і важко відчищаються.

Як облицювальні матеріали для виготовлення меблів використовують дерев’яний шпон, текстурний папір, синтетичний шпон, синтетичні пластинки.

Кращі споживні властивості має дерев’яний шпон цінних (червоне, лимонне дерево) та твердолистяних порід (дуб, бук, ясен).

Текстурний папір - спеціальний папір, що імітує текстуру цінних порід деревини. Він достатньо гарний, але трудомісткий при наклеюванні на поверхню.

Синтетичний шпон - текстурований папір, просочений синтетичними смолами. У порівнянні з текстурним папером він менш трудомісткий при наклеюванні.

Синтетичні пластики мають високу хімічну стійкість, міцність, гігієнічність. Використовують для кухонних і дитячих меблів.

Оздоблювальні матеріали, що застосовують для виготовлення меблів, поділяються на такі, що використовують під час підготовки поверхні до нанесення плівки і на такі, що використовують під час кінцевої обробки меблів.

Для підготовки поверхні застосовують вибілюючі речовини, фарбники, шпаклівку, паронаповнювачі, ґрунтовку.

Для кінцевої обробки меблів застосовують лаки, емалі, вирівнювальні - полірувальні рідини, пасти.

Нітроцелюлозні лаки й емалі утворюють покриття помірного блиску, світло- вологостійкі, удароміцні, ремонтопридатні, але недостатньо стійкі до тертя, нагрівання, вогненебезпечні.

Плівки поліуретанових лаків і емалей мають високу водо-, світло- теплостійкість, стійкість до ударів, тертя, легко поліруються.

Для підвищення гладкості і блиску покриттів застосовують вирівнювальні полірувальні рідини.

Клейові матеріали використовують для облицювання і збирання деталей меблів.

Меблеву фурнітуру поділяють на кріпильну і лицьову. Кріпильна фурнітура призначена для з’єднання елементів і вузлів меблів (шурупи, стяжки, защіпки тощо).До лицьової фурнітури відносять ручки, ключевини, футорки. Лицьова фурнітура істотно впливає на функціональні, ергономічні й естетичні властивості меблів, їх надійність.