290

Лекція 23. Україна в умовах лібералізації суспільства (1953-1964 рр.)

План:

1 . Смерть Сталіна. Боротьба за владу і Україна .

2. Початок десталінізації.

3. Економічна політика М.Хрущова в Україні.

4. Розширення повноважень УРСР – “контрольований автономізм”.

1 . Смерть Сталіна. Боротьба за владу і Україна .

5 березня 1953 р. помер Сталін. В СРСР його смерть викликала низку реформ, яку називають «десталінізацією» або «відлигою».

У Москві серед вищих керівників почалася боротьба за владу. У червні 1953 р. група партійних керівників та генералів на чолі з М. Хрущовим, що тривалий час очолював партійно-державний апарат в Україні, усунула керівника сталінського репресивного апарату Л. Берію і стала до влади.

Під час змови проти Л. Берії в Україні Хрущова підтримав міністр МВС генерал Т.Строкач. Перший секретар ЦК КПУ Л.Мельников був знятий ще Берією весною 1953 р. Після нього українську компартію вперше очолив українець – О.Кириченко. Він теж став на сторону Хрущова.

В республіці було вжито низку заходів щодо реорганізації управління господарством, створено союзно-республіканські міністерства, скорочено штати адміністративно-управлінського апарату. Посилився контроль за діяльністю суду, прокуратури, органів внутрішніх справ і державної безпеки.

1954 р. в республіці відзначалось 300-річчя возз'єднання України з Росією. З огляду на давні історичні і культурні зв'язки, етнічну і територіальну спорідненість України і Криму Верховна Рада СРСР своїм указом у лютому 1954 р. включила Кримську область до складу Української РСР. При цьому враховувалося, що Крим був більше економічно пов'язаний з Україною, ніж з Росією.

2. Початок десталінізації.

М. Хрущов почав десталінізацію, тобто ліквідацію найбільш негативних рис радянського режиму. Десталінізація включала:

1) реабілітацію репресованих; закриття ГУЛагу (“Главное управление лагерей”). До початку 1960-х рр. в Україні було переглянуто справи майже 55 тис. осіб, з таборів випущено сотні тисяч в'язнів. До 1957 р. в Україні повернулося 65 тисяч депортованих членів сімей націоналістів. В Українській РСР процес десталінізації просувався дуже важко. Багато представників партії виступали проти критики сталінізму. Отже, десталінізація мала незавершений характер.

2) була пом`якшена цензура, вперше заговорили про помилки та навіть злочини Сталіна, були скасовані позасудові органи - “трійки” та “ОСО” («особливі наради»), пом`якшали закони, ввели прокурорський нагляд;

3) була розгорнута критика культу особи Сталіна.

Збільшились права союзних республік.

3. Економічна політика м.Хрущова в Україні.

Сільське господарство переживало підйом. Цьому сприяли рішення вересневого Пленумі ЦК КПРС 1953 р. Було зменшено податки з колгоспів в 2,5 рази, а закупівельні ціни на сільгосппродукцію збільшено в 5-7 разів, списано борги колгоспам. Почалося грошове авансування. До села послали 40 тис. спеціалістів. Колгоспникам дали паспорти.

1965 р. в Україні було 9,5 тис. колгоспів проти 13 тис. у 1950 р. Водночас багато дрібних сіл було віднесено до неперспективних. Кошти на їх соціально-культурний розвиток були зведені до мінімуму.

Суперечливі наслідки мала ліквідація 1958 р. МТС, що перетворювались на ремонтно-технічні станції (РТС). Колгоспи мали викупити у МТС за свій рахунок всю сільськогосподарську техніку. До цього додавались витрати на її ремонт, зберігання, оплату праці механізаторам та інженерно-технічному персоналу, придбання нової техніки за завищеними цінами. Це призвело до того, що 90 % колгоспів України опинились у надзвичайно складному фінансовому становищі.

Негативно на сільське господарство вплинула «кукурудзяна» кампанія. Щоб вирішити проблему розвитку тваринництва і зернових, почалося широке впровадження цієї культури за рахунок інших. Внаслідок цього завдання розвитку сільського господарства в регіоні були зірвані. Далися взнаки і неврожаї 1960 і 1963 рр. Отже, виявилось, що сільське господарство не в змозі забезпечити населення продуктами, що виявилось у 1962 р. у зростанні цін на м'ясо-молочні продукти, перебоях у постачанні хліба.

У лютому 1957 р. управління народним господарством від столичних міністерств було передане у ради народного господарства (раднаргоспи). Вони розміщувались не в столицях, а в великих обласних центрах (в Україні –11). Така система створювала умови для введення госпрозрахунку, ефективного використання ресурсів і кадрів. При цьому зміцнювалась, зокрема, економічна самостійність України, оскільки всі підприємства на її території підпорядковувались республіканським органам. Таким чином в управління України перейшли 85 % підприємств. Держплан УРСР став самостійним органом.

У 1954-1956 р. відбувалось освоєння цілини в Казахстані та на Алтаї. З Україні туди виїхало 100 тис. молоді.