4.4. Моральні аспекти поведінки в Інтернеті

Науково-технічний прогрес ХХ століття вніс свою лепту в людські відносини, яка проявилась в механічному еквіваленті (машини, апарати, комп’ютерна техніка). Технічні засоби спілкування часто створюють тільки ілюзію його. Сьогодні виникає руйнування феномену реального сусідства, тобто безпосереднього спілкування людей в певному часі та просторі. Всебічна комп’ютерізація призводить до соціальної ізоляції людини, до психологічної залежності від Інтернету, до об’єднання реального та віртуального світів у єдиний світ. Віртуальність – це не штучна реальність, а відсутність розподілу реальностей на істинні та ілюзорні, що може призвести людину до аморальних вчинків, “інтернетоманії”. В зв’язку з цим в етиці розробляється нова “галузь” етикету – нетикет, який пов’язаний з необхідністю моральної оцінки інтернет-технологій. Нетикет виступає як засіб нормативної регуляції поведінки і спілкування в Інтернеті. Основними моральними чеснотами користувача Інтернету повинні виступати совість і добро, гідність і честь, справедливість і відповідальність, пошана і благородство. Інтернет орієнтує користувачів на відкритий діалог, толерантність, взаємоповагу.

Запитання до самоконтролю

1.  Що таке спілкування? В чому полягає його специфіка як типу людських відносин?

2.  Перерахуйте основні правила культури спілкування.

3.  В чому полягає антикультура в спілкуванні?

4.  Чим відрізняється ділове спілкування від світського спілкування?

5.  Які риси ділового спілкування, з Вашої точки зору, притаманні українському народу?

6.  Які Ви знаєте моральні передумови спілкування?

Література

1. Малахов В. Етика: Курс лекцій; Навч. посібник. – К.: Либідь, 1996. – С. 257-300.

2. Тофтул М.Г. Етика: Навч. посібник. – К.: Академія, 2005. – С. 159-167, 172-197, 233-236.

3. Гусейнов А.А., Апресян Р.Г. Этика: Учебник. – М.: Гардарики, 2002. – С. 349-360, 363-370, 425-439, 443-457.

4. Этика: Учеб. пособие / Под ред. Т.В. Мишаткиной, Я.С. Яскевич – 2-е изд. – М.: Новое знание, 2002. – С. 342-359, 370-410.

5. Шрейдер Ю.А. Этика. – М.: Текст, 1998. – С. 232-240.

6. Веденская Л.А., Павлова Л.Г. Деловая риторика: Учеб.пособие для ВУЗов. – Ростов н/Д: МарТ, 2001. – С. 37-49, 61-128, 135-146, 154-165.

7. Этика и эстетика: Учеб. пособие для самостоятельного изучения дисциплины / Пальм Н.Д., Гетало Т.Е. – Х.: «ИНЖЕК», 2004. – С. 84-100.

8. Рыбалко Т.С. В лабиринтах современного этикета / Т.С. Рыбалко, Н.А. Петраков и др. / Под ред. проф. Г.В. Ангелова / Учеб. пособие: КПОГТ. – Одесса, 2012. – С. 98-124, 185-188, 453-457.

Тема 5 етикет План лекції

5.1.  Поняття, сутність та історія розвитку етикету.

5.2.  Діловий етикет.

5.3.  Особливості національного етикету.

5.1. Поняття, сутність та історія розвитку етикету

Етикет – це важлива частина загальнолюдської культури, моралі та моральності, яка вироблена людством на протязі свого існування в відповідності з його уявленнями про добро, справедливість, людяність, красу, порядок. Культурна людина повинна не тільки знати і виконувати основні норми етикету, але й розуміти необхідність їх існування. Вміння поводити себе в суспільстві має велике значення: воно полегшує встановлювати контакти, сприяє досягненню взаємопорозуміння, створює добрі взаємовідносини.

Без етикету неможливі міжлюдські відносини (культурні, ділові, політичні, національні). Термін «етикет» (від слова «етикетка») з’явився в 18 ст. у Франції, але правила етикету розроблялися ще в Стародавньому Єгипті біля 2350 р. до н.е. Етикет – явище історичне, в процесі свого розвитку він змінювався, доповнювався, приймав різні форми.

В перші віка нашої ери в Іудеї виходить талмудічеська література, яка містить 613 правил поведінки людей. Багато уваги етикету приділяється в етиці стародавнього Китаю, зокрема в вченнях Конфуція.

Більшість фахівців появу етикета як правил культурного відношення між людьми пов’язують з античністю. На моральність поведінки звертали увагу в своїх висловах сім грецьких мудреців, а також Піфагор, Сократ, Платон, Аристотель. Зокрема Аристотель розробляє вчення про моральну доброчесність, класифікацію етичних доброчесностей; етичні засади бізнесу особливо в сфері управління набувають широкого висвітлення в Піфагорійському союзі та інш.

Як цілісне явище етикет формується в епоху середньовіччя (ХІ-ХV ст.). В цей час з’являється нове сословіє – лицарство, яке виробляє свій моральний кодекс, свій образ життя. Основою морального кодекса є поняття гідності, честі, «закоханості у даму серця». В цей час виходить багато літератури щодо поведінки людей у різних ситуаціях. Серед неї «Характери» Лабрюеля, «Іскуство куртуазной любови», хоча треба відмітити що перший, відомий нам трактат про поведінку був написаний ще в 1204 році іспанським священиком Педро Альфонсо, він називається «Дисципліна клерикаліс».

Разом із світським етикетом розвивалась придворна дипломатія, в якій чітко означались правила поведінки дипломатів, послів, мистецтво проведення переговорів на міждержавному рівні.

В ХVII-XVIII століттях лаври першості в розвитку етикету переходять у Францію. Слово етикет французького походження (від слова ярлик, етикетка) і означає строго установлений порядок і форми поведінки людей. В цьому значенні вперше воно було використане на прийомі короля Людвига ХІV.

Буржуазні відносини внесли свою лепту в формування норм і правил етикету. Це насамперед принципи індивідуалізму та користі. Засновником етикету молодого капіталізму США по праву вважається Бенджамін Франклін. Основними його принципами є: «людина усім зобов’язана самій собі»; «доброчесність виміряється корисністю»; «краща політика – це чесність».

Одна з перших робіт з етикету в Америці була написана Джорджем Вашингтоном «Сто десять правил пристойної поведінки».

У слов’янських народів відомості про етикет ми находимо в таких літературних пам’ятниках, як «Повесті временних лет», «Наставление богатым», «Поучение» (Вл. Мономах), «Домострой» та інших.

Значний вклад в формування етикету вніс Петро Перший, відказавшись від старого боярського биту він запровадив європейський етикет.

В цей час видається багато літератури не тільки з проблем розвитку економіки, а й правил поведінки (етикету) людей в конкретних ситуаціях. Серед них «Юности честное зерцало, или Показания к житейскому обхождению», «Нравственная энциклопедия», «Порядочный человек – джентльмен», «Табель о рангах» тощо.

Жовтнева революція вносить свої корективи в формування етикету. Він позбавляється витонченості: ввічливість, манери, більшість правил пристойності, галантність засуджуються. Революція формує етикет, який засновується насамперед на робітничо-селянській технології та рівності чоловіків та жінок. В спілкування вводиться слово «товариш», яке не вимірює соціальний статус людини. Етикетний нігілізм приводить до безкультур’я, хамства, зневажливого відношення до людей, до моральних та соціальних цінностей.

В радянські часи до етикету, як системи правил та норм поведінки, звертаються в часи так званої «відлиги», коли стали більше ширше розвиватися міжнародні зв’язки, міжнаціональні культури, люди одержали можливість більш широкого спілкування, виїзду за кордон.

Сучасний етикет характеризується демократичністю, гуманністю, спрощенням вимог, доступністю опанування та виконання.

До загальних вимог, принципів та норм етикетної культури відносяться: принцип гуманізму, ввічливість та повага, доброзичливість та щирість, тактовність та чуйність, коректність та порядність. Загальні правила етикету складаються з правил кожної конкретної ситуації. Так, основою етикетної культури одягу мають бути смак (вкус) та охайність; в манерах (засіб тримати себе, зовнішня форма поведінки з іншими, характерні для людини хода, жестикуляція, міміка) – вміння контролювати свої дії, скромність, такт; у привітанні – молодші першими вітають старіших, ті що заходять в приміщення – тих, що там присутні, тощо; у мовному етикеті – дотримуватися правил спілкування, вживати якомога більше слів, які підкреслюють шанобливе ставлення до людей: даруйте, перепрошую, дякую та ін., вміння вислуховувати співбесідника.