2. Культурні процеси. “Шестидесятники“.

В культурі була «відлига», певна лібералізація, більша свобода.

У 1958 р. була введена обов`язкова восьмирічка. За 9-11 класи батьки платили. Збільшилось викладання російської мови, тобто русифікація. В 1965 році українською навчалися 62% учнів, хоча українці складали понад 68 % населення. У деяких містах — Харкові, Донецьку, Одесі та ін. — кількість україномовних шкіл була зведена до одиниць

У квітні 1959 р. Верховна Рада УРСР ухвалила закон про народу освіту, який висунув принцип поєднання загальноосвітнього і політехнічного навчання. Проте реформа на засадах політехнізації школи відбувалася повільно..

У галузі вищої та середньої спеціальності і професійної освіти збільшувалася кількість вузів, технікумів і профтехучилищ. Розгорнулася підготовка фахівців за новими спеціальностями (автоматичні і телемеханічні пристрої, обчислювальна техніка тощо).

В Україні працювали видатний кібернетик В. Глушков, біохімік О. Палладін, хірург М. Амосов. Було багато зроблено для розвитку ракетної техніки і космонавтики. 1964 р. у Харківському фізико-технічному інституті АН УРСР було споруджено один з найбільших у світі прискорювач електронів.

Після XX з'їзду поновились дослідження в галузі суспільних наук. Відкрився доступ до нових архівних матеріалів. Вийшли друком двотомна «Історія Української РСР» та «Історія української літератури». З'явилися нові наукові журнали: «Економіка Радянської України», «Народна творчість та етнографія», «Український історичний журнал».

Поновився наступ на церкву, припинений Сталіним під час війни. З 1955 по 1965 р. в Україні було зруйновано понад 10 тис. культових споруд, здебільшого унікальних пам'яток історії та культури. На початку 1960-х рр. було закрито Києво-Печерську лавру.

Неоднозначні процеси відбувались в українській літературі. В. Сосюра написав автобіографічну «Третю роту», поеми «Розстріляне безсмертя» та «Мазепа». Творчим здобутком М. Стельмаха став роман «Хліб і сіль». Помітний слід залишив роман Г. Тютюнника «Вир». У ті роки писав свій «Собор» О. Гончар. Плідно працювали у той період П. Тичина, М. Рильський, М. Бажан та ін. З'явилася нова генерація літераторів, серед яких були Є. Гуцало, І. Драч, Л. Костенко, Є. Сверстюк, В. Симоненко та ін. Вони входили до плеяди «шестидесятників» — людей нового політичного мислення, що дотримувались гуманістичних і демократичних поглядів, які не завжди відповідали компартійній ідеології. Тому на початку 1960-х рр. їх твори неодноразово зазнавали критики офіційної влади.

В Україні діяло близько 70 професійних театрів. Кращі традиції театрального мистецтва продовжували П. Куманченко, Б. Ступка, Ф. Верещагін. На українських кіностудіях були зняті «Третій удар» режисера І. Савченка, «Тіні забутих предків» С. Параджанова, «Сон» В. Денисенка та інші стрічки.

Отже, після XX з'їзду КПРС творчі обрії діячів культури України значно розширилися, але поступово цей процес уповільнився внаслідок антидемократичних тенденцій.