2. Особливості розвитку культури в Україні.

За роки незалежності України зроблено суттєві кроки в розбудові національної системи освіти:

• розроблена нова законодавча база освітньої галузі;

• створено вітчизняні підручники і педагогічну пресу;

• оновлено зміст освіти, насамперед, у суспільно-гуманітарній сфері;

• розширено масштаби україномовної освіти;

• зроблено вагомі кроки щодо входження української освіти в Європейський і світовий освітній простір. Зокрема, приведено у відповідність до міжнародних вимог освітньо-кваліфікаційні рівні та ступеневість освіти, розроблено держстандарти освіти, укладено угоди про співпрацю з більш як п’ятдесятьма країнами світу, у 2005 р. Україна приєдналась до Болонського процесу.

Рівень освіти населення в Україні є одним з найвищих серед країн Центральної та Східної Європи. Так, показник охоплення навчанням у 2003 р. в Україні становив 79,6 % (для порівняння: в середньому по світу – 65 %, по країнах, які розвиваються – 61 %, високорозвинених країнах – 94 %, у країнах Східної Європи та СНД – 77 %). Кількість студентів вищих навчальних закладів на 10 000 населення збільшилася з 316 осіб у 1990 році до 512 у 2003 р.

З іншого боку, на якості освіти в Україні негативно позначаються: недофінансування галузі, підвищена кількість студентів вищих закладів освіти, що навчаються на платній основі (їх питома вага складає 50-60 %), низький рівень заробітної плати освітян, низький рівень матеріально-технічної, особливо комп’ютерної бази навчального процесу, незабезпеченість енергоресурсами. Реформування освіти зробило престижні спеціальності недосяжними для простих людей.

В школах 3/4 дітей навчаються державною мовою. Працюють майже 500 тис. вчителів.

Наука опинилася в складних умовах. З одного боку – можливість вільної наукової діяльності, з іншого – зменшення фінансування. Найбільших успіхів досягли гуманітарні науки. Працюють відомі академіки: В. Смолій (історія), І. Курас (політологія), Ю. Митропольський (фізика). За кордон виїхало 5 000 вчених із науковими ступенями (на підготовку одного вченого витрачається до 500 тис.у.о.)

В літературі поки мало нових гучних імен. Серед помітних творів можна назвати роман у віршах Ліни Костенко «Берестечко», романи Ю.Мушкетика «Страх підстарости Чаплинського», М. Вінграновського «Северин Наливайко».

В мистецтві утверджується плюралізм. Проводяться загальноукраїнські культурні заходи: «Червона рута», «Таврійські ігри», «Пісенний вернісаж» тощо.

Кіно переживає кризу з-за відсутності фінансування. У останні роки кіностудії виживають завдяки телесеріалам. Виробництво кінофільмів згортається. Працюють всього дві кіностудії — у Києві і в Одесі. Крім того, є ще студія хронікально-документальних фільмів, Національна кінематика і студія анімаційних фільмів. Кіноринок України заполонили американські фільми з поодинокими європейськими та російськими.

Традиційно відомими продовжують бути українські спортсмени: С. Бубка, А. Шевченко, О. Баюн, Л. Подкопаєва, брати Кличко, І. Кравець та інші.

В глибокій кризі поки національний книгодрук: в 1998 р. на кожного жителя України видано всього 2 книги укр. мовою, що втричі менше, ніж 1988р.

Отже, у сфері культури є великі проблеми, які доведеться вирішувати.