- •Психологічні засади групової психокорекційної роботи
- •1.1. Практична психологія та психокорекційна практика
- •1.2. Поняття психокорекції
- •1.2.1. Природа психічних явищ, які підлягають психокорекції
- •1.2.2. Спрямованість психокорекційного процесу аспн
- •1.2.3. Поняття особистісної деструкції та особистісної проблеми спілкування
- •Коротко опишемо згадані вище деструкції спілкування.
- •1.2.4. Особливості психокорекційного процесу в групі аспн
- •1.3. Особливості процесуальної діагностики в групі аспн
- •1.4. Результативність психокорекційного процесу в групі аспн
- •Список використаної літератури
- •Групова динаміка як чинник психокорекції
- •2.1. Поняття «дезінтеграція» та «інтеграція» в контексті групової психокорекції за методом аспн
- •1. Початкова стадія розвитку групи
- •2. Робоча стадія розвитку групи
- •3. Завершальна стадія роботи групи
- •2.2. Механізми особистісних змін суб'єкта у процесі групового навчання спілкування
- •3.2. Теоретичні моделі психокорекційної практики
- •3.2.1. Психоаналітична модель
- •3.2.2. Екзистенційно-гуманістична модель
- •3.2.3. Модель групи, центрованої на клієнті
- •3.2.4. Гештальт-модель
- •3.2.5. Феноменологічний підхід до психокорекції
- •3.3. Активне соціально-психологічне навчання та його теоретико-методологічне підґрунтя
- •3.3.1. Онтопсихологія
- •3.3.2. Інтегральний психоаналіз (аналітична трилогія)
- •3.3.3. Теорія психосинтезу
- •3.3.4. Трансперсональна психологія
- •3.3.5. Гуманістична психологія
- •Список використаної літератури
- •Організаційно-методичні аспекти активного соціально-психологічного навчання
- •4.1. Принципи функціонування групи аспн
- •4.2. Методичні вимоги, спільні для керівника й учасників аспн
- •4.3. Методичні положення, обов'язкові для керівника групи аспн
- •1. Заохочення групи до обговорення певної теми.
- •3. Техніка інтерпретації матеріалу навчання:
- •4.4. Чинники, що сприяють інтеграції групи
- •4.5. Вимоги до професійних і особистісних якостей керівника групи аспн
- •Список використаної літератури
- •Методи соціально-психологічного навчання
- •5.1. Групова дискусія
- •5.2. Психомалюнок
- •5.3. Рольова гра
- •5.4. Психодрама
- •5.5. Методи невербальної взаємодії
- •5.6. Використання вправ у аспн
4.3. Методичні положення, обов'язкові для керівника групи аспн
Методичні положення, наведені у попередньому підрозділі, зорієнтовані на спільне їх дотримання керівником і членами групи АСПН. Проте є положення, більшою мірою адресовані керівникові. Вони стосуються вербальних та невербальних проявів (міміки, жестів, тону голосу, емоційних здібностей тощо). Керівник групи має добре знати свої невербальні можливості, які відіграють у груповій роботі вельми важливу роль. Однак найголовнішою є вербальна взаємодія, яка свідомо регулюється керівником. Зважаючи на специфіку його функцій, можна виокремити кілька вербальних прийомів управління групою АСПН.
1. Заохочення групи до обговорення певної теми.
2. Узагальнення матеріалу групового навчання шляхом виявлення зв'язків. Керівник має прямо чи опосередковано звертати увагу членів групи на істотні моменти, а також подавати інформацію у прийнятній формі й у потрібний момент. Це потребує вміння інтерпретувати матеріал, співвідносити рівень розвитку групи й кожного її члена.
3. Техніка інтерпретації матеріалу навчання:
а) виокремлення у висловлюванні члена групи істотного моменту;
б) висвітлення важливих аспектів поведінки членів групи на підставі встановлення зв'язків між окремими її актами. Це може відбуватися на тлі конфронтації, співчуття, співпереживання, радощів, відкриття нового. Головне тут — виявлення спільного та відмінного, суперечностей психіки, які учасники навчання не можуть бачити без сторонньої допомоги. Найвищий рівень професіоналізму виявляє керівник, який поступово підводить члена групи до самоаналізу своєї поведінки. Він не лише допомагає учасникам АСПН перетворювати себе на об'єкти дослідження, а й формує в них здатність навчатися на власному досвіді, що є запорукою професійної підготовки.
4. Розкриття логіки несвідомого та співвіднесення її з логікою свідомого. Керівник має розкрити внутрішню неусвідомлювану суперечність, яка є причиною особистісних проблем суб'єкта, й показати розбіжності між його бажаннями й стратегією поведінки.
5. Постановка завдань у групі АСПН. Це може бути пропозиція виконати яку-небудь вправу (гра, психодрама, психомалюнок, соціограма); укладання «угоди» з тим чи тим учасником навчання, згідно з якою він зобов'язується уникати певних форм поведінки або, навпаки, випробувати бажані для себе її форми в групі й поза нею (на час навчання) з наступним обговоренням результатів.
6. Координація дискусії. Керівник має спрямовувати дискусію в бажане русло, а також синхронізувати окремі її елементи. Він зобов'язаний забезпечити послідовність і завершеність розгляду важливих питань самопізнання, не відволікаючись на побічні явища.
7. Забезпечення багаторівневості в дослідженні особистісних проблем окремих членів групи. При цьому важливо встановити взаємозв'язок між проявами поведінки кожного учасника занять та динамікою групи, рівнем її інтеграції й особистісним розвитком кожного.
8. Чіткість і послідовність у керівництві, яка не припускає свавілля й водночас забезпечує спонтанність поведінки членів групи АСПН.
9. Уміння працювати із «захисною поведінкою»: нейтралізувати ситуативні (периферичні) захисти й актуалізувати базові (особистісні) захисти в їх системних характеристиках.
Керівник не повинен демонструвати в групі захисні реакції, оскільки вони можуть спровокувати посилення захисту учасників навчання й загальмувати їх просування до віддаленіших і важливіших цілей. Крім того, захисні тенденції ускладнюють адекватне сприйняття керівником взаємин у групі.
Керівник групи АСПН має володіти прийомами, які б водночас каталізували індивідуально-особистісні зміни учасників навчання й просували взаємини в групі до багаторівневої інтеграції як важливої передумови позитивних результатів навчання.