4. Сумщина в кінці хх- початку ххі ст.

Провідними галузями промисловості на Сумщині залишаються машинобудування і металообробка, паливна, харчова та хімічна промисловість, на частку яких припадає понад 90% промислової продукції. У сфері машинобудування і металообробки трудиться понад 60 тис. осіб - майже половина всіх працюючих у промисловості. Виробляються високотехнологічна продукція для хімічної і нафтовидобувної промисловості, газоперекачувальні агрегати, насоси, трубопровідна арматура та ін.

Провідними підприємствами області є: "Сумське НВО ім. М.В.Фрунзе", "Насосенергомаш" і "Центролит", конотопський ВАТ "Мотордеталь-Правекс" і "Червоний металіст", Охтирське ВАТ "Нафтопроммаш", роменський "Поліграфмаш " та ін.

В області видобувається понад 40% всієї нафти і близько 10% газу країни. Ключове підприємство галузі - "Охтирканафтогаз". Найбільші хімічні підприємства - ВАТ "Сумихімпром" і Шосткинське об'єднання "Свема". Крім цього, в області успішно працюють десятки підприємств легкої, харчової та інших галузей промисловості.

В перші роки незалежності спад ВВП був чи не найбільшим по Україні – до 45 % від 1990 року. Область (2,1% населення України) дає всього 2,5 % українського ВВП (до 30 млрд. грн.).

На базі Сумського відділення металофізики НАН України відкрито інститут прикладної фізики НАНУ. 1993 рік - утворено Сумський державний університет. 1995 рік - на базі вищого артилерійського училища ім. М.В. Фрунзе відкрито інститут артилерії при Сумському державному університеті.

Рослинництво переживає кризу, але є всі ресурси для її подолання. В області є понад 1,7 млн. га сільськогосподарських земель, у тому числі ріллі 1,3 млн. га. Якщо по Україні в середньому, розраховуючи на одного жителя, доводиться 0,66 га ріллі, то в Сумській області — 0,96 га.

Площа Сумської області складає 23,8 тис. км², населення — у 2001 році складало 1164,6 тис. мешканців (67% міського) і зменшується. У 1975 було 1452 тис. українців — 88,8%, росіян — 9,4%. 15 міст, 20 cмт, 1 721 сіл. населених пунктів; 18 районів, 346 сільрад.

Cумщина має досить розвинутий виробничий потенціал і за рівнем техногенного навантаження території займає місце в першій десятці областей України. В області зареєстровано майже 18 тис. підприємств і організацій, у тому числі 13 тисяч суб’єктів підприємницької діяльності. Серед підприємств переважають торговельні — 42%, сільськогосподарські (включаючи фермерські господарства) — 17%, промислові — 12%, будівельні — 9%.

У 1991 року затверджено герб Сум. 22 вересня – національне свято День партизанської Слави - зародилося саме у Путивлі.

Таким чином, ресурсний потенціал поряд з історичними традиціями, духовністю, культурою Сумщини здатний забезпечити здійснення успішної високоефективної господарської та інвестиційної діяльності.

Площа Сумської області складає 23,8 тис. км², населення у 2001 р. складало 1164,6 тис. мешканців (67% міського) і зменшується. У 1975 було 1452 тис. Українців — 88,8%, росіян — 9,4%. 15 міст, 20 cмт, 1 721 сіл. нп; 18 районів, 346 сільрад.

М акаренко Анто́н Семе́нович (13 березня 1888, Білопілля, нині райцентр Сумської області — 1 квітня 1939, Голіцине) — український та радянський педагог і письменник, один із засновників радянської системи дитячо-підліткового виховання.

Здійснив у педагогічній практиці дослід, який не має прикладів, масового перевиховання дітей-правопорушників в трудовій колонії ім. М. Горького (1920-1928, під Полтавою, з 1926 в Куряжі поблизу Харкова) і дитячій комуні ім. Ф. Е. Дзержинського (1927-35, в передмісті Харкова).

Розробляв теорію і методику виховання в колективі, теорію сімейного виховання. Автор повістей «Педагогічна поема», «Прапори на баштах» та ін. У 1935—1937 працював у Києві заступником начальника відділу трудових колоній НКВС УРСР і керував трудовою колонією у Броварах (на північно-східній околиці Києва).

В АТ "АК" Свема "» (Світлочутливі матеріали) - українське підприємство з виробництва кіно-і фотоплівки. Було засновано в 1931 році в м. Шостка, Сумська область, Україна і включено до переліку стратегічних об'єктів СРСР.

П ісля розпаду СРСР перейшло у власність уряду України. В даний час 91,6% акцій «Свеми» належить українській державі, 8,4% - фізичним та юридичним особам.

Займалося виробництвом кіно-і фотоплівки, а також рентгенплівки та магнітної стрічки для відео-та аудіокасет. Після розпаду СРСР виробництво світлочутливих матеріалів поступово скорочувалася аж до повного припинення.

На магнітній стрічці «Свеми» були записані більшість аудіокасет відомих радянських і російських естрадних співаків, а на кіноплівці знято переважна більшість радянських фільмів.

У 2004 році підприємство було піддано санації.

Існують плани його відродження

Н ВО «Червоний Металіст», м. Конотоп - одне з провідних підприємств в галузі розробки та виробництва обладнання для вугільної, хімічної, нафтової та газової промисловості.

Лідер у виробництві шахтного устаткування.

Підприємство і сьогодні єдине в Україні та СНД забезпечує шахтарів приводами, штовхачами, системами автоматизації рудникового транспорту, вентиляції, шахтної стовбурової сигналізації та зв'язку та інше. ВАТ першим в Україні освоїло серійне виробництво переносних і стаціонарних вимірювачів метану, на основі яких на вугільних шахтах СНД створена автоматична система газового захисту.

О станнім часом продукція підприємства прорвалася на ринок зарубіжних країн і завоювала міжнародне визнання. Це визнання підтверджено численними призами та сертифікатами, що свідчать про безумовне якості та конкурентоспроможності продукції заводу.

К ожеду́б Іва́н Мики́тович (8 червня 1920, Ображіївка, Сумщина — † 8 серпня 1991, Москва) — льотчик-винищувач. Тричі Герой Радянського Союзу (1944, 1944, 1945). Маршал авіації (1985). Член КПРС з 1943 року.

У Червоній Армії з 1940 року.

15 лютого 1945 р. над річкою Одер Кожедуб першим в світі збив реактивний винищувач Me-262 унтер-офіцера К. Лянге з I./KG(J)54. «На реактивний літак сів ас, який мав 180 збитих літаків, — згадує генерал-полковник авіації в відставці Сергій Горєлов. — Швидкість потужна. Доганяє. Особливо коли зазіваєшся, а він по прямій, без маневру йде».

У 120 повітряних боях збив 62 літаки противника За всю війну жодного разу не був збитий. Його вважають найкращим асом авіації СРСР та союзників.

Після війни командував авіадивізією, що воювала в Північній Кореї. З 1964 р. - 1-й заступник командуючого авіацією Московського Військового округу, з 1971 р. працював у центральному апараті ВПС, з 1978 р. - у групі генеральних інспекторів МО СРСР.

Помер 8 серпня 1991 року. Похований в Москві на Новодівичому цвинтарі. У с. Ображіївка встановлено бронзове меморіальне погруддя, Шосткинському хіміко-технологічному коледжу присвоєно ім'я Кожедуба.

П.С. Рибалко у звільненому Харкові. Лют.1943.

Риба́лко Павло́ Семе́нович (4 листопада 1894 — †9 лютого 1948), радянський військовий діяч, маршал танкових військ (1945); у Великій Вітчизняній війні командувач танкового корпусу і армії, з 1947 — командувач танковими та механізованими арміями. Двічі Герой Радянського Союзу (1943,1945).

У Червоній армії з 1919, закінчив військову академію імені Фрунзе (1934). Учасник Першої світової війни. У Громадянську війну комісар полку, бригади, помічник командира дивізії. У 1937—1940 військовий аташе у Польщі та Китаї.

З липня 1942р командувач 5, 3 та 3 гвардійської ТА. Армія Рибалко прославилася боями на Курській дузі, а також своїм знаменитим броском на Прагу у травні 1945 р.

3 гвардійська ТА билася в районі Правобережної України, приймала участь у Проскурові-Жмеринської, Львівсько-Сандомирської операції були з честю витримані воїнами танкової армії. Нею були звільнені міста Київ, Фастів, Васильків, Житомир, Бердичів, Проскурів, Тернопіль, Перемишль, Львів.

С упрун Степан Павлович (2 серпня 1907, с. Річки Білопільського р-ну — 4 липня 1941, Вітебщина) — радянський льотчик-випробувач, військовий льотчик-винищувач, перший двічі Герой Радянського Союзу.

З червня 1939 по січень 1940 С. Супрун воював у Китаї, де знищив 6 японських літаків. Також він запропонував таку технічну новинку, як встановлення на китайських та радянських літаках великокаліберних кулеметів.

2 0 травня 1940 року йому було вручено «Золоту Зірку» Героя Радянського Союзу.

На початку війни С. Супрун сформував 401-й винищувальний авіаційний полк. Невдовзі 30 червня Супрун вступив у бій над селом Зубово. Під час цього вильоту Степан Павлович збив одного німецького літака-шпигуна. Увечері того ж дня він збив ще один літак. 2 та 3 липня 1941 року льотчики з полку під командуванням Супруна знищили ще 8 фашистських літаків та розбомбили ворожий аеродром, а з ним і 17 літаків.

Загинув в бою із шістьома винищувачами німців 4 липня 1941 року.

1947 року в Сумах було встановлено погруддя С. Супруна. Також у Сумах названа ім'ям Героя Радянського Союзу одна з вулиць.

22 липня 1941 С. П. Супруну було посмертно присвоєне друге звання Героя Радянського Союзу.

Степана Павловича було перезаховано в 1960 році, на Новодівочому кладовищі Москви.