2. Передумови виникнення фашизму в Німеччині

Економічна криза, що наступила після першої світової війни, зубожіння основної маси населення стали тим середовищем, в якому почала розповсюджуватися ідеологія фашизму, що сприймалася як порятунки від всіх бід. У таборі крупної буржуазії, що побоювався зростання антикапіталістичного руху і посилення впливу комуністичної партії, росла тривога. Падав авторитет старих буржуазних партій – Німецькою народною, Німецькою демократичною, Баварською народною і інших, зменшувалося і впливи Соціал-демократичної партії на робочі маси, що проявляли всю зростаючу незадоволеність тим, що її праві лідери підтримували надзвичайні декрети і реакційні заходи уряду, відмовлялися від єдності дій пролетаріату. Монополісти і юнкери почали активніше підтримувати фашистів. Розділ тресту «Ферайнігте Штальверке». Фріц Тіссен, ще в 1929 р. організував в Дюсельдорфі зустріч Гітлера з промисловцями Гура, щедро фінансував виборчі компанії фашисткою партії. Вона отримала великі грошові кошти також від правління Гурського кримінального синдикату, від «І.Г. Фарбеніндустрії» і інших монополій.[10]

Фашистська партія Гітлера, що іменувала себе Нацистською, – Націонал-соціалістська робітнича партія, розвернула широку безсоромну демагогію. Заявила, що всі лиха трудящих мас Німеччини викликані Версальською системою, фашисти обіцяли негайно по приходу до влади знищити версальський договір, ліквідовувати обмеження, що стосуються озброєнь, повернути Німеччині території, втрачені в результаті світової війни 1914 – 1918р.р., і оволодіти іншими територіями, які необхідні «німецькій расі» як «життєвий простір». Вони викладали «теорію» расової переваги німців, показували, що Німеччина покликана панувати над іншими народами, посилено розпалювали шовінізм, антисемітизм. Безробітним вони обіцяли роботу і збільшення допомоги; робочим - вищу заробітну плату і поліпшення умов праці; дрібному селянству – скасування орендної плати, ліквідацію боргів і представлення субсидій; дрібним торговцям і ремісникам – зниження податків, введення дешевого кредиту; пострадавшим від інфляції – фінансове відшкодування; колишнім офіцерам – створення нової армії і здійснення ідей реваншу. Мільйони торговців, ремісників, селян, службовців, чиновників, офіцерів і відсталих робочих піддалися соціальній і національній демагогії фашистів, пішли за їх гаслами. В той же час фашисти залякували буржуазію примарою «більшовицької революції», виражаючи готовність задушити робочий рух і спрямувати впливи в масах під прапором боротьби за національну німецьку культуру, вони прагнули привернути на свою сторону так само німецьку інтелігенцію.[7]На виборах в рейхстаг у вересні 1910 року гітлерівська партія добилася серйозного успіху, отримавши 6.4 млн. голосів. 107 фашистів на чолі з Герінгом стали депутатами рейхстагу. Старі буржуазні партії і соціал-демократична партія втратили багато голосів. Комуністична партія виграла 1.4 млн. голосів, що свідчило про об'єднання прогресивних сил навколо комуністичної і фашистської партії.

Обстановка в країні все більш розжарювалася. 11 жовтня 1931 р. У місті Гарцбурге зібралися представники раціональних партій і організацій. Серед них був Гітлер. Їх об'єднувало прагнення що найшвидше знищити диктатуру найбільш агресивних кругів шовіністів монополістичного капіталу. Конференція утворила так званий фронт Гарцбурський, від імені якого Гітлер Гугенберг зажадали відставки уряду Брюнінга, а так само прусського уряду, очолюваного соціал-демократом Браунам. У середині цього «фронту» продовжувалася боротьба партій і груп, проте вплив фашистів, що зуміли на відміну від своїх партнерів створити для себе, масову боротьбу, зростала. 27 січня 1932 р. на секретних зборах в Дюсельдорфі за участю 300 представників великого фінансово – промислового капіталу, Гітлер виклав програму фашистської партії і обіцяв монополістам «викоренити марксизм в Германії». Монополістичні круги підсилили підтримку і фінансування гітлерівців. Дорогу фашизму складно було перегородити тільки об'єднаними діями всіх прогресивних і миролюбних сил країни. Комуністична партія енергійна і послідовна, вела боротьбу проти фашизму, за утворення єдиного робочого фронту. Вона указувала, що фашизм принесе народу величезні лиха, приведе до війни і національної катастрофи. Комуністична партія неодноразово зверталася до соціал-демократів з пропозицією об'єднатися проти фашизму, але соціал-демократи відкидали ідею єдності. Комуністична партія «недооцінювала рухи Гітлера, пологала, що в такій країні, як Німеччина, з таким організованим робочим класом гітлерівці не зможуть узяти владу.[6]