- •2. Класифікуйте складне безсполучникове речення за типами з’єднання частин. Поясніть пунктуацію в складному безсполучниковому реченні.
- •3. Поясніть основні види пунктограм. Наведіть приклади.
- •6. Підготуйте повідомлення на тему: «Орфоепія. Основні норми вимови голосних та приголосних звуків».
- •7. З’ясуйте співвідношенням між звуками та буквами. Класифікуйте голосні та приголосні звуки.
- •8. Визначте поняття морфема. Назвіть їх види. Наведіть приклади.
- •10. Класифікуйте прикметники за розрядами за значенням та формою вираження. Наведіть приклади.
- •11. Поясніть основні принципи орфографії та проілюструйте прикладами.
- •12. З’ясуйте, що є предметом та завданням лексикології. Відповідь аргументуйте прикладами.
- •13. Назвіть групи вигуків за значенням. Наведіть приклади звуконаслідувальних слів.
- •14. З’ясуйте поняття прямого і переносного значення слів. Класифікуйте типи переносних значень. Наведіть приклади.
- •15. Назвіть основні способи словотворення в сучасній українській мові. Проілюструйте прикладами.
- •16. Дайте класифікацію складним реченням. Наведіть приклади.
- •17. Охарактеризуйте класифікацію частин мови.
- •18. Дайте визначення поняттю «лексика». Проаналізуйте лексику за призначенням. Наведіть приклади.
- •19. Класифікуйте розряди часток за значенням та вживанням. Поясніть їх правопис.
- •20. Схарактеризуйте односкладне речення, його види.
- •21. Підготуйте повідомлення на тему «Вживання великої літери».
- •22. Назвіть основні ознаки речення. Відповідь аргументуйте прикладами.
- •23. З’ясуйте основні правила та умови вживання апострофа. Наведіть приклади.
- •24. Проаналізуйте різновиди ускладнень структури простого речення. Наведіть приклади.
- •25. Підготуйте повідомлення на тему: «Графіка. Основні закони графіки. Алфавіт».
- •26. Поясніть пунктуацію у складносурядних реченнях. Наведіть приклади.
- •27. Підготуйте повідомлення «Спрощення в групах приголосних, чергування в групах голосних та приголосних».
- •28. Охарактеризуйте типи складнопідрядних речень. Наведіть приклади.
- •29. З’ясуйте роль граматичної основи речення. Охарактеризуйте способи вираження головних членів речення.
- •30. Класифікуйте розряди числівників за значенням і граматичними ознаками.
- •31. Підготуйте план до теми: «Морфологія. Принципи виділення частин мови».
- •32. Назвіть основні правила пунктуації між головними членами речення.
- •33. Охарактеризуйте лексико-семантичні групи іменників.
- •34. Підготуйте план до теми: «Другорядні члени речення. Додаток: прямий і непрямий».
- •35. Класифікуйте групи займенників за значенням і граматичними ознаками.
- •36. Наведіть типи односкладних простих речень. Вкажіть способи вираження головних членів речення.
- •37. Розкрийте суть терміну «лексикографія». Назвіть основні види словників.
- •38. Поясніть особливості творення та правопису дієприслівника. Наведіть приклади.
- •39. Проаналізуйте видові форми дієслів. Наведіть приклади.
- •40. Визначте місце відокремлених другорядних членів речення. Наведіть приклади, поясніть розділові знаки.
- •41. Дайте загальну характеристику двоскладним реченням. Наведіть приклади.
- •42. З’ясуйте особливості відмінювання і правопису числівників.
- •43. Поясніть особливості відмінювання іменників. Наведіть приклади.
- •44. Підготуйте план на тему: «Типи зв’язку в безсполучниковому складному реченні».
- •45. Визначте поняття фразеологія. Обґрунтуйте класифікацію фразеологізмів, крилатих висловів.
- •46. Підготуйте повідомлення на тему: «Відокремлені другорядні члени речення».
- •47. З’ясуйте ступені порівняння якісних прикметників. Наведіть приклади.
- •48. Підготуйте повідомлення на тему: «Неповне речення як синтаксична одиниця».
- •49. Поясніть основні правила написання складних слів. Наведіть приклади.
- •50. З’ясуйте правила оформлення прямої і непрямої мови. Відповідь проілюструйте прикладами.
- •51. Назвіть основні правила вживання великої літери. Наведіть приклади.
- •52. Визначте особливості відмінювання та правопису займенників. Наведіть приклади.
- •53. Проаналізуйте службові мови за походженням і морфологічною будовою.
- •54. Поясніть розділові знаки при вставних та вставлених конструкціях. Наведіть приклади.
- •55. Класифікуйте види словосполучень. Наведіть приклади.
- •56. Розкрийте значення явища спрощення в групах приголосних. Наведіть приклади.
- •57. З’ясуйте значення, морфологічні ознаки та синтаксичну функцію дієслів.
- •58. Дайте визначення поняттю числівник. З’ясуйте особливості відмінювання та правопису числівників.
- •59. З’ясуйте поняття дієприкметника, особливості його творення, правопису та пунктуації.
- •60. Поясніть правила та умови вживання м’якого знака. Наведіть приклади.
6. Підготуйте повідомлення на тему: «Орфоепія. Основні норми вимови голосних та приголосних звуків».
Орфоепія — розділ мовознавчої науки, що вивчає сукупність правил про літературну вимову. Предметом орфоепії є звукові особливості мовлення, однак усне мовлення розглядається в цьому випадку не взагалі, а тільки з погляду його відповідності сучасним літературним нормам. Першим почав використовувати М. В. Гоголь.
Вимова голосних
[а] - вимовляється як неогублений голосний заднього ряду низького піднесення, у міжнародному фонетичному алфавіті позначається як [ɑ].
[о] - в наголошеній позиції вимовляється як огублений голосний заднього ряду низько-середнього піднесення, у міжнародному фонетичному алфавіті позначається як [ɔ]. Ненаголошений звук [о] перед складом з [у́], [і́] в основі слова наближається до [у]: [коужу́х], [поудру́ж’:а]. При дуже швидкій вимові ненаголошений [о] може вимовлятися як [у°], наприклад: [гу°лу́бка], [з°узу́л'а]. Проте перед складом з наголошеним [у], [і], що належать до закінчення, ненаголошений [о] якісно не змінюється, тобто вимовляється як у звичайній ненаголошеній позиції. Порушенням норми української орфоепії є вимова замість [о] звуку [а], що є характерним для російської мови.
[у] - вимовляється як [огублений голосний заднього ряду високого піднесення], у міжнародному фонетичному алфавіті позначається як [u].
[е] - у наголошеній позиції вимовляється як неогублений голосний переднього ряду низько-середнього піднесення, у міжнародному фонетичному алфавіті позначається як [ɛ].
У ненаголошеній позиції вимовляється здебільшого із наближенням до [и], але ступінь наближеності у залежності від позиції буде різним. Ненаголошений [е] вимовляється:
з найбільшим ступенем наближеності до [и] перед складом з наголошеними [і́], [у́], [и́]: [ниес'і́мо] (несімо)
як [и] перед складом з наголошеним [и́] при швидкому темпі мовлення: [види́], [вили́киǐ]
як [еи] (з середнім ступенем наближеності) перед складом з іншою голосною, а перед складом з наголошеним [е́] із найменшим ступенем наближеності: [чеика́ти], [меине́].
як [иі] перед складом з наголошеним [і́]: [пиіч’і́т']
як [еі] між м'якими приголосними [окра́йеіц']. У цій позиції також допускається вимова [іе] або [іи]: [за́йіиц'].
[и] - вимова голосного звука [и] за правилами орфоепії - чітка. Вимовляється виразно під наголосом як звук переднього ряду і високо-середнього підняття, проміжний між [і] й [е]: [тихо], [хитра], [ми], [син], [нива]. Твориться він у вимові легко, без напруження. Напружена вимова, значно обнижена артикуляція, близька до [еи] або [е]: [т-еи-хо], [х-еи-тра] - властива південно-західним говорам, є відступом від норми. Не є літературною і вузька та підвищена вимова типового [и], характерна для північних говорів: [м-иі], [н-иі-ва], [м-іи], [н-іи-ва].
[і] - вимова голосного звука [і] за правилами орфоепії чітка як звук переднього ряду і високого ступеня підняття язикової спинки: [д'ід], [с'іно], [с'іл'с'кий]. Так вимовляється й [і], що походить з [о]: |н'іж], [с'ік], [с'т'іл], [пос'т'ійний], [н'іг], [бол'іт], [брат'іу], [в'іл], [б'ік], [в'ін]; також [і], в закінченні називного відмінка множини прикметників, дієприкметників, числівників, займенників: [гарн'і], [здоров'і], [братов'і], [бит'і], [друг'і], [наш'і]; звук [і] на межі слів та частин абревіатур: [д'ід і баба], [ф'інінспектор].
Вимова приголосних
Дзвінкі приголосні в кінці слова й перед глухими в середині слова вимовляються дзвінко: [народ], [хліб], [тридцат']. Примітка. 3 усіх дзвінких приголосних тільки глотковий звук [г] вимовляється як [х]: [лехко], [во'хкий], [д'охт'у] (орфографічне: легко, вогкий, дьогтю).
Оглушуються прийменник і префікс з- перед глухими приголосними: [с тобо'йу], [ссу'нути].
Префікси роз-, без- можуть вимовлятися дзвінко й глухо (залежно від темпу вимови): [розписка] і {росписка], {розказати} і Іросказа'ти].
Губні, шиплячі (крім подовжених) та задньоязикові в кінці слова та складу вимовляються твердо: [знов], [велич], [сім], [л'убо'вйу], [обчисле*н':а]. Лише перед [і] ці приголосні вимовляються як напівм'які: [б'іл], [ш'іс'т], [к' іно']. Подовжені шиплячі вимовляються як напівм'які: [зб1 Іж'\а], \р'іч':у].
Африкати [дз], [дж] вимовляються як неподільні звуки: \дз\вінок\ прису[дж]увати, відря[дж]ення, нагоро[дж]ення.Звукосполучення [д] і [з], [д] і [ж] вимовляються як два окремі звуки: ві[д][з]ивати, пі[д][з]вітний, пере[д][з]'їздівський, пі[д][ж]ену.
Передньоязикові [д], [т], [з], [с], [ц], [н] перед м'якими приголосними та перед [і] вимовляються м'яко: [майбутне], [нат ак], [сіл].
Звук [ґ] слід вимовляти у словах: ґатунок, ґвалт, ґречний, ґрунт, ґанок, ґрунтовний, ґрати (рос. решетка), ґрасувати (розчищати) та ін.
