Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ISPIT_DPZK.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
289.56 Кб
Скачать

4. Джерела права стародавнього Вавилону

Джерела права. Одним з найперших джерел права у Стародавньому Вавилоні був звичай. Він представляв собою писане або неписане правило поведінки, якому держава надавала загальнообов'язковий характер. Близько III тис. до н.е. основним джерелом права в Стародавньому Межиріччі стає писаний законодавчий акт, прийнятий по волі правителя того чи іншого царства.  До цих історичних документів належать так звані "реформи" або "закони" Урукагіни, правителя царства Лагаша (2400 р. до н.е.). Ці надписи стали основою письмової традиції складання та обнародування велінь правителя, законів. Такими законодавчими актами, які дійшли до наших днів є: 1) стародавні Закони царя Ур-Намму, засновника династії Ура (кінець ІІІ тис. до н.е.); 2) Закони Ліпід-Іштара, правителя царства Ісіни, Закони царя Білалами царства Ешнуни (початок II тис. і н.е.); 3) Середньоасирійські закони (середина II тис. до н.е.) і Закони царя Хаммурапі (1791- 1750 рр. до н.е.). Найвідомішим і найповнішим збірником законів Вавілонії є кодифікація Хаммурапі. Необхідність видання законів пояснює сам цар Хаммурапі у вступі: «Дати сяяти справедливості в країні, щоб знищити беззаконня і зло, щоб сильний не гнобив слабкого». Текст законів налічує 282 статті, прологу і епілогу.

5. Форми власності на землю і рабів в Вавилоні

Основними видами власності у Вавилоні була власність на землю, рабів, будівлі, нерухомі і рухомі речі. Розрізняють такі форми власності на землю:

1. Державна або царська.

2. Храмова.

3. Общинн

4. Приватна.

5. Земля "ілку".

Державною землею розпоряджався цар. Це були великі маєтки, які обробляли раби, або більші чи менші ділянки, що здавали в оренду за платню натурою чи грішми. Храмові землі належали храмам на правах колективної власності. Цар міг наділяти храми землею і на правах користування. Всі прибутки з цих земель надходили храмам Общинна власність зберігалася поряд з самою общиною ще з попередньої епохи. її збереженню сприяла необхідність спільного організованого користування водою для зрошування полів, прокладання по цій землі каналів, проведення різних іригаційних чи осушувальних робіт. Общинну землю розподіляли між поселеннями, де її поділяли на дрібні ділянки – парцелли, що надавали для обробітку окремим сім'ям -"сусідам", як їх іменували у текстах документів. Щодо приватної власності на землю, то вона існувала у Вавилоні ще задовго до Хаммурапі. Про продаж полів зазначалося ще у XXVI ст. до н.е. З епохи Хаммурапі збереглося особливо багато документів про продаж землі – полів, садів, каналів тощо. Земля "ілку" – це різновид державної царської землі. Власне, це не тільки сама земля, а цілий маєток – з будівлями, рабами, полями і, можливо, садами. Такі ділянки (маєтки) цар давав у нагороду за службу воїнам і урядовцям. Ділянка надавалась не у власність, а в користування – на час служби. її могли передавати у спадок синові, якщо він несе таку ж службу цареві Джерелами рабства були: військовий полон; народження від рабині; продажа дітей в рабство своїми батьками; віддання у рабство за злочини, за несплату боргів; купівля рабів в інших країнах. Рабоволодіння було колективним (общин, храмів, держави) і приватним.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]