- •Психологічні засади групової психокорекційної роботи
- •1.1. Практична психологія та психокорекційна практика
- •1.2. Поняття психокорекції
- •1.2.1. Природа психічних явищ, які підлягають психокорекції
- •1.2.2. Спрямованість психокорекційного процесу аспн
- •1.2.3. Поняття особистісної деструкції та особистісної проблеми спілкування
- •Коротко опишемо згадані вище деструкції спілкування.
- •1.2.4. Особливості психокорекційного процесу в групі аспн
- •1.3. Особливості процесуальної діагностики в групі аспн
- •1.4. Результативність психокорекційного процесу в групі аспн
- •Список використаної літератури
- •Групова динаміка як чинник психокорекції
- •2.1. Поняття «дезінтеграція» та «інтеграція» в контексті групової психокорекції за методом аспн
- •1. Початкова стадія розвитку групи
- •2. Робоча стадія розвитку групи
- •3. Завершальна стадія роботи групи
- •2.2. Механізми особистісних змін суб'єкта у процесі групового навчання спілкування
- •3.2. Теоретичні моделі психокорекційної практики
- •3.2.1. Психоаналітична модель
- •3.2.2. Екзистенційно-гуманістична модель
- •3.2.3. Модель групи, центрованої на клієнті
- •3.2.4. Гештальт-модель
- •3.2.5. Феноменологічний підхід до психокорекції
- •3.3. Активне соціально-психологічне навчання та його теоретико-методологічне підґрунтя
- •3.3.1. Онтопсихологія
- •3.3.2. Інтегральний психоаналіз (аналітична трилогія)
- •3.3.3. Теорія психосинтезу
- •3.3.4. Трансперсональна психологія
- •3.3.5. Гуманістична психологія
- •Список використаної літератури
- •Організаційно-методичні аспекти активного соціально-психологічного навчання
- •4.1. Принципи функціонування групи аспн
- •4.2. Методичні вимоги, спільні для керівника й учасників аспн
- •4.3. Методичні положення, обов'язкові для керівника групи аспн
- •1. Заохочення групи до обговорення певної теми.
- •3. Техніка інтерпретації матеріалу навчання:
- •4.4. Чинники, що сприяють інтеграції групи
- •4.5. Вимоги до професійних і особистісних якостей керівника групи аспн
- •Список використаної літератури
- •Методи соціально-психологічного навчання
- •5.1. Групова дискусія
- •5.2. Психомалюнок
- •5.3. Рольова гра
- •5.4. Психодрама
- •5.5. Методи невербальної взаємодії
- •5.6. Використання вправ у аспн
3. Завершальна стадія роботи групи
Організовуючи роботу в цій стадії, яка триває 2-3 заняття (25-35 год), ми виходимо з того, що членам групи недостатньо дійти якогось висновку і прийняти рішення. Отримані у групі АСПН знання треба закріпити на поведінковому рівні. Тому дуже корисним є створення ситуацій, в яких члени групи могли б випробувати й дослідити нові форми поведінки (з урахуванням власної особистісної проблематики), важливі у повсякденному житті. Завдання керівника полягає також у тому, щоб допомогти членам групи в оцінюванні отриманого досвіду з власного погляду. В цей період важливо практикувати більш концентровані види зворотного зв'язку між членами групи, які ґрунтуються на інформації про кожного учасника, отриманій упродовж усього періоду навчання. Наприклад, одному члену групи можна запропонувати розповісти про те, як він почуває себе в ній, що вона йому дає, які внутрішні суперечності виявились, а іншим — висловити своє ставлення до змісту його розповіді, що надасть протагоністу можливість усвідомити адекватність власної рефлексії.
Завершальна стадія розвитку групи надзвичайно важлива. Саме в цей період члени групи мають закріпити отримані знання. Тут у пригоді можуть стати висловлювання на зразок: «Моє найбільше побоювання щодо тебе...»; «Тобі слід серйозно замислитися над...»; «Ти стримуєш свої можливості тому, що...»; «Сподіваюся, що ти обміркуєш для себе таке...».
На цій стадії роботи прогресивним змінам членів групи сприяють: впевненість у можливості змін, прийняття один одного, турбота, увага, співпереживання, близькість, відкриття у собі невикористаних можливостей, готовність ризикувати і довіряти, свобода у виборі нових форм поведінки, катарсис, набуття вмінь і навичок міжособистісного спілкування, гумор, перспектива бачити розв'язання своїх проблем у майбутньому.
На завершальній стадії активність учасників навчання знижується: відчуваючи близькість один до одного, вони занепокоєні тим, що робота групи незабаром завершиться, і тому виявляють тенденції надання один одному лише позитивної інформації.
До кінця цієї стадії роботи починає відчуватися природна завершеність дослідження проблем кожного учасника і причинно-наслідкових зв'язків, які зумовлюють труднощі в спілкуванні на особистісному рівні.
З розвитком інтеграційних процесів у групі учасники навчання неохоче пропонують для дослідження нові проблеми. Тому в цей час важливо організувати роботу таким чином, щоб кожний зрозумів, що самодослідження і самовдосконалення не мають меж. Доречно поставити кожному членові групи запитання на зразок: «Яке значення для вас має досвід роботи в групі?»; «Чи достатньо для здійснення необхідних змін власних зусиль?».
Отже, позитивна дезінтеграція, яка в цей період завершується вторинною інтеграцією особистісної структури суб'єкта на більш високому рівні розвитку, дає йому змогу бути менш залежним від зовнішніх впливів і більш здатним до внутрішньої обумовленості розвитку на шляху до досконалості. Саме у такий спосіб відбувається самоусвідомлення, самоутвердження, самовиховання, які роблять неможливим повернення до примітивної інтеграції особистісної структури. Через кілька місяців після завершення роботи доцільно провести додаткове заняття, яке могло б стимулювати учасників навчання до переосмислення досвіду, отриманого в групі АСПН.
Підбиваючи підсумки, слід наголосити на значущості розуміння психологами механізмів позитивної дезінтеграції та вторинної інтеграції на більш високому рівні розвитку, що надійно упереджує можливість негативних наслідків психотерапії та психокорекції.
