14. Розкрийте особливості інтерактивних технологій та їх реалізації під час проведення занять у внз.

Суть навчання за інтерактивними технологіями полягає у тім, що навчальний процес відбувається тільки шляхом постійної, активної взаємодії всіх учасників навчального процесу (і студентів, і викладача).

Слово «інтерактив», пояснюють О.Пометун та Л.Пироженко, прийшло до нас з англійської від слова «inter» – взаємний і «act» – діяти. Таким чином, інтерактивний – здатний до взаємодії, діалогу. Інтерактивне навчання – це специфічна форма організації пізнавальної діяльності, яка має передбачувану мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

За інтерактивного навчання відбувається співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці) де і студент, і викладач є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання, розуміють що вони роблять, рефлексують з приводу того, що вони знають, вміють і здійснюють. Викладач під час інтерактивного навчання виступає як організатор процесу навчання, консультант, фасілітатор, який ніколи не „замикає‖ навчальний процес на собі. Головними у процесі навчання є зв’язки між студентами, їхня взаємодія і співпраця. Результати навчання досягаються взаємними зусиллями учасників процесу навчання, студенти беруть на себе відповідальність за результати навчання.

Вони дозволяють студентам:

- зробити засвоєння знань більш доступним;

- навчитись формулювати власну думку, правильно її виражати, доводити свою точку зору, аргументувати й дискутувати;

- навчитись слухати іншу людину, поважати альтернативну думку;

- моделювати різні соціальні ситуації, збагачувати власний соціальний досвід через включення в різні життєві ситуації та переживати їх;

- вчитись будувати конструктивні відносини в групі, визначати своє місце в ній, уникати конфліктів, розв’язувати їх, шукати компроміси, прагнути до діалогу;

- аналізувати навчальну інформацію, творчо підходити до засвоєння навчального матеріалу;

- знаходити спільне розв’язання проблеми;

- розвивати навички проектної діяльності, самостійної роботи, виконання творчих робіт.

Інтерактивні технології навчання О. Пометун, Л.Пироженко. поділили на чотири групи: парне навчання (робота студента з викладачем чи однолітком один на один), фронтальне навчання, навчання у грі, навчання у дискусії.

Кооперативна (групова) навчальна діяльність - це форма (модель) організації навчання студентів у малих групах об'єднаних спільною навчальною метою. Можна віднести: роботу в парах, ротаційні трійки, «Два-чотири-всі разом», «Карусель», роботу в малих групах, «Акваріум»

До фронтальних технологій інтерактивного навчання відносять такі, що передбачають одночасну спільну роботу всього колективу. Мікрофон, Мозковий штурм, ажурна пилка, кейс метод, дерево рішень.

До технологій навчання у грі відносяться імітації, рольові ігри, драматизація

15. Розкрийте специфіку використання психокорекційної казки у внз.

Казкотерапія – виховна система, метою якої є передача життєвого досвіду, спосіб взаємодії із внутрішнім "я", терапія особливою казковою обстановкою. Казкотерапія – метод, що не має вікових обмежень застосування, та можливість обрати тільки ту частину казкового досвіду, яка йому потрібна.

Можливості роботи з казкою:

• Використання казки як метафори.

• Малювання за мотивами казки.

• Обговорення поведінки і мотивів дій персонажу.

• Програвання епізодів казки.

• Використання казки як притчі (з допомогою метафори можливий варіант вирішення ситуації).

Позитивний вплив методів казкотерапії на дитину:

• Казка допомагає пізнати оточуючий світ.

• Знімає емоційну напругу, розслабляє.

• Допомагає побачити шлях з емоційної безвиході.

• В непрямій формі дитина отримує морально-етичний урок і, нанаступни героя, може змінити власну поведінку.

• Дає можливість налагодити емоційний контакт дорослого з дитиною.

Говорячи про казкотерапію, слід відмітити, що її ефективності сприяють засоби, які виходять безпосередньо зі змісту "казкової" форми:

1. Казка відображає рівень міфологічного мислення. Засвоєння соціального досвіду відбувається не через пряму дію, а через символічність. Не всі учасники здатні до адекватного вираження власних якостей, однак, здатні до прояву власних глибинних проблем через символ, образ, в ході безпосередньої творчої діяльності, через імпровізування.

2. Казкотерапія, поєднуючи в собі терапевтичні можливості різних засобів (драматизація, малювання, ліпка, співи, танці), пропонує суб’єкту широкі можливості для самовираження, різноманітні способи презентації свого внутрішнього світу та потенціалу.

3. Засоби казкотерапії є не директивними, вони дозволяють суб’єкту достатню ступінь довільності самовираження. Ведучий водночас є і організатором, і учасником цього процесу. Відсутність жорстких рамок поведінки, заохочення до імпровізування створюють передумови для вільного вираження тривожних переживань, сприяють гармонізації емоційного стану, та зменшенню рівня тривожності особистості.

Концепція комплексної казкотерапії базується на 5 видах казок:

• Художні – народні казки, міфи, притчі, авторські історії.

• Дидактичні – у формі дидактичних казок подаються навчальні завдання.

• Медитативні служать для зняття психоемоційної напруги, створення кращих моделей взаємовідносин.

• Психотерапевтичні – казки, що розкривають глибинний зміст подій.

• Психокорекційні казки створюються для м’якого впливу на поведінку дитини.

Під корекцією розуміється "Заміщення" неефективного стилю поведінки на більш продуктивний, а також пояснення дитині зміст того, що відбувається.

Батькам можна запропонувати створити самостійно психокорекційну казку:

• В першу чергу, ми підбираємо героя, близького дитині за статтю, віком, характером.

• Потім описуємо життя героя у казковій країні так, щоб дитина знайшла схожість зі своїм життям.

• Далі включаємо героя в проблемну ситуацію, схожу на реальну ситуацію дитини, приписуємо герою всі переживання дитини.

• Герой починає шукати вихід з ситуації (може зустріти "фігуру психотерапевта", мудрого наставника). Завдання – через казкові події показати герою ситуацію з іншого боку, запропонувати альтернативні моделі поведінки.

• Герой розуміє свою неправоту і стає на шлях змін.

Створюючи психокорекційні казки, важливо знати приховану причину "поганої" поведінки. У створенні психокорекційної казки може допомогти життєвий досвід.