4. Підведення підсумків - узагальнення матеріалу:

1. На які різновиди поділяють кераміку?

2. Що називають майолікою?

3. Чим відрізняється фарфор від фаянсу?

4. Які матеріали використовують для керамічних виробів?

5. Які методи формування застосовують для керамічних виробів?

6. Які основні товаровиробники кераміки в Україні?

7. Які найбільш розповсюджені способи декорування?

8. Чим відрізняються «відводка» від «вусика»?

9. Як за призначенням поділяють гончарний посуд?

5. Домашнє завдання. Видача завдання для самостійної роботи студентів.

Викладач О. Г. Круглова

Тема 2.6.2. Керамічні побутові товари План лекції

1. Загальні відомості, ознаки керамічних виробів.

2. Декорування керамічних товарів.

3. Класифікація і характеристика асортименту керамічного посуду.

4. Оцінка якості скляних та керамічних товарів.

5. Ознайомлення з асортиментом керамічних виробів(СР):

- фарфоро-фаянсовими виробами;

- майоліковими виробами;

- гончарними виробами.

Література:

1. Войнаш Л.Г. та інші. Товарознавство непродовольчих товарів. Ч.1. Підручник – К.: НМЦ «Укоопосвіта», 2004.

2. Зрезарцев М.П. Товарознавство непродовольчих товарів. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2009.

3. Товароведение и организация торговли непродовольственными товарами. Учебник /Под ред. А.Н.Неверова – М.: ИПРО, 2000.

4. Товароведение потребительских товаров. Навчальний посібник. – М.: «ИД ФОРУМ»: ИНФРА – М, 2008ст.120-137.

5. Павлова В. А. Комерційне товарознавство: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2012 ст.48-55.

1.Загальні відомості, ознаки керамічних виробів

Кераміка (від гр. keramike - гончарне мистецтво від keramos - глина) - вироби і матеріали, отримані спіканням глини або її сумішей з мінеральними добавками, а також оксидів та інших неорганічних сполук. Кераміка набула широкого поширення в усіх галузях повсякденного життя - у побуті (різноманітний посуд), будівництві (черепиця, цегла, труби, облицювальні плитки, скульптурні деталі), у техніці, на різноманітному транспорті, у скульптурі, прикладному мистецтві.

Враховуючи розповсюдженість і різноманітність сировинних матеріалів і технологій виробництва в технологічній і комерційній практиці, розрізняють такі різновиди кераміки, як теракота, гончарні вироби, майоліка, фаянс, кам’яна маса, фарфор (порцеляна), ситали.

Теракота (від італ. terra cotta: terra - земля, глина, cotta - випалена) - це керамічні неполив’яні вироби з кольоровим простим черепком, які мають художнє й утилітарне значення (посуд, вази, скульптура, іграшки, кахлі, облицювальні (оздоблювальні) плитки та архітектурні деталі). Після випалу теракота набуває характерного кольору (від кремового до червоно-коричневого або чорного) і фактури (від грубозернистої до тонкої із суцільним або з частковим поліруванням).

Виникнення гончарства дало сильний поштовх розвиткові всього людства завдяки набутому вмінню користуватися вогнем і готувати їжу, Морган знаменує цей період як перехід від дикунства до варварства. Вважають, що вже у ХV-ХVІІ ст. гончарство освоїла переважна більшість осілих народів світу.

До гончарних виробів відносять і вироби, відформовані на гончарному крузі, і виготовлені з легкоплавкої кольорової глини. Гончарні вироби, не вкриті поливою, називають теракотою, а покриті –майолікою.

Майоліка (походить від італ. maiolica, від majolica - стара назва о. Мальорка, звідки завозилися в Італію вироби іспано-мавританійської кераміки).

Майоліка - це вироби з кольорової випаленої глини з великим пористим черепком, вкриті поливою. їм властиві, масивність форми, плавність силуету, яскравий-блиск полив, контрастне співвідношення кольорів. Майоліка набула значного поширення в усьому світі. У Київській Русі майоліка відома з XI ст. З цим матеріалом працювало багато всесвітньо відомих художників і скульпторів. Відомі не тільки в Україні, а й у всьому світі побутові вироби з майоліки, виготовлені майстрами з Опішні Полтавської області. Для сучасної майоліки характерні експериментування, пошук нових пластичних і живописних можливостей маси, поливи, емалі. У сучасній практиці художників майолікою називають також кераміку з кольоровими поливами на фаянсовому білому або кольоровому черепку. Водопоглинення майоліки - до 15%.

Фаянс (фр. faience - від назви італійського міста Фаенцца, одного з центрів керамічного виробництва) - це щільні дрібнопористі, як правило, білі вироби тонкої кераміки.

Фаянс виготовляють із каоліну, з пластичних глин кварцу та польового шпату. Відомо кілька рецептур сировини і технологій випалювання виробів. Фаянс характеризується великими показниками пористості і водопоглинання (9-12%). Саме тому всі фаянсові вироби вкривають тонким суцільним шаром водонепроникної поливи.

Фаянс набуває господарського призначення (переважно столовий посуд) після першого і другого випалювання, потім його розфарбовують різними способами і закріпляють малюнки, виконані надполив’яними фарбами, у процесі третього випалювання (700 - 900°С).

Характерними ознаками фаянсу є: жовтуватий відтінок білого черепка; глухий, швидко затихаючий дзвін від ударів по виробу палички, здатність до утворення дефекту «пек», що виникає від різниці розширення термічного коефіцієнта маси черепка і поливи; не просвічується.

Фарфор (від тур. – farfur, fadfur: перс, фегфур) - вироби з тонкої кераміки, спечені, непроникні для води і газу, як правило, білі (з блакитним відтінком, дзвінкі, тонкі шари (до 2,5 мм) просвічуються. Фарфор має велику механічну міцність, термічну і хімічну стійкість, електроізоляційні властивості. Застосовується для виготовлення високоякісного посуду, художньо-декоративних виробів.

Найхарактернішими ознаками фарфору є:

великий (понад 50%) вміст каоліну;

найбільша щільність і міцність черепка, на відміну від будь-якої кераміки;

дзвінкість, висока білість з блакитним відтінком, просвічуванням тонких шарів.

Матеріали, які застосовують в керамічній промисловості ділять на основні та допоміжні.

Основні матеріали це: глина каолін, бетоніт, отощувачі, плавні, полива (глазур), фарби, рідке та порошкоподібне золото, срібло.

Допоміжні матеріали застосовують для виготовлення форм та отримання виробів для обпалювання.

Виробництво керамічних виробів складається з наступних основних етапів:

• отримання маси;

• формування, сушка і обпалювання;

• декорування (прикрашення).

Для формування виробів застосовують такі методи:

пластичне формування (для плоских виробів);

лиття зі шлікеру в гіпсові форми (для виробів складної форми і ємнісні). Вироби використовують двома способами – зливним і наливним.

В Україні створена корпорація «Порцеляна» в склад якої ввійшли ЗАТ «Фарфор» м. Борислав, КП «Городницький фарфоровий завод», АТ Полянський фарфоровий завод, ТОВ «Тернопільський фарфор», крім того достатньо відомі українські товаровиробники такі як: Коростеньський фарфоровий завод (Житомирська обл.), фарфоровий завод «Сумифарфор», Будянський фаянсовий завод (Харківська обл.), центр кераміки в Опішні (Полтавська обл.).