2. Предмет, цілі і завдання товарознавства

Предмет навчальної дисципліни товарознавство: споживча цінність товарів.

Комерційне товарознавство, вивчаючи шляхи найбільш повного задоволення потреб населення, ефективного використання і збереження товарної продукції є важливим джерелом інформації, необхідної для здійснення менеджерських функцій в торгівлі та у виробництві, дозволяє підвищувати конкурентоспроможність товарів як на внутрішньому, так і зовнішньому ринках

Мета навчальної дисципліни «Комерційне товарознавство»: надання знань з основ комерційного товарознавства та споживних властивостей товарів, що зумовлюють їх споживну цінність і здатність задовольняти потреби споживачів.

Завдання навчальної дисципліни «Комерційне товарознавство»: вивчення факторів, що визначають споживну цінність, якість та асортимент товарів, ознак їх класифікації, сфер використання, умов і правил маркування, пакування та перевезення товарів.

Предметом дисципліни «Комерційне товарознавство» є вивчення конкурентноздатності товарів та засобів підвищення цієї конкурентноздатності, включаючи питання підвищення якості товарів і розширення їх асортименту, класифікації, кодування, експертизи та видів, а також їх інформаційного забезпечення. вивчення основоположних характеристик товару, що складають його вартість, а також їхніх змін на всіх етапах товароруху.

Для досягнення цієї мети комерційне товарознавство як наука і навчальна дисципліна повинно вирішувати такі завдання:

чітко визначати основоположні характеристики, які складають споживчу вартість;встановлювати принципи і методи товарознавства, що обумовлюють його наукові підґрунтя;

систематизувати різноманітні товари шляхом раціонального застосування методів класифікації і кодування;

вивчати властивості й показники асортименту для аналізу асортиментної політики промислової або торговельної організації;

керувати асортиментом організацій;

визначати номенклатуру споживних властивостей і показників товарів;

оцінювати якість товарів, у тому числі нових вітчизняних і імпортних;

виявляти градації якості і дефектів товарів, причини їх виникнення і заходи щодо попередження реалізації неякісних товарів;

визначати кількісні характеристики одиничних екземплярів товарів і товарних партій.

3. Споживчі властивості і показники, що їх визначають

Будь-який товар володіє багатьма властивостями різними за своєю природою.

Властивостями товару називають його об’єктивні властивості , які можуть проявитись на будь-якій стадії життєвого циклу товарів (проектування, виготовлення, розподілення, споживання).

Споживчими властивостями називають об’єктивні особливості товару, які проявляються у процесі споживання та забезпеченні задоволення конкретних потреб людини.

За природою споживні властивості діляться на: фізичні, хімічні, фізико-хімічні, біологічні.

Фізичні властивості:

механічні (міцність, деформація, твердість, втома);

термічні (теплоємкість, теплопровідність, вогнестійкість, термостійкість, термічне розширення);

оптичні (колір, блиск, прозорість, променепереломляємість);

акустичні(тембр, висота звуку, звуковий тиск);

електричні, а також загальні фізичні властивості (маса, щільність, пористість ).

Хімічні властивості характеризують відношення товарів до дії різних хімічних речовин та агресивних середовищ. Ці властивості залежать від хімічного складу та будівлі матеріалу.Найбільш важливими з них є:

водостійкість, кислотостійкість, лугостійкість, відношення до дії органічних розчинників, світла, погодних умов.

Фізико-хімічні властивості об’єднують властивості, проявлення яких супроводжується фізичними та хімічними властивостями одночасно. Найважливішими фізико-хімічними властивостями є сорбційні властивості, тобто властивості злипання, склеювання, властивості проникненості (повітря, пари, води та пилу).

Біологічні властивості характеризують стійкість товарів до мікроорганізмів (бактерії, плісняві гриби, дріжджі), комах (моль, таргани), гризунів (миші, пацюки). Процеси гниття, пліснявіння товарів викликаються відповідними видами мікроорганізмів.

В залежності від характеру впливу на споживчі властивості виділяють: функціональні, ергономічні, естетичні властивості товарів, а також їх надійність та безпеку.

Функціональні властивості забезпечують виконання товаром своїх функцій у відповідності з призначенням. Їх поділяють на прості, складні та універсальні.

Ергономічні властивості забезпечують зручність та комфорт при користуванні товаром, створюють оптимальні умови для людини в процесі праці, відпочинку, понижують втомлюваність, підвищують продуктивність праці .

Ергономічні властивості ділять на такі групи: гігієнічні, антропометричні, фізіологічні, психофізіологічні, психологічні:

Гігієнічні властивості забезпечують оптимальні умови для функціонування людського організму людини при користуванні товаром . Передбачається створення необхідного мікроклімату в системі «людина-вибір» . Це підтримання температури, вологості, освітленості, вентиляції, а також допустимий рівень шуму, вібрації, напруги магнітного, електричного, електромагнітного полів .

Порушення допустимих рівнів може негативно вплинути на самопочуття людини, викликати дискомфорт, приводити до швидкої втомленості при користуванні товаром .

Антропометричні властивості характеризують відповідність товару розмірам, формі, розподіленню маси тіла людини та окремих його частин .

Психологофізіологічні властивості забезпечують сприйняття за допомогою органів почуттів людини. До показників цих властивостей відносять: відповідність зоровим, слуховим, смаковим, органів чуття, дотику.

Наприклад, діапазони відтворюємих низьких частот звукових в акустичних системах РЕA установлюються виходячи із звукових можливостей людини. Картинка на екрані телевізора повинна бути чіткою, яскравою, достатнього розміру, щоб при перегляді телепередач очі не втомились та не виникло больових відчуттів.

Психологічні властивості характеризують відповідність товару особливостям сприйняття пам’яті та мислення людини, а також рівню його освіти та звичок. Ці властивості визначають два показника: відповідність товару можливостям людини сприйняттю, переробці, зберіганню інформації та відповідність товару закріпленням навичок людини, які формуються знову.

Естетичні властивості забезпечують задоволення духовних потреб людини, і в першу чергу потреби в прекрасному.

Товар може бути дійсно якісним та естетичним при умові, що показники його зовнішнього вигляду (форма, колір, декор, малюнок, оздоблення) відповідають функціональному призначенню та підкоряються законом гармонії та краси.

Показники естетичних властивостей діляться на чотири групи: інформаційна виразність, раціональність форми, цілісність композиції, досконалість виробничого виконання, стабільність товарного вигляду.

Інформаційна виразність - до цієї групи показників відносять: оригінальність, відповідність моді, виразність стилю.

Мода – панування на протязі не продовжуваного часу та у визначеному соціальному середовищі тих чи інших смаків у відношенні одягу, предметів побуту. Виразність стиль характеризує спільність засобів та прийомів художньої виразності, яка властива визначеному періоду часу яка проявляється в стійких ознаках форми виробів.

У європейських країнах виникли та отримали розвиток такі стилі різних епох, як: античний, ренесанс, готичний, барокко, рококо, класицизм, ампір, бідермейєр, модерн. Стиль проявляється в оформленні меблі, посуду, побутових машин, одягу.

Раціональність форми – характеризується відповідністю форми об’єктивним умовам виготовлення та споживання товару.

Надійність товарів - це властивість товару, яка характеризує його здатність зберігати свою споживчу властивість у часі. Надійність є складовою властивістю яка поділяється на більш прості: безвідмовність, довговічність, ремонтоздатність та зберігання.

Безпека товарів - характеризує ступінь захищеності людини від навколишнього середовища від дії безпечних та шкідливих факторів, які виникають при споживанні товару.

В залежності від природи товару розрізняють електричну, хімічну, механічну, термічну, радіаційну, біологічну та екологічну безпеку.

Номенклатура споживчих властивостей та їхні показники повинні відповідати таким вимогам:

враховувати призначення товарів та умовам споживання групи або конкретного товару;

використовувати сучасні досягнення науки і техніки;

своєчасно враховувати зміни в структурі попиту і потреб населення з метою підвищення якості товарів.