14. Класифікація методів наукового дослідження

Різновиди методів наукового пізнання умовно поділяють на такі рівні.

1. емпіричний (спостереження, порівняння, вимірювання, анкетування, співбесіда, тест, тощо).

2. Експериментально-теоретичний (експеримент, аналіз-синтез, дедукці-індукція, моделювання, гіпотетичний, історичний, логічний, абстрагування, ідеалізація тощо)

3. Метатеоретичний (діалектичний метод, метод системного аналізу).

Класифікація методів наукового дослідження за рівнем методологічного аналізу.

1. Загальнонауковий рівень (аналітико-синтетичний, системно-структурний, логічний, функціональний, факторний, соціологічний, кібернетичний, культурологічний).

2. Конкретно-науковий рівень (діахронно-синхронний, порівняльно-історичний, структурно-функціональний, типологічний (описовий, історичний, нормативний, псих аналізу, структурний, генетичний)).

Групи: Загальнотеоретичні методи. Соціологічні. Соціально-психологічні. Статистичні методи.

Методи-теоретичні і практичні.

Бінарна класифікація методів:Теоретичні методи. Емпіричні методи. Праксіметричні методи (вивчення продуктів діяльності). Експериментальні (природний, лабораторний, констатуючий). Методи математичної статистики.

За способом організації дослідження: Комплексні методи (метод експертних оцінок, евристичне прогнозування). Методи кількісної обробки даних. Методи якісної обробки даних. Емпіричні методи. Теоретичні методи. Прогностичні методи.

Дедукція-від загального до конкретного. Вимагають експерим підтвердження.

Гіпотетично-дедуктивний метод. Висування фактів, що підтер зроблені висновки.

Аналіз. Уявне або фактичне розкладання.

Синтез. Цілісність об*єкта.

Абстрагування і конкретизація. Сфера використання достатньо велика. Розрізняють узагальнююче (виділення загальних однакових рис у багатьох предметів) та ізолююче (виділення однієї властивості і фіксування на ній уваги) абстрагування. Конкретизація- від абстрактного до конкретного. Має декілька рівнів. Теоретична конкретизація (інструментально-прикладна функція), другий (більше до практики), третій (вивчення наук,що входять до окремих циклів), четвертий (окремий курс, розділ)- методологічний рівень. Метод моделювання викор у єдності з методом системного підходу.

Експериментальний метод. Ств ідеального об*єкту, який буде співвідноситись з певним явищем, процесами. Педагогічне спостереження. Безпосереднє сприйняття і опосередковане.

15. Характеристика теоретичних методів наукового дослідження

Метод (від грецького methodos - шлях до чого-небудь) - в найбільш загальному випадку означає засіб досягнення мети, спосіб дослідження явища, який визначає планомірний підхід до їх наукового пізнання та встановлення істини. Науковий метод - це спосіб пізнання явищ дійсності в їх взаємозв´язку та розвитку, спосіб досягнення поставленої мети і завдань дослідження і відповідає на запитання: «Як пізнавати?».

Теоретичны методи дослідження виявляють зв’язки залежності між явищами, що вивчаються. Теоретичні методи спрямовані на створення теоретичних узагальнень та формулювань закономірностей досліджуваних явищ, їх мета яких полягає у поясненні відкритих явищ, встановленні закономірних зв’язків між явищами, формулюванні законів і закономірностей розвитку.

Аналіз (з грецького – розкладання) – метод дослідження, який включає вивчення предмета за допомогою мисленого або практичного розчленування його на складові елементи (частини об'єкта, його ознаки, властивості, відношення). Кожну із виділених частин аналізують окремо у межах єдиного цілого. Однією з форм аналізу вважається класифікація предметів і явищ

Синтез (з грец. - поєднання, з'єднання, складання) - метод вивчення об'єкта у його цілісності, у єдиному і взаємному зв'язку його частин, тобто, на противагу аналізу, даний метод дає можливість з’єднувати окремі частини чи сторони об’єкта в єдине ціле. Аналіз і синтез – взаємозумовлені логічні методи наукового дослідження, що виникли на основі практичної діяльності людей, їх досвіду.

Індукція – форма  наукового пізнання, логіка якого розгортається від конкретного до загального. Тобто, загальне положення виводиться логічним шляхом з одиничних суджень. Індуктивні знання мають імовірний характер. Імовірні припущення перевіряється експериментальним дослідженням. Індукція є компонентом пед.дослідження.

Дедукція – метод  логічного висновку від загального до часткового, тобто спочатку досліджують стан об'єкта в цілому, а потім його складових елементів. Досліджуються основні наукові постулати, що не вимагають дослідно-експериментального підтвердження. Набуті знання сприймаються як аксіомічні. Індуктивні умовиводи дають лише вірогідні знання, тому що вони ґрунтуються на емпіричних спостереженнях кінцевого числа об’єктів. Дедуктивні умовиводи приводять до нового, достовірного знання, тому що їх вихідні посилання дійсні. 

Гіпотетично-дедуктивний метод – зіставлення загальних положень, що складаються з емпіричних фактів. Застосовується для підтвердження правильності висновків. Будується пояснення гупотези – припущення про наслідки емпіричних явищ.

Порівняння  – це процес зіставлення предметів або явищ дійсності з метою встановлення схожості чи відмінності між ними, а також знаходження загального, що може бути властивим двом чи декільком об’єктам дослідження. (дослідження багатоаспектних об’єктів, мають різні рівні складності: факти, властивості, процеси.

Абстрагування (в перекладі з лат. означає відволікання) – процес уявного відділення певних властивостей та ознак об’єкта з метою більш глибокого вивчення об’єкта долідження. Існують деякі види абстракції:

- узагальнююче абстрагування – виділення загальних, однакових рис.

- ізолюючих абстрагування – не потребує вивчення багатьох явищ, предметів, процесів. Виділяється 1 властивість і на ній зосереджують увагу.

Ідеалізація – максимальна ізоляція від супутніх фактів, в результаті утворюється ідеальний об’єкт.

Конкретизація – сходження від абстрактного до конкретного.

В науково-пед. дослідженні є декілька рівнів конкретизації:

1. Теоретичний – будується наука (ПВШ – історія, заг.засади, дидактика, менеджмент).

2. Практика – як метод вик. в умовах вивчення конкретної науки.

3. Як метод вик. в умовах вивчення наук різних циклів

4. Методичний

5. Технологія (масове використання).

Моделювання – непрямий, опосередкований метод наукового дослідження об’єктів пізнання (безпосереднє вивчення яких не можливе, ускладнене чи недоцільне), який ґрунтується на застосуванні моделі як засобу дослідження. Використовується в єдності з методом системного підходу. Модель – штучна с-ма, що відображає властивості предмета, об’єкта. Модель завжди спрощується, фіксуються головні якості і властивості.