15. Назвіть основні способи словотворення в сучасній українській мові. Проілюструйте прикладами.

Морфологічні: Суфіксальний - нове слово утворюється за допомогою суфіксів: низьк-ий → низько

Префіксальний - нове слово утворюється за допомогою префікса: день → перед-день

Постфіксальний - нове слово утворюється за допомогою постфіксів: знати → знати-ся

Префіксально-суфіксальний - похідні слова утворюються одночасним приєднанням до твірної основи префікса і суфікса: сніг → за-сніж-и-ти

Суфіксально-постфіксальний - до твірної основи одночасно приєднуються суфікс і постфікс –ся: гнізд-о → гнізд-и-ти-ся

Префіксально-постфіксальний - творення похідних, при якому до твірної бази одночасно приєднуються префікс і постфікс –ся: кричати → роз-кричати-ся

Префіксально-суфіксально-постфіксальний - нове слово утворюється шляхом одночасного приєднання до твірної основи префікса, суфікса і постфікса –ся: щедр-ий → роз-щедр-и-ти-ся

Безсуфіксний - нове слово утворюється за допомогою нульових суфіксів: добирати → добірØ

Складання (осново- і словоскладання) - нове слово утворюється шляхом об’єднання в одне ціле двох чи більше основ або слів за допомогою інтерфіксів о, е або сполученням компонентів із сурядним зв’язком: сухофрукти,працездатний, чорно-синій

Неморфологічні: Морфолого-синтаксичний - охоплює похідні слова, які виникають унаслідок переходу слів або словоформ з однієї частини мови до іншої: біг-ом (ім.) і бігом (присл.).

Лексико-синтаксичний (зрощення) - спосіб творення нових слів шляхом зрощення двох або більшої кількості слів одного словосполучення : добра ніч → добраніч, не чуйвітер → Нечуйвітер (прізвище).

Лексико-семантичний - спосіб, при якому звукова оболонка твірного словазалишається незмінною, але набуває нового значення: свобода (воля) і “Свобода” (назва газети).

16. Дайте класифікацію складним реченням. Наведіть приклади.

Складними називаються речення, утворені з двох чи кількох простих, об’єднаних в одне ціле за змістом та інтонацією. Прості речення у складному зберігають свою будову, але втрачають смислову та інтонаційну завершеність, не можуть самостійно виступати одиницями спілкування. Складне речення становить єдине смислове та структурне ціле, що виступає однією одиницею спілкування.

Залежно від способу поєднання простих речень у складному розрізняють такі основні види складних речень: складні сполучникові речення та складні безсполучникові речення. У перших прості речення поєднані в одне ціле за допомогою сполучників, сполучних слів та інтонації, а в других основним засобом зв’язку виступає інтонація.

Як і прості речення, складні за метою висловлювання поділяються на розповідні, питальні та спонукальні.

Складні сполучникові речення поділяють на дві групи:

1) Складні речення із сурядними сполучниками (складносурядні речення). Ці складні речення утворюються з кількох рівноправних, незалежних одне від одного простих речень (Можна розділити на сто частин яблуко, але не можна розділити Землю (І. Жиленко)).

2) Складні речення з підрядними сполучниками і сполучними словами (складнопідрядні речення). У цих складних реченнях одне просте залежить від другого і поєднане з ним підрядним зв’язком (Той, що занепав духом, уже не страждає (Д. Павличко)).

Тому у складнопідрядних реченнях одна частина завжди визначається як головна (від неї ставиться питання), а інші — як залежні, підрядні (відповідають на поставлене питання).

Безсполучникові складні речення поділяються на речення з однорідними частинами, які співвідносяться зі складносурядними (Настане літо, жовтий цвіт укриє липу до вершини (Я. Щоголів)) та речення з неоднорідними частинами, які співвідносяться зі складнопідрядними (Махнула осінь у ліси — вони зацвіли пурпуровими, сірими та жовтими фарбами (І. Франко)).