1.2. Структура та функції моралі

Мораль – це сукупність історично обумовлених правил, принципів, норм співжиття і поведінки людей, їх відносин у процесі виробництва матеріальних і духовних цінностей, які визначають обов’язки один до одного, до суспільства в цілому й виконання яких базується на громадській думці.

Мораль включає в себе не тільки моральну свідомість, але й форми прояву її в житті людини (суспільних відносинах, діях, практиці). Тому елементами моралі є моральна свідомість, моральні відносини, моральна практика. Всі вони взаємопов’язані і доповнюють один одного.

Моральна свідомість – це погляди, ідеї, уявлення людини про добро і зло, благо, справедливість, обов’язок, честь, совість, гідність, щастя. В моральній свідомості дійсність фіксується не у вигляді закону (як, наприклад, у праві), а у формі цілей і норм поведінки, в яких зафіксовані вимоги суспільного ладу, поставлені перед людиною стосовно її поведінки, дій в цілому. Тому моральна свідомість – це усвідомлення системи норм, визначаючих таку поведінку, яка вважається вірною в світі існуючої системи моралі, визначаючої межі дій людини. Моральна свідомість включає до себе:

а)  моральні норми – сталі, затверджені в суспільній свідомості, загальні моральні цінності, які обумовлюють певні сторони поведінки людини (наприклад, вимога «говори правду»);

б)  моральні принципи – такі загальні моральні вимоги, які стосуються до всієї лінії поведінки людини (наприклад, принцип патріотизму);

в)  ціннісні орієнтації – здатність моральної свідомості спрямовувати дії людини на досягнення найвищої моральної цінності;

г)  моральну мотивацію – систему мотивів, віддаючих перевагу тим, чи іншим цінностям, цілям в моральному виборі людини;

д)  моральну оцінку – визначення ціннісної значимості поведінки людини, її відповідності певним нормам, принципам, ідеалам. Разом з оцінкою чужої поведінки людині притаманні, здатність до самооцінки, тобто виявленню цінності своєї поведінки, своїх мотивів та дій.

У моральну свідомість також входять моральні почуття, звичаї та традиції, моральні якості.

Моральна діяльність (практика) – усвідомлена і підпорядкована моральним цілям поведінка людини. В моральній практиці реалізується моральна свідомість особи, її ставлення до різних боків суспільного життя (праці, колективу, сім’ї, друзів), а також ставлення до сьогоденних подій, свідком або учасником яких вона є.

Таким чином, до моральної діяльності відносяться така поведінка, вчинки, в яких: а) відображається усвідомлене ставлення особи до інших людей, суспільних явищ, природи; б) коли в поведінці присутній моральний мотив; в) коли для вчинку має місце свобода вибору.

Моральні відносини – це система зв’язку між людьми, між особою і суспільством, заснована на існуючих моральних нормах і цінностях. Моральні відносини включають до себе:

а)  моральні дії, поведінку, звички окремих осіб чи груп; далі суспільні установи, лад, заходи, які реалізують моральні відносини даного суспільства. Це – об’єктивна сторона моральних відносин;

б)  моральна свідомість, моральні почуття, моральні переконання, моральні устремління, моральні якості особистого характеру. Це суб’єктивна, психологічна сторона моральних відносин; в) моральні цілі, моральні ідеї, кодекси моральних цінностей і норм. Це теоретична сторона моральних відносин.

По своєму змісту моральні відносини бувають регулятивними і застережувальними. Регулятивні пов’язані з обов’язком особи перед суспільством, перед виконанням затверджених норм моралі; застережувальні виникають у зв’язку з діями, спрямованими проти тих, що не виконують ці норми, вони забезпечують реалізацію їх у суспільстві.

Більшість етиків виділяють наступні функції моралі:

Регулятивна – яка в значній мірі включає до себе всі інші. Суть її полягає в тому, що вона здатна регулювати взаємовідносини між людьми, між особою та суспільством. Велику роль тут мають переконання людини та громадська думка.

Ціннісно-імперативна. Мораль покликана оцінювати вчинки людей, соціальні явища з позиції добра та зла. Вона примушує людину діяти з позиції добра. Примушуючи, мораль оцінює, оцінюючи, примушує.

Гносеологічна – мораль дає людині не просто знання, а знання, яке відображається в цінностях. Моральне знання орієнтує людину у світі культурних цінностей, виявляючи ті з них, які відповідають потребам людини і на основі яких, вона робить свій вибір.

Комунікативна функція проявляються в тому, що мораль – це особлива форма спілкування людей, яка ґрунтуються на ціннісному ставленні людини до других людей, суспільства, світу в цілому.

Виховна – мораль має виключне значення у формуванні духовного світу людини, її волі, характеру. Моральні норми, принципи, ідеї, якості реалізуються людиною в діяльності, впливають на розвиток суспільства.