12. З’ясуйте, що є предметом та завданням лексикології. Відповідь аргументуйте прикладами.

Лексикологія вивчає словниковий склад мови і слово як основну одиницю.

Лексикологія вивчає у словниковому складі сторони, які зумовлені факторами позамовного характеру, соціально-історичними умовами розвитку суспільства. У її завдання входить вивчення питань формування словникового складу мови, історичних змін, які у ньому відбуваються; систематизація лексики з точки зору її походження, розшарування за сферами вживання, за мірою активності.

Об'єкт лексикології – словниковий склад мови.

Визначити предмет лексикології можна лише відповівши на питання що таке словниковий склад мови. Він трактується як сукупність лексичних одиниць, що історично склалася, постійно розвивається, виконує функцію засобу спілкування. Отже, з цього випливає, що предметом лексикології є слово.

З огляду на рівневу структуру мови слово трактують по-різному. Виділяють 4 основних мовних рівня, з кожним з яких слово співвідноситься своєрідно, що свідчить про його багатоаспектний характер.

Так, з погляду вираження звукової оболонки, слово є певною послідовністю фонем; предмет морфологічного аналізу – частина мови, її граматичні категорії; на синтаксичному рівні слово є складовою частиною речення.

На лексико-семантичному рівні слово виступає як найменша мовна одиниця, що має самостійне, закріплене суспільно-комунікативною практикою значення, називає предмет, явище, дію або ознаку із суспільної дійсності і входить із властивим йому значенням до словникового складу.

13. Назвіть групи вигуків за значенням. Наведіть приклади звуконаслідувальних слів.

Вигук – це особлива частина мови, яка виражає почуття, емоції, волевиявлення, але не називає їх. Вигуки не мають називної функції, тобто не називають нічого, не відмінюються, не змінюються, не мають граматичних ознак, не виражають смислових відтінків, не мають словотворчих елементів, не є членами речення. Тобто вигуки не мають ознак ні самостійних, ні службових частин мови. Слова, що об’єднані в частину мови вигуки, поділяються на два розряди: вигуки і звуконаслідування.

За походженням вигуки поділяють на первинні (О! А! Ой! Ох! Ех!) та похідні (Матінко! Доленько! Алло! Браво! Господи! Боже!)

За значенням і первинні і похідні вигуки поділяються на такі групи:

- Емоційні – виражають емоції, почуття, настрій, переживання, здивування, реакції мовця: овва! Ох! Матінко моя! Ой Боже!

- Спонукальні – містять наказ чи спонукання до дії: Гей! Гов! Цить! Годі! Марш! Стоп!

- Мовний етикет – слова й словосполучення, які використовують для привітання, прощання, побажання, прохання, подяки, сподівання: Будьте здорові! Привіт! Добридень! Прошу! Щасливо! Бувайте! Здрастуйте.

Звуконаслідування виражають акустичні уявлення мовців про навколишнє середовище, про звуки природи, звукові сигнали, звуки тварин, птахів тощо: стук! Бряк! Грюк! Гав! Тік-так! Ку-ку! Тьох!

Повторювані звуконаслідувальні слова пишуться через дефіс: Ку-ку, кахи-кахи, гав-гав.

У реченні вигуки відокремлюються комами: Не забути нам, о, ні, ті буремні роки.

Якщо вигуки вимовляють з особливою підвищеною інтонацією, то ставиться знак оклику: А здалеку, як дзвін гуде: пожежа!