1. Державотворення та політичний розвиток України .

2.Прийняття Конституції України.

1. Державотворення та політичний розвиток України .

Проголошення незалежності України поставило питання її державного, економічного та політичного розвитку. У незалежній Україні була введена нова державна символіка й атрибутика. У січні 1992 р. затверджено гімн “Ще не вмерла Україна” (автор музики М. Вербицький), у лютому 1992 року затверджено малий герб у вигляді тризуба, який є головним елементом великого Державного герба. Україна створила власні Збройні сили, були сформовані три гілки влади. Вищим законодавчим органом стала Верховна Рада, що обиралася на 4 роки. Новим елементом у структурі вищої виконавчої влади став інститут Президента. Президент обирається всенародним голосуванням терміном на 5 років, він є главою держави, главою виконавчої влади і верховним Головнокомандуючим. Вищою судовою інстанцією є Верховний Суд України. На місцях влада належала представникам Президента. Вибори Президента відбувалися у 1991, 1994, 1999, 2004, 2010 рр. Президенти України: Л. Кравчук (1991-1994), Л. Кучма (1994 – 2004), В. Ющенко (2004-2010), В. Янукович (з 2010).

На поч. 1990-х рр. ВРУ приймала сотні законів, які часто були непродуманими й погіршували стан економіки. До 1999 р. в парламенті переважали “ліві” партії. КПУ після відновлення діяльності у 1993 р. швидко стала найбільшою партією України. В умовах страшної кризи і злиднів громадяни пов’язували із КПУ(лідер – П.Симоненко) надії на повернення стабільного життя. Виникли й інші “ліві” партії – СПУ(О. Мороз), Прогресивно-Соціалістична (Н. Вітренко) та ін. Активно створювались за підтримки виконавчої влади центристські партії – Народно-Демократична, Соціал-Демократична (об’єднана) та інш. “Праві” довго не могли об’єднатися. Навіть Народний рух України розпався на 3 партії. Їх могла б об’єднати фігура політика В. Ющенка, який був Президентом 2005-2010 рр., але це йому не вдалося. У Верховній Раді до 1999 р. було жорстке протистояння між “лівими” та “правими”, що заважало продуктивній роботі парламенту. Вибори у ВРУ відбувалися у 1994р., 1998р., 2002р., 2006р., 2007 р. Голова ВРУ на даний час – В. Литвин.

З частин Радянської Армії, що перебували на території України, сформувалася українська армія. Першим Міністром оборони став К. Морозов. Чисельність ЗСУ: 1991р. - 726 тис., 2010р. – 180 тис.

Громадянства України набули всі жителі України – колишні громадяни СРСР (1991 р. – до 52 млн. чол.). З прийняттям у 1989 р. «Закону про мови в УРСР» українська мова стала державною.

Зовнішня політика орієнтувалася на три центри – Євросоюз, Росію (СНД) та США. Це називалося «багатовекторністю». Головною метою стало входження до Євросоюзу. Україна стала членом десятків міжнародних організацій. Під тиском США та Євросоюзу відмовилась від радянської ядерної зброї, що була на її території, що сучасними політиками оцінюється неоднозначно.

2.Прийняття Конституції України.

Конституційний процес в Україні тривав п'ять років і був пов'язаний з гострими політичними суперечками. Після проголошення незалежності України мала чинність Конституція УРСР. Це було обумовлено обставинами перехідного періоду. Проекти Конституції 1992р.,1993р. з різних причин так і не стали Основним Законом.

8 червня 1995 року було прийнято Конституційний договір між Верховною Радою та Президентом, що регулював відносини між суб’єктами української політики.

У травні 1996 р. постановою Верховної Ради була створена Тимчасова спеціальна комісія з доопрацю­вання проекту Конституції на чолі з М. Сиротою. Обговорення у Верховній Раді до­опрацьованого Комісією проекту все ж було безрезультатним. Заперечення викликали вже перші положення про статус ук­раїнської мови, державні символи тощо. Запропоновані зміни фактично вихолощували основний зміст документа. Конституційний процес в Україні зайшов у глухий кут.

У цій ситуації Президент України вирішив подати проект Конституції на всеукраїнський референдум. Цей крок Президента примусив Верховну Раду до рішучих дій й 28 червня 1996 року після 2 діб безперервної роботи Конституція була прийнята. Ці події увійшли в історію України як «конституційна ніч».

Консти­туція складається з преамбули, 114 розділів, в яких об'єднана 161 стаття, та перехідних положень.

Конституція закріплює основні принципи української демо­кратичної, соціальної і правової держави, в якій людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, безпека визнаються найви­щою цінністю. Однією з основних засадничих ідей нової Кон­ституції е те, що саме держава функціонує для людини, а не на­впаки. Український народ є джерелом влади, яку він реалізує через відповідні органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Конституція закріплює принцип поділу влади на законодав­чу, виконавчу і судову та їх незалежність одна від одної. Осно­вою зовнішньої політики України, згідно з Основним Законом, є забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом під­тримання мирного і взаємовигідного співробітництва з усіма країнами світу.

Зі 161 статті Конституції 48 міститься в другому розділі «Права, свободи та обов'язки громадянина», який акумулює зміст таких важливих, визнаних усім світом міжнародно-правових актів, як Загальна декларація прав людини, Декларація про право на розвиток. Концепція про права дитини тощо. Це дозволило знач­но розширити систему прав і свобод людини і громадянина в Ук­раїні, наповнити Конституцію новим демократичним змістом, наблизити державу до світових стандартів щодо їх захисту.

Відповідно до Основного Закону Україна є унітарною, собор­ною державою.

Основний Закон України визначає, що єдиним її джерелом в Україні є народ. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада.

Президент України за Конституцією є главою держави і ви­ступає від її імені. Він обирається прямим всенародним голосу­ванням терміном на п'ять років.

Головним органом виконавчої влади є Кабінет Міністрів, який очолює прем'єр-міністр України. Виконавчу владу на місцях здійснюють обласні державні адміністрації.

Судочинство в Україні здійснюється Конституційним Судом України і судами загальної та галузевої юрисдикції.

Нова Конституція стала базою подальших державотворчих процесів в Україні.

Значення прийняття Конституції України

1. Закріплено та врегульовано відносини між громадянами й дер­жавою.

2. Проголошено республіканську форму правління і демократичний по­літичний режим.

3. Визначено основні цілі розвитку держави.

4. Зафіксовано пріоритет прав та свобод людини і громадянина.

5. Закріплено основні принципи зовнішньої політики держави.

Держа́вний пра́пор Украї́ни — стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3.

Ж овто-сині барви символізували Київську Державу ще до християнізації Русі. Після прийняття християнства ці кольори освячувалися образом животворного Хреста. Після нашестя татарських орд Батия ця символізація зникла, але згодом відродилася в церковних оздобах, на гербах українських міст. Майже всі герби міст Київщини й України загалом обрамлялися жовто-синіми кольорами. З XVIII століття полкові й сотенні козацькі прапори Війська Запорозького все частіше виробляються з синього полотнища, на якому жовтою фарбою наносять хрест, зорі, зброю, постаті святих.

Д ержавний Герб України — герб держави Україна, один із чотирьох її офіційних символів поряд з прапором, гі́мном і Конституцією. Складається з Малого і Великого гербів. Наразі використовується лише Малий, що був затверджений 19 лютого 1992 року. Великий герб України існує у вигляді законопроекту.

Центральною геральдичною фігурою обох гербів є тризуб Володимира І Святого, великого князя київського, володаря Русі. Окрім цього, згідно з Конституцією України, елементом Великого герба мусить бути герб Війська Запорозького.

Державним гімном України є пісня «Ще не вмерла України ні Слава, ні Воля», слова Павла Чубинського, музика Михайла Вербицького. Офіційно «Музична редакція» державного гімну була прийнята Верховною радою України 15 січня 1992 року, закон про Гімн України — 6 березня 2003 року.

Верхо́вна Ра́да Украї́ни — єдиний законодавчий орган державної влади України, який має колегіальний характер і складається з 450 народних депутатів України, обраних строком на п'ять років на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади, що уповноважений приймати закони.

Повноваження Верховної Ради України реалізуються спільною діяльністю народних депутатів України на засіданнях Верховної Ради України під час її сесій.

Повноваження народних депутатів України визначаються Конституцією та законами України. Народні депутати України можуть добровільно об'єднуватися у фракції за умови, що до складу кожної з них входить не менш як 15 депутатів.