1.Загальні відомості про скло та характеристика головних видів скла

Силікати – це сполуки діоксиду кремнію з оксидами інших хімічних елементів. Силікати дуже поширені. Вони становлять понад 80 % маси оболонки Землі (земної кори та її мантії), а також понад 90 % маси гірських порід місяця.

Скло – це твердий аморфний матеріал, що утворюється при переохолодженні мінерального розплаву. Склом називають також вироби з такого матеріалу – скло будівельне, тарне, хіміко-лабораторне, художнє. Розрізняють скло природне (вулканічне) і штучне. Останнє відоме людству кілька тисячоліть. Його виготовляли в Стародавньому Єгипті, Месопотамії, Китаї (V-III тис. до н.е.), Стародавньому Римі (I ст. до н.е.). На території України скло виготовляли з III-IV ст. У Київській Русі було поширене виготовлення скляних прикрас, смальти тощо.

Вважають, що наукові основи виготовлення кольорового скла у Росії заклав М.В.Ломоносов. Скло застосовують майже в усіх галузях господарства і побуті.

Скляна промисловість України – це галузь промисловості, підприємства якої виготовляють віконне, поліроване, тарне, господарське, столове, архітектурно-будівельне, лабораторне, медичне та інші види скла. Продукцію цієї промисловості широко застосовують у різних галузях народного господарства, у техніці та побуті.

Виробництво скла відомо з давніх часів. Однак як ремісництво воно набуло поширення в середні віки. На території України вироби зі скла відомі з III-IV ст., коли було введено в дію Київську гуту.

Будівництво великих склоробних підприємств розпочато наприкінці XIX ст. переважно на Київщині та у Донбасі. Зараз в Україні нараховується понад 35 заводів, що виготовляють скло і вироби з нього. Найпотужнішими є Костянтинівський завод «Автоскло», Костянтинівський механізований склоробний завод, Лисичанський склоробний завод та завод «Пролетарій» (м. Лисичанськ Луганської обл.), Львівський, Херсонський, Керченський, Одеський, Бучанський (Київська обл.), Київський, Бережанський (Тернопільська обл.).

Сировина для скла:

Кремизем SiO2 – основний матеріал, не менше 90%.

Сода Na2Co3 – знижує процес в’язки, але знижує хімічну і термічну стійкість.

Поташ K2Co3 – дає прозорість, але так як дорогий використовується тільки для кришталю.

Вапно, крейда – полегшує процес в’язки і дає хімічну стійкість.

Свинець Pb – використовується для варки кришталю, надає щільність, підвищує обробляємість.

Склобій.

Допоміжні матеріали:

Освітлювачі, обезбарвлювачі, глушники, фарбувачі.

В процесі виробництва скляних виробів можна виділіти основні етапи:

підготовка сировинних матеріалів і приготування скломаси;

• варка скломаси;

• формування виробів;

• обробка виробів;

• декорування виробів.

Точність дотримання технологічного режиму на кожному з етапів визначає якість готових виробів.

В залежності від призначення скло може випускатися:

1. Звичайне (натрієве, калієве) безкольорове і кольрове;

2. Кришталеве;

В кришталеве скло обов’язково добавляється свинець (РbО) або барій (ВаО) і розрізняють:

• малосвинцевий кришталь містить 18-24% оксиду свинцю (РbО);

• свинцевий кришталь містить 24-30% оксиду свинцю (РbО);

• високосвинцевий кришталь містить більше 30% оксиду свинцю (РbО);

• барієвий кришталь містить не менше 20% оксиду барія (РbО);.

3. Жаростійке боратне та боросилікатне скло.

Із силікатного скла виготовляють посуд, скляну тару, будівельне (листове) скло. Скло з високим вмістом свинцю і барію використовують у виробництві оптичного і радіаційно-оптичного скла (стійкого, захисного). Боро-, алюмо- і бороалюмосилікатне скло з високими діелектричними властивостями застосовують у виготовленні технічного скла – електровакуумного, електротехнічного, хіміколабораторного, термометричного, світлотехнічного тощо.

Кришталеве скло (свинцево-калієве або з вмістом оксиду барію) містить від 18 до 38% оксидів свинцю. Скло з домішкою оксиду свинцю було відоме ще в Стародавньому Римі. Вироби з такого скла виготовляли і в Київській Русі (м. Київ та ін.). Індивідуальним почерком, характерними рисами й особливостями відзначаються твори майстрів художників кришталю Київського заводу художнього скла, заснованого у 1882 р. Колекція виробів українського кришталю зберігається в Київському музеї українського народного декоративного мистецтва. Широко відомі вироби і за межами України.

Зараз відомі такі осередки художнього скла, як Київський завод художнього скла, Львівське виробниче об’єднання «Веселка», Романівський (смт Дзержинськ Житомирської обл.), Стрийський (Львівська обл.), Артемівський (Донецька обл.) заводи. Художні вироби зі скла виготовляють спеціалізовані підприємства (міста Маріуполь, Дніпропетровськ, смт Щирець Львівської обл. та ін.)

Особливе місце посідає мистецтво гутного скла, яке відродилося як народна творчість на Львівщині у 40-50-х роках. Діє гутний цех Львівської кераміко-скульптурної фабрики Художнього фонду України. Колекції виробів із художнього скла зберігаються і вдало прикрашають численні музеї України: Київський музей українського народного декоративного мистецтва, Український музей етнографії та художнього промислу у Львові, музей Київського заводу художнього скла та ін.