Тема 3 категорії етики План лекції

3.1.  Сутність основних категорій етики.

3.2.  Добро – провідна категорія моральної свідомості.

3.3.  Моральна вимога, моральний ідеал, честь та гідність, совість, справедливість.

3.4.  Сенс життя та щастя як категорії моральної свідомості.

3.1. Сутність основних категорій етики

Категорії етики відображають зміст, специфіку, найістотніші сутнісні сторони моралі, закономірності моральних відносин, нормативність моральних уявлень. Вони пов’язані між собою і знаходяться у постійному розвитку. На основі категорій людина осмислює дійсність, стосунки між людьми, формує своє бачення світу. До категорій моральної свідомості відносяться добро і зло, честь і гідність.

Совість, відповідальність, справедливість, моральний ідеал та інші.

3.2. Добро – провідна категорія моральної свідомості

Зміст категорії «добро» іноді ототожнюють із сутністю моралі взагалі, хоча більшість учених розглядає добро як морально-позитивне начало, зло – як морально-негативне, а саму етику – як учення про добро і зло.

Добро – найвища, абсолютна вселюдська цінність, причетність до якої наповнює життя людини сенсом, воно стає самоцінним, а не служить засобом для досягнення інших цілей; уявлення про добро перебуває в органічному взаємозв’язку з ідеалом суспільства і особистості.

Людині постійно доводиться вдаватися до категорій «добро» і «зло», оскільки без співвіднесення з ними джерелом і критерієм моральних вимог не може бути ні її свідомість, ні громадська думка.

3 розвитком етики сформувалися численні точки зору на проблему сутності добра і зла. Найчастіше їх поділяють на дві групи – моральний абсолютизм і моральний релятивізм.

Абсолютистські концепції добра і зла. Їх представники онтологізують (надають статусу буття) добро і тлумачать зло як щось негативне, що протистоїть буттю, спотворює його. Добро і зло протиставляють, стверджують, ніби добро за будь-яких умов не може переходити у зло, і навпаки. Категорії «добро» і «зло» розглядають як незмінні, абсолютно істинні.

Основним недоліком абсолютистських концепцій є канонізація і догматизація існуючої моралі, що нерідко призводить до ригоризму (непохитного втілення якогось принципу в життя), а іноді й фанатизму, аскетизму, ханжества й фарисейства, тобто удаваної набожності, доброчесності, лицемірства.

Релятивістські концепції добра і зла. У цій системі поглядів поняттям моралі надається умовне, відносне значення, що призводить до суб’єктивізму в тлумаченні моральних понять і суджень, до заперечення в них об’єктивного змісту, нерідко – до нігілізму та імморалізму вселюдських моральних цінностей.

Релятивісти бачать лише те, що моральні поняття й уявлення різних народів, соціальних груп, людей, перебуваючи у зв’язку з їх потребами, інтересами, переконаннями й уподобаннями, мають суттєві відмінності, а також залежать від часу, місця, конкретних життєвих ситуацій.

Основна помилка релятивізму полягає в нездатний їх чи небажанні виявити абсолютне вселюдське в моралі (властиве всім історичним епохам у різних народів), її загальні тенденції розвитку.

Сучасні етики теж не дають однозначного тлумачення добра і зла, пояснюючи це такими особливостями:

1.  Поняття «добро», яке охоплює всі позитивні моральні явища, якщо й буде визначеним, то виявиться беззмістовною абстракцією.

2.  Добро, як правило, виконує в моральному судженні роль предиката (логічного присудка), і спроби поміняти місцями суб’єкт і предикат закінчуються невдачею. А щоб визначити будь-яке поняття, треба поставити його на місце суб’єкта. Родовим щодо нього є поняття «благо», «цінність», «належне». «Добро – це найвища, абсолютна вселюдська цінність». Вдаючись до філософського визначення, поняття «добро» зіставляють із протилежним йому поняттям – «зло», що дає змогу з’ясувати деякі їх суттєві ознаки і сутність моралі загалом.

3.  Люди, мовляв, різняться між собою, тому загальне добро не може бути однаковим для всіх (це ще стверджували софісти і скептики). Певна річ, люди по-різному розуміють добро, та головне, що для кожної людини воно є (має бути) саме добром. В іншому разі вона буде нездатною адекватно орієнтуватись у сфері моральних цінностей.

Добро слід розглядати як процес, якому властиві такі стадії розвитку: ідея добра; добро як спосіб буття людини; (високоморальна діяльність) і поведінка та відповідні моральні якості особистості); моральна і духовна культура людства тощо.