Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Політологія 6 видання (Автосохраненный).docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

2. Політико-ідеологічні концепції державотворення

в сучасній Україні.

Існуючі концепції державотворення в сучасній Україні можна поділити на два основні різновиди за національними і соціальними напрямками. До того ж, пошуки так званої «національної ідеї» різними політичними силами, громадськими діячами обов`язково намагаються поєднати ці два різновиди в одне ціле. Хоча іноді це залишається лише деклараціями під час чергових виборчих перегонів.

Національні політико-ідеологічні концепції:

Етно-національна концепція прагне надати поняттю «науковий націоналізм» значення теоретичної основи науки про політику. Але націоналізм (не в розумінні «патріотизму», а як «винятковості» певної національності) не може бути науковим за суттю, бо «це воля, – наголошував Д. Ткачук (автор книги «Український націоналізм»)., – головна прикмета нації і основна точка в націоналістичній ідеології». Це в багатонаціональній державі призведе до міжнаціональних конфліктів. Націоналізм оцінюють позитивно навіть західні експерти лише на етапі боротьби з тоталітаризмом до самовизначення нації. Таку ж позицію займає й відомий український письменник, патріот Олесь Бердник: «Той шлях, що обирають сьогодні націонал-екстремісти (груба і нав’язлива пропаганда зверхності української нації) веде до прірви. І хоч у руках … святі жовто-блакитні знамена, їхні зборища оповиті туманом коричневим».9 Чим вони кращі за російських великодержавних шовіністів, які відстоюючи винятковість росіян позбавляють інші народи, в тому числі й українців, права на самовизначення?!

«Панслав`янської, або союзної» концепції дотримуються

прихильники «Руського блоку», Партії Прогресивних Соціалістів Наталії Вітренко, які виступають за приєднання України до Білорусько-Російського союзу. Цікаво, що пропозиції другого президента РФ В.Путіна білорусам фактично ввійти «областями» як суб’єктами єдиної федерації до складу Нової Слов’янської держави, остаточно розвіяли ілюзії щодо намірів нав’язати такий же шлях державотворення і Україні. На це, до речі, звернув увагу і президент Білорусії О. Лукашенко, чим фактично визнав повну безперспективність обраного шляху, так званої «глибокої інтеграції», що може привести до втрати державності.

Нарешті, загальногромадянська, або полі етнічна, концепція визначена в Конституції України, вже в Преамбулі, де поняття «український народ» розкривається як громадяни України всіх національностей. В цьому випадку суб’єктом права на самовизначення проголошується не нація, яка дала назву країні, а народ взагалі, тобто не етнічна спільнота, а поліетнічне громадянське суспільство. В той же час, національна ідея обов’язково має бути, як і державна мова (українська – в державі Україна), але «національна ідея, – каже академік П. Толочко, – це не етнічна категорія, а державно-політична».9 Тобто, в загальнонаціональних (загальнодержавних) інтересах вивести національну економіку з кризи і лише політичній нації це до снаги.

Таким чином, національна ідея – це не ідеологія, у вузькому значенні слова, а проект спільного життя громадян даної держави. Об’єднуючими ідеями в цьому випадку могли б стати завдання викорінення бідності, соціального партнерства тощо.

Соціальні концепції державотворення в сучасній Україні різняться, як і раніше, ідеологічно-політичним підходом. У цілому доречно виділити три провідні з них:

поміркованно-комуністична: націоналізація ресурсів, реприватизація підприємств, часткове повернення до державно-планової економіки з фіксованими цінами та без приватної власності на землю;

соціал-демократична концепція будується на засадах ринкової, але соціально орієнтованої економіки шведського, німецького зразка;

ліберальна концепція зорієнтована на формування “середнього класу”, економічну свободу, приватну власність, ініціативи та подолання соціальної поляризації суспільства не за державний кошт.

В умовах, коли для України є реальною загроза розбрату, сепаратизму, особливу роль має зіграти ідея національної єдності, яку і запропонував Президент В. Ющенко 3 серпня 2006 року в «Універсалі національної єдності», як можливу основу державницької національної ідеї. Проте, тоді цей документ, під яким підписались Президент, глави парламенту та уряду й чотирьох (з п`яти ) фракцій ВРУ, так і не став законом. Хоча незабаром очільники так званої, "Антикризової коаліції" (ПР, СПУ, КПУ) визнали, що підписи поставили лише з тактичних міркувань політичної боротьби, а з «Універсалу» через півроку використали лише назву для переіменування самої коаліції: «Коаліція Національної Єдності».

В квітні  2007 р. після першого указу Президента Ющенка про дострокове припинення повноважень ВРУ та дочасні вибори парламенту про «Універсал» знову згадали. Коаліціянти погоджувались надати йому законодавчий статус через конституційний закон про основні засади внутрішньої та зовнішньої політики в обмін на скасування Указу щодо роспуску ВРУ. Але тоді  не домовились.

Підписання Президентом Януковичем 1 липня 2010 року Закону України «Про засади внутрішньої та зовнішньої політики» дає достатньо підстав для роздумів, особливо після порівняння його основних положень з «Універсалом». Доречно за допомогою запропонованої нижче таблиці, де з деякими скороченнями розміщені ці документи, звернути увагу на схожі та відмінні положення в них: