- •Психологічні засади групової психокорекційної роботи
- •1.1. Практична психологія та психокорекційна практика
- •1.2. Поняття психокорекції
- •1.2.1. Природа психічних явищ, які підлягають психокорекції
- •1.2.2. Спрямованість психокорекційного процесу аспн
- •1.2.3. Поняття особистісної деструкції та особистісної проблеми спілкування
- •Коротко опишемо згадані вище деструкції спілкування.
- •1.2.4. Особливості психокорекційного процесу в групі аспн
- •1.3. Особливості процесуальної діагностики в групі аспн
- •1.4. Результативність психокорекційного процесу в групі аспн
- •Список використаної літератури
- •Групова динаміка як чинник психокорекції
- •2.1. Поняття «дезінтеграція» та «інтеграція» в контексті групової психокорекції за методом аспн
- •1. Початкова стадія розвитку групи
- •2. Робоча стадія розвитку групи
- •3. Завершальна стадія роботи групи
- •2.2. Механізми особистісних змін суб'єкта у процесі групового навчання спілкування
- •3.2. Теоретичні моделі психокорекційної практики
- •3.2.1. Психоаналітична модель
- •3.2.2. Екзистенційно-гуманістична модель
- •3.2.3. Модель групи, центрованої на клієнті
- •3.2.4. Гештальт-модель
- •3.2.5. Феноменологічний підхід до психокорекції
- •3.3. Активне соціально-психологічне навчання та його теоретико-методологічне підґрунтя
- •3.3.1. Онтопсихологія
- •3.3.2. Інтегральний психоаналіз (аналітична трилогія)
- •3.3.3. Теорія психосинтезу
- •3.3.4. Трансперсональна психологія
- •3.3.5. Гуманістична психологія
- •Список використаної літератури
- •Організаційно-методичні аспекти активного соціально-психологічного навчання
- •4.1. Принципи функціонування групи аспн
- •4.2. Методичні вимоги, спільні для керівника й учасників аспн
- •4.3. Методичні положення, обов'язкові для керівника групи аспн
- •1. Заохочення групи до обговорення певної теми.
- •3. Техніка інтерпретації матеріалу навчання:
- •4.4. Чинники, що сприяють інтеграції групи
- •4.5. Вимоги до професійних і особистісних якостей керівника групи аспн
- •Список використаної літератури
- •Методи соціально-психологічного навчання
- •5.1. Групова дискусія
- •5.2. Психомалюнок
- •5.3. Рольова гра
- •5.4. Психодрама
- •5.5. Методи невербальної взаємодії
- •5.6. Використання вправ у аспн
1.4. Результативність психокорекційного процесу в групі аспн
Психокорекційна робота в групі АСПН спрямована на поглиблення та розширення соціальної компетентності учасників навчання, розвиток їхнього соціально-перцептивного інтелекту, дослідження детермінованості особистісних проблем попереднім життєвим досвідом, що позначився на психіці кожного суб'єкта. До загальних змін, які відбуваються у процесі навчання, належать:
розвиток можливостей аутопсихотерапії та сенситивних здібностей сприймання інформації, важливої для розуміння себе та інших (ідеться про вміння визначити в соціально-перцептивному матеріалі «фігуру» й «тло»);
засвоєння оптимальних умінь спілкування, а саме: приймати людину (й себе) такою, яка вона є, розуміти когнітивні передумови виникнення різних емоційних станів, корелювати їх із базовими формами захисту, адекватно визначати свою роль у виникненні непорозумінь з іншими, бачити стереотипно-деструктивні тенденції поведінки, які не є продуктивними для спілкування, і з'ясовувати для себе причини «збоїв», пов'язаних із фіксаціями дитинства, особливостями процесу соціалізації;
набуття лабільності нервових процесів та навичок гнучкості поведінки; вміння адекватно оцінювати ситуацію спілкування, прогнозувати тенденції її розвитку й керувати нею;
формування психологічної відповідальності за свою поведінку, відмова від «підпор» (сподівань на інших) — своєрідних «психологічних милиць», вироблення здатності до психологічної захищеності, що ґрунтується на глибинному розумінні своїх захисних (автоматизованих) тенденцій, нейтралізації їх імперативного впливу на поведінку;
розвиток умінь перетворювати себе на об'єкт дослідження, відчувати й аналізувати значущу для себе ситуацію спілкування; формування здатності до глибинної рефлексії інфантильних витоків особистісної проблематики (вміння здійснювати ретроспективний аналіз історії власного життя й минулого досвіду спілкування з людьми; об'єктивувати «запрограмованість» власної психіки);
розуміння власного (неусвідомлюваного до АСПН) «життєвого плану» й водночас виховання здатності упереджувати «рабську» залежність від «програм дитинства».
Усе це сприяє розвитку можливостей розуміння себе та взаємин з людьми.
Специфіка психокорекційного процесу в групі АСПН полягає в цілісності та єдності всіх методичних прийомів, у пізнанні глибинно-психологічної сутності виявів психіки учасників навчання та аналітико-синтетичному аналізі емоційної, когнітивної та біхевіоріальної сфер психіки. Оскільки робота за методом АСПН орієнтується на глибинні аспекти пізнання психіки людини, її несвідомі витоки, то необхідною передумовою пізнання внутрішньої детермінованості вчинків є спонтанність і невимушеність поведінки. Останнє пояснює факт мінімізації формальної структурованості всіх процедур, прийомів та поведінки керівника АСПН. Учасник такого навчання дістає можливість дослідження когнітивно-семантичних передумов власної особистісної проблеми й розвиває вміння використовувати набуті рефлексивні знання для самопізнання в реальній дійсності та внесення у свою поведінку бажаних корективів.
У процесі АСПН суб'єкт навчається рефлексувати ілюзорні потреби власного «Я» та засоби їх задоволення, а також дістає змогу апробувати нові форми поведінки, особливо на заключному етапі роботи групи. Таке навчання підвищує психологічну культуру, психологічну захищеність і психологічну силу «Я»-суб'єкта, сприяє збагаченню його соціально-перцептивного інтелекту, розвитку емпатії та емоційної сенситивності, формуванню навичок самопізнання та глибинного пізнання психіки іншої людини, розширенню компетентності у спілкуванні.