4. Об’єднання підприємств у ринковій економіці

У сучасній ринковій економіці активізується роль об'єд­нання підприємств.

Картель — угода (гласна або негласна) між незалежними підприємствами щодо проведення єдиної цінової політики, роз­поділу ринків збуту, узгодження умов обміну патентами, ліцен­зіями тощо. Виробнича діяльність картельною угодою не регламентується.

Синдикат — форма об'єднання підприємств, які виробля­ють однорідну продукцію, що передбачає збереження виробни­чої самостійності при втраті права на самостійний збут про­дукції. Створена спільна структура займається реалізацією товарів, а доходи розподіляються за часткою кожного підприєм­ства у реалізованій продукції.

Трест — форма об'єднання, яка передбачає втрату юридич­ної та економічної самостійності як у виробництві, так і в реалі­зації. Трест несе повну відповідальність усім своїм майном за ре­зультати господарської діяльності всіх підприємств, що входять до його складу. Частка кожного підприємства визначається па­кетом акцій, пропорційно цій частці розподіляються і доходи.

Концерн — об'єднання багатьох промислових, фінансових, торговельних підприємств, які формально зберігають свою са­мостійність, але фактично підпорядковані фінансовому контро­лю та керівництву головної фірми, котра несе відповідальність за господарську діяльність об'єднаних підприємств у межах па­кетів акцій кожного з них.

Конгломерат — багатогалузеве об'єднання, яке виникає на основі інтенсивної експансії головної фірми у чисельні, мало пов'язані між собою галузі економіки шляхом скуповування пакетів акцій інших підприємств.

Риси конгломерату:

1. відсутність галузевого ядра;

2. зміна власника підприємства за незмінних виробничих програм;

3. незмінність товарів та послуг, що пропонуються на ринку;

4. провідна роль банків та інших фінансово-кредитних уста­нов, які здійснюють стратегію поглинання та підпорядкування через інтенсивну спекулятивну діяльність.

Фінансово-промислові групи (ФПГ) — організаційна фор­ма об'єднання великих промислових фірм із банківськими структурами, в якій кожний член-учасник самостійно вирішує власні завдання, але не нехтує при цьому інтересами групи. Координаційну діяльність може здійснювати банк або промисло­ве підприємство.

Питання для перевірки знань:

1. Охарактеризуйте поняття “підприємництво”.

2. Які суб’єкти підприємницької діяльності вам відомі?

3. Відповідно до яких форм власності функціонують підприємства в Україні?

Тема 8. Конкуренція і монополія в ринковій економіці

1. Конкуренція: суть та значенння в ринковій економіці. Закон конкуренції.

2. Ринок чистої конкуренції.

3. Поведінка підприємства в умовах чистої монополії.

4. Монополістична конкуренція та диференціація товару.

5. Характеристика ринку олігополії.

6. Методи конкурентної боротьби.

7. Антимонопольна політика держави. Антимонопольне законодавство.

1. Конкуренція: суть та значення в ринковій економіці. Закон конкуренції

Основною ознакою, що відрізняє ринкову економіку від адміністративно-командної є конкуренція. Конкуренція - економічне суперництво, боротьба між суб'єктами господарської діяльності за кращі умови виробництва і реалізації товарів та послуг з метою отримання якомога більшого прибутку. Конкуренція існує в тому випадку, коли виробник не має можливості впливати на формування ринкової ціни.

Конкуренція — це потужний інструмент ринкової економіки, рушійна сила, яка примушує товаровиробників підвищувати ефективність виробництва, знижувати виробничі затрати, підвищувати якість продукції (товарів, робіт, послуг), прискорювати впровадження новітніх досягнень науки і техніки, проводити організаційні та структурні зміни в ході підприємниць­кої діяльності. Ступінь розвитку економічної конкуренції є одним із вирішальних критеріїв розвиненості й цивілізованості ринкових відносин.

Основними умовами виникнення та існування конкуренції є:

• наявність на ринку необмеженої кількості незалежних виробників і покупців товарів або ресурсів;

• абсолютно вільний доступ економічних суб'єктів до ринку і такий же вільний вихід із нього;

• абсолютна мобільність матеріальних, трудових, фінансових та інших ресурсів;

• відсутність угод між постачальниками та споживачами ресурсів, які можуть обмежити конкуренцію;

• наявність у кожного учасника конкуренції повної інформації про попит, пропозицію, ціни, норму прибутку тощо.

Економічний закон конкуренції: суб'єкти господарювання діють незалежно один від одного, кожний з них прагне реалізувати свій економічний інтерес — одержати дохід за наявності різних витрат виробництва і відмінностей споживчих вартостей товарів.

Негативні наслідки конкуренції полягають у тому, що вона породжує свою протилежність — монополію; призводить до розорення та банкрутства малих і середніх підприємств; посилює зростання рівня безробіття, інфляції, майнове і соціальне розшарування населення; породжує комерційну таємницю, нечесні форми боротьби та ін.

Розрізняють різні види економічної конкуренції за певними критеріями (рис. 1).

Рис 1. Класифікація видів конкуренції

Внутрішньогалузева конкуренція - це боротьба між товаровиробниками однієї галузі за вигідніші умови виробництва і реалізації товарів з метою одержання надприбутку.

Міжгалузева конкуренція — це боротьба між товаровиробниками різних галузей економіки за найвигідніші умови (сфери) застосування капіталу. Вона здійснюється у формі стихійної міграції капіталів з галузей з низькою до галузей з високою нормою прибутку.

Міжнародна конкуренція — це конкуренція національних і транснаціональних економічних суб'єктів за найвигідніші умови виробництва і реалізації товарів та послуг на світовому ринку.

Досконала (вільна) конкуренція — це така ринкова ситуація, за якої чисельні, незалежно діючі виробники продають ідентичну продукцію і жоден із них не в змозі контролювати ринкову ціну.

Недосконала конкуренція виникає там, де не виконуються зазначені вище умови вільної конкуренції. Головна ознака недосконалої конкуренції — здатність окремих учасників ринків певною мірою впливати на ціни і отримувати тим самим додат­ковий прибуток.

Розрізняють три ринкові структури недосконалої конку­ренції: ринок абсолютної монополії, ринок монополістичної конкуренції, ринок олігополістичної конкуренції.

Ринкова структура характеризується кількістю і розміром підприємств, типом товару, умовами входження у галузь, ступенем впливу на ринкову ціну. Виділяють такі основні види ринкових структур: чиста (досконала) конкуренція; недосконала конкуренція, яка представлена олігополією і монополістичною конкуренцією; чиста монополія. Чисту конкуренцію і чисту монополію відносять до ідеальних ринкових структур, які в сучасних умовах трапляються дуже рідко. Олігополія та монополістична конкуренція – реальні ринкові структури, тобто найбільш поширені в сучасних умовах.