Тема 6 естетика та її завдання План лекції

6.1.  Предмет естетики.

6.2.  Історія розвитку естетичної думки.

6.3.  Естетична свідомість та естетична діяльність.

6.1. Предмет естетики

Естетика – це наука про загальні закони художнього освоєння і пізнання дійсності, розвитку мистецтва, його ролі в житті суспільства. Вона охоплює всю сферу людських чуттів, вивчає стосунки між людиною та світом, впливає на формування естетичної свідомості.

Естетика – наука про історично обумовлену сутність загальнолюдських цінностей, їх походження, сприйняття, оцінки та засвоєння з точки зору прекрасного, що досліджує форми його виявлення в природі та в мистецтві, висуває критерії розуміння прекрасного.

Термін «естетика» грецького походження і у перекладі означає – той, що має відношення до чуттєвого сприйняття. Це поняття ввійшло до науки у середині 18 ст. Вперше його застосував німецький філософ А. Баумгартен. Він запропонував назвати терміном «естетикос» розділ філософії, що характеризує теорію чуттєвого сприйняття. Пізніше естетикою стали називати науку про природу і закономірності естетичного освоєння дійсності, про творчість за законами краси. Естетика – цілісна система наукового знання, яка вивчає природу естетичного, естетичну діяльність суб’єкта та її результати, зокрема у сфері мистецтва, та ін. Їй належить значна роль у формульовані духовного світу людини.

Основними складовими естетики є:

1)  естетичне як вияв ціннісного ставлення людини до дійсності;

2)  художня діяльність людини.

Вони не лише органічно взаємопов’язані, а й відносно самостійні.

Перша частина естетики розглядає природу, специфіку і творчий потенціал естетичного, а також категорії естетики – «прекрасне», «трагічне» і «комічне».

Друга частина естетики досліджує художню діяльність людини, її структуру та функціональну своєрідність, природу художнього таланту, видову, жанрову, стильову самобутність мистецтва тощо.

Історія становлення предмета естетики – це процес пошуку адекватного співвідношення між зазначеними частинами. При цьому своєрідну функцію «пластичного моста» виконували такі поняття, як «прекрасне», «досконале», «гармонія», «цінність», «філософія мистецтва». Впродовж віків естетика виступала і як «наука про прекрасне», і як «наука про досконале», і як «наука про закони розвитку мистецтва».

Важливе місце в естетиці займає мистецтво як вид естетичного пізнання та естетичної діяльності. Найважливішою естетичною ознакою мистецтва є те, що в процесі художньої творчості митець створює естетичну цінність – твір мистецтва. І свідома цілеспрямована діяльність митця поєднується з творчою розумовою діяльністю людини, яка сприймає твір. Завдяки мистецтву як творчості і мистецтву як сприйманню складається феномен співтворчості, який має надзвичайні можливості щодо вдосконалення внутрішнього світу людини, пробудження інтересу до творчості, гармонізації суспільства і міжлюдських стосунків.

Естетичне знання формувалося в межах філософії як «своєрідна частина, а утвердилась естетика як самостійна наука лише у XVIII ст.