Змістовий модуль 1. Загальні засади економінчого розвитку

Тема 1. Економічна теорія як наука

1. Економіка як складова теорії та практики в суспільстві.

2. Еволюція предмету та основні школи економічної теорії.

3. Категорії, закони та функції економічної теорії.

4. Структура й методи економічної науки.

1. Економіка як складова теорії та практики в суспільстві

Економіка – сфера діяльності людей, де створюються та використовуються життєві блага для задоволення людських потреб.

Щоб нормально існувати, людина повинна мати їжу, одяг, взуття, житло, меблі, транспортні засоби, комунікації, машини та меха­нізми, побутові прилади, інформацію, захист від голоду та хвороб і безліч інших речових і неречових життєвих благ, які створюються в економіці.

Однак поняття “економіка” застосовується не лише для позначення сфери створення та викорис­тання життєвих благ, а й для визначення сукупності відносин між людьми у виробництві, розподілі, обміні та споживанні життєвих благ, тобто сукупності економічних відносин.

Економіка як господарська сфера має складну структуру. Це, насамперед, національна економіка, або народне господарство, що поділяється на галузі. Окремі, відносно самостійні територіальні частини націона­льної економіки можна трактувати економікою регіону, або регіональ­ною економікою. Первинною ланкою економіки є підприємства (фір­ми), де й створюються усі життєві блага. Підприємства, у залежності від виду життєвих благ, які вони виробляють, чи місця виробництва групу­ються у галузі та територіальні комплекси тощо. Національні економіки, що поєднуються взаємними господарськими зв’язками, утворюють глобальну, або світову економіку.

Економіка в цілому утворює каркас людської цивілізації, який утри­мує усі інші сфери діяльності людей – політику та ідеологію, культуру і мораль, науку і духовну сферу тощо. Люди можуть дозволити собі займатися політикою чи спортом, релігійною чи благочинною діяльні­стю, писати вірші і вивчати історію, народжувати та виховувати дітей, заду­муватися над сенсом життя чи іншими морально-етичними проблемами тільки тому, що відповідні матеріальні передумови цього визрівають в економіці. При цьому рівень політичного, соціального, духовного, куль­турного, науково-технічного розвитку людського соціуму (суспільства) цілком та повністю визначається рівнем розвитку економіки.

Кожна людина, незалежно від професії, яку для себе обрала, щодня стикається з низкою економічних явищ і процесів. У такий спосіб економіка є невід’ємною частиною суспільного життя.

Основною причиною виникнення економічної теорії є невідповідність між потребами та наявними в суспільстві ресурсами. Збільшення чисельності населення та якісний суспільний розвиток зумовлює перманентне зростання потреб. Проте більшість ресурсів, які використовуються в процесі виробництва, є невідновними, а тому їх обсяг постійно зменшується. Оскільки призупинити зростання суспільних потреб неможливо, завдання узгодження цієї суперечності покладається на економічну науку.

Економічна теорія — це суспільна наука, яка вивчає за­кони розвитку економічних систем, діяльність економіч­них суб’єктів, спрямовану на ефективне господарювання в умовах обмежених ресурсів, з метою задоволення своїх безмежних потреб.

Отже, економічна наука покликана пояснити причини виникнення, механізм, наслідки існуючих економічних процесів у господарстві. Вона не тільки описує економічні процеси, що відбуваються, а й покликана знаходити шляхи ефективного розв’язання економічних проблем суспільства.

У другій половині ХХ ст. нобелівський лауреат, американський економіст П. Самуельсон запропонував власне визначення економіки, модифікація якого часто використовується в сучасних підручниках: економічна теорія – наука, яка вивчає раціональне ведення господарства на підставі економічних законів, що дає відповідь на триєдине питання: Що? Як? Для кого виробляти?

1. Що виробляти? – означає чітко визначити обсяг товарів та послуг, який потрібен споживачам та який вони готові купити.

2. Як виробляти? – визначити оптимальні обсяги необхідних для виробництва ресурсів (сировинні, людські, капітальні тощо) та їх комбінацію.

3. Для кого виробляти? – вибір способу та структури розподілу виготовленого суспільного продукту й отриманого доходу.