- •1. Суспільні та науково-технічні чинники розвитку системи вищої школи.
- •2.Сучасний розвиток системи во
- •4. Синергетичний підхід і системний аналіз у сучасній освіті. Інтегративний тип пізнання.
- •5. Об’єкт і предмет дослідження пвш. Теоретична і прикладна функції пвш.
- •6. Категоріально-понятійний апарат
- •7. Сутність і закономірності педагогічного процесу в вищій школі
- •8. Рівні, ступені та кваліфікації во
- •9. Стандарти освітньої діяльності та вищої освіти. Типи внз
- •10. Методологія педагогіки вищої школи.
- •11. Класифікація видів методологічних знань
- •12.Змістовні характеристики загальнонаукових та конкретно-наукових методологічних підходів.
- •14. Класифікація методів наукового дослідження
- •15. Характеристика теоретичних методів наукового дослідження
- •16. Характеристика емпіричних методів наукового дослідження
- •17. Характеристика 1-2 етапів пед дослідження.
- •18. Характеристика 3-5 етапів пед дослідження.
- •19. Основні напрямки діяльності викладача вищого навчального закладу.
- •20. Динаміка розвитку інтелектуальних функцій студентської молоді.
- •21. Характеристика емоційної сфери студентів
- •22. Класифікація типології студентів та викладачів
- •23. Психолого-педагогічна структура діяльності викладача
- •24. Професійна компетентність педагога. Структура педагогічної професії
- •25. Зміст теоретичної підготовки студентів.
- •26. Зміст практичної підготовки студентів.
- •27. Емпіричні знання як структурний компонент змісту освіти та процес їх засвоєння.
- •28. Теоретичні знання як структурний компонент змісту освіти та процес їх засвоєння.
- •29. Поняття як структурний компонент змісту освіти. Види понять.
- •31.Навички і уміння як структурний компонент змісту освіти
- •4 Групи педагогічних вмінь:
- •32. Сутність функції та класифікація методів навчання
- •33. Методи навчання і методи науки у вищій школі
- •34. Характеристика та шляхи використання репродуктивних методів навчання
- •35. Характеристика та шляхи використання продуктивних методів навчання
- •38. Характеристика видів самостійної роботи. Рівні сформованості умінь самостійної робьоти
- •39. Сутність функції і класифікації форм навчання
- •40. Лекція як форма організації і як метод навчання.
- •41. Тематична лекція та процес її використання
- •41. Тематична лекція та процес її використання.
- •42. Проблемна лекція та процесс її використання.
- •43. Підсумкова лекція та процес її використання.
- •44. Практичні заняття та процес їх використання.
- •45. Семінарські заняття та процес їх використання.
- •46. Сутність, функції та структура освітніх технологій.
- •47. Особистісно – орієнтована освіта та процес її використання.
- •48. Групове навчання та процес його використання
- •49. Диференційоване навчання та процес його використання
- •50. Програмоване навчання
- •51. Розвиваюче навчання
33. Методи навчання і методи науки у вищій школі
Методи навчання – це впорядковані способи взаємопов’язаної, цілеспрямованої діяльності педагога й студентів, спрямовані на ефективне розв’язання навчально- виховних завдань. Вони реалізуються через систему прийомів і засобів навчальної діяльності.
Прийоми навчання – це складова методу, конкретні дії педагога й студентів, спрямовані на реалізацію вимог тих чи інших методів. Засоби навчання – це різноманітне навчальне обладнання, що використовується у системі пізнавальної діяльності (книги, письмове приладдя, лабораторне обладнання, технічні засоби та ін.).
У дидактиці існують такі класифікації методів навчання:
- за джерелами передачі й характером сприйняття інформації: словесні, наочні та практичні (Е. Галант, С. Петровський);
- за основними дидактичними завданнями, які необхідно вирішувати на конкретному етапі навчання: методи оволодіння знаннями, формування умінь і навичок, застосування отриманих знань, умінь і навичок (М. Данилов, Б. Єсипов);
- за характером пізнавальної діяльності: пояснювально- ілюстративні, репродуктивні, проблемного викладу, частково- пошукові, дослідницькі (І. Лернер, М. Скаткін);
- на основі внутрішнього логічного шляху засвоєння знань: індуктивний, дедуктивний, традуктивний, аналітичний, синтетичний, порівняння, узагальнення, конкретизації і виділення головного.
Дослідник проблем педагогіки Ю. Бабанський виокремлює три великі групи методів навчання (кожна передбачає декілька класифікацій), в основу яких покладено: - організацію та здійснення навчально-пізнавальної діяльності (пояснення, інструктаж, розповідь, бесіда, робота з підручником, ілюстрування, самостійне спостереження, вправи, лабораторні, практичні і дослідні роботи); - стимулювання і мотивацію навчально-пізнавальної діяльності (навчальна дискусія, пізнавальні ігри, створення ситуації інтересу і новизни у процесі викладання, опора на життєвий досвід студента, стимулювання обов’язку і відповідальності у навчанні); - контроль і самоконтроль навчально-пізнавальної діяльності (усний, письмовий, тестовий, графічний, програмований, самоконтроль і самооцінка у навчанні). Ця класифікація теж недосконала, оскільки в практиці навчання метод застосовують не ізольовано, а в певному взаємозв’язку і взаємозалежності з іншими методами і прийомами. Проте вона найпослідовніша й найзручніша.
Науко́вий ме́тод (або Ме́тоди науко́вого дослі́дження) — сукупність методів встановлення параметрів, структури, інших характеристик досліджуваних об'єктів.
Загальнонаукові методи:
загальнотеоретичні (порівняння, зіставлення, абстрагування)
соціологічні ( анкетування, інтерв’ю)
соц..-психологічні (рейтинг і т.д.)
Конкретнонаукові методи: емпіричні (експеримент, спостереження, опис) та теоретичні (аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, індукція, дедукція, пояснення, класифікація і т. д.)
Також існують праксеметричні методи( вивч. загального досвіду), експеременталні (генетичний, історичний, порівняльно-істор.), методи математичної статистики.