47. З’ясуйте ступені порівняння якісних прикметників. Наведіть приклади.

Якісні прикметники виражають ознаку, яка може бути у предмета в більшій або в меншій мірі: холодний — холодніший — найхолодніший, тому їм властиві ступені порівняння: вищий і найвищий.

Вищий ступінь порівняння показує, що в одному предметі більше тієї самої якості, ніж в іншому: молодший, сильніший, красивіший, веселіший, кращий, суворіший.

За будовою вищий ступінь має дві форми: просту і складену.

Проста форма утворюється додаванням до основи прикметника суфіксів -ш- або -іш-: довший, дешевший, світліший, темніший, свіжіший, дзвінкіший.

При утворенні вищого ступеня за допомогою суфікса -ш- відбуваються такі фонетичні зміни:

- в основі втрачаються суфікси -к-, -ок-, -ек- перед суфіксом -ш- вищого ступеня: тонкий — тонший, глибокий — глибший, далекий — дальший. Перед суфіксом -іш- суфікси -к-, -ок-, -ек- зберігаються: дзвінкіший, жорстокіший;

- приголосні г, з, ж кінця основи звичайного ступеня разом із суфіксом -ш- змінюються на жч: дорогий — дорожчий, близький — ближчий, важкий — важчий, дорогий — дорожчий, дужий — дужчий, низький — нижчий, тяжкий — тяжчий, але легкий — легший;

- сполучення звуків с + ш дає щ: високий — вищий, товстий — товщий.

Кілька прикметників мають паралельні форми вищого ступеня: тихий — тихший — тихіший, товстий — товщий — товстіший.

Є група прикметників, у яких форми вищого ступеня порівняння утворюються від інших основ: великий — більший, малий — менший, гарний — кращий.

Складена форма вищого ступеня порівняння утворюється поєднанням звичайного прикметника та слова більш або менш: більш талановитий, менш рішучий.

Найвищий ступінь порівняння виражає найвищу міру ознаки предмета порівняно з такою ж ознакою в інших предметах: найдорожчий, найкращий. Найвищий ступінь порівняння також має дві форми: просту іскладену.

Проста форма найвищого ступеня утворюється додаванням префікса най- до прикметника вищого ступеня: найвеселіший, найзручніший, найбагатший. Форма найвищого ступеня порівняння може підсилюватися часткою як або що. Ці частки пишуться разом із прикметниками: якнайкращий, якнайбільший, щонайдорожчий, щонайзручніший.

Складена форма найвищого ступеня порівняння утворюється додаванням до форм звичайного ступеня слова найбільш або найменш: найбільш приємний, найменш зручний. Часто найвищий ступінь прикметників виражається описовим зворотом: дорожчий над усе, веселіший за всіх.

48. Підготуйте повідомлення на тему: «Неповне речення як синтаксична одиниця».

У неповних реченнях одна з ланок його будови не вимовляється, однак фіксується свідомістю (її відновлюють з контексту чи ситуації мовлення): Над містом розмовляють голуби. Про що, не знаю. Про цікаві речі Про той собор. Про людство. Про війну. Про білий світ, про небо з далиною (Л. Костенко). А довкола — млисто-бузкова далеч (О. Гончар). В останньому реченні присудок домислюється зі змісту другорядного члени (обставини місця довкола); тут присудком можуть бути слова є, розляглася і видніється та ін.

Специфіка повних речень полягає в тому, що кожна їхня позиція матеріально виражена. У неповних реченнях, побудованих за тією самою моделлю, деякі позиції словесно не

окреслені, пор.: В селі о п’ятій (В.Підмогильний). Наявність обставини часу о п’ятій вказує

на пропуск дієслова-присудка, що засвідчує неповноту речення. До цього типу відносять інколи речення з обставинами місця Будинок у селі (здебільшого їх кваліфікують як двоскладні

речення з нульовим присудком).

Безпосередній вияв пропущеного члена ґрунтується або на

1) внутрішніх показниках речення (форми слів, що утворюють синтаксичну ситуацію граматичним значенням), або на

2) зовнішніх показниках.

За умовами пропуску головних чи обов’язкових членів речення неповні речення поділяються на:

власне-неповні та еліптичні. Власне-неповні у свою чергу поділяються на:

1) контекстуальні – це такі неповні речення, в яких пропущений член або члени повідомляються в тексті іншим реченням, найчастіше попереднім, пор.: Ідуть заробітчани... Йдуть та й ідуть, чорні, похилі, мокрі, нещасні, немов каліки-журавлі... Йдуть і зникають у сірій безвісті (М. Коцюбинський) (у двох останніх реченнях пропущено підмет). Гонта з Залізняком трубки закурили. Страшно закурили (Т. Шевченко);

2) ситуативні – це речення, в яких головний чи другорядний член пропускається тому,

що в ситуації мовлення він мається на увазі та немає потреби його називати. Ситуативними неповними реченнями переважно змальовується життєва ситуація та читач сприймає

її ніби зримо: – Де ж ті книжки? – Та ось, у кошику. А в кого ж він їх дістає? – У робітників

(А.Шиян) (у другому реченні пропущено підмет книжки та наявний нульовий присудок

знаходяться, його показником є обставина місця у кошику; у четвертому реченні пропущено підмет він, присудок дістає, додаток їх). Ситуативні речення широко вживаються

в діалогійному мовленні, прямій мові (прямому мовленні), їхній зміст часто допомагає

зрозуміти ситуація;

3) парцельовані речення є результатом мовленнєвого членування єдиного системного

цілого, пор.: Я нещодавно мав з ним розмову. І приємну, і зрозумілу обом (А.Яна) і

Нещодавно повідомлялося у пресі, що вже спіймано. Їх обох (З газ.).