- •1. Суспільні та науково-технічні чинники розвитку системи вищої школи.
- •2.Сучасний розвиток системи во
- •4. Синергетичний підхід і системний аналіз у сучасній освіті. Інтегративний тип пізнання.
- •5. Об’єкт і предмет дослідження пвш. Теоретична і прикладна функції пвш.
- •6. Категоріально-понятійний апарат
- •7. Сутність і закономірності педагогічного процесу в вищій школі
- •8. Рівні, ступені та кваліфікації во
- •9. Стандарти освітньої діяльності та вищої освіти. Типи внз
- •10. Методологія педагогіки вищої школи.
- •11. Класифікація видів методологічних знань
- •12.Змістовні характеристики загальнонаукових та конкретно-наукових методологічних підходів.
- •14. Класифікація методів наукового дослідження
- •15. Характеристика теоретичних методів наукового дослідження
- •16. Характеристика емпіричних методів наукового дослідження
- •17. Характеристика 1-2 етапів пед дослідження.
- •18. Характеристика 3-5 етапів пед дослідження.
- •19. Основні напрямки діяльності викладача вищого навчального закладу.
- •20. Динаміка розвитку інтелектуальних функцій студентської молоді.
- •21. Характеристика емоційної сфери студентів
- •22. Класифікація типології студентів та викладачів
- •23. Психолого-педагогічна структура діяльності викладача
- •24. Професійна компетентність педагога. Структура педагогічної професії
- •25. Зміст теоретичної підготовки студентів.
- •26. Зміст практичної підготовки студентів.
- •27. Емпіричні знання як структурний компонент змісту освіти та процес їх засвоєння.
- •28. Теоретичні знання як структурний компонент змісту освіти та процес їх засвоєння.
- •29. Поняття як структурний компонент змісту освіти. Види понять.
- •31.Навички і уміння як структурний компонент змісту освіти
- •4 Групи педагогічних вмінь:
- •32. Сутність функції та класифікація методів навчання
- •33. Методи навчання і методи науки у вищій школі
- •34. Характеристика та шляхи використання репродуктивних методів навчання
- •35. Характеристика та шляхи використання продуктивних методів навчання
- •38. Характеристика видів самостійної роботи. Рівні сформованості умінь самостійної робьоти
- •39. Сутність функції і класифікації форм навчання
- •40. Лекція як форма організації і як метод навчання.
- •41. Тематична лекція та процес її використання
- •41. Тематична лекція та процес її використання.
- •42. Проблемна лекція та процесс її використання.
- •43. Підсумкова лекція та процес її використання.
- •44. Практичні заняття та процес їх використання.
- •45. Семінарські заняття та процес їх використання.
- •46. Сутність, функції та структура освітніх технологій.
- •47. Особистісно – орієнтована освіта та процес її використання.
- •48. Групове навчання та процес його використання
- •49. Диференційоване навчання та процес його використання
- •50. Програмоване навчання
- •51. Розвиваюче навчання
7. Сутність і закономірності педагогічного процесу в вищій школі
Риси освітнього процесу у ВШ:
1.студент і викладач – члени різних колективів, різних соц груп.
2. у ВШ стосунки, які стосуються реалізації певного виду проф д-сті+профес відносини
3. суб’єктивно-суб’єктний х-р стосунків
4.активне становлення особистості(до 23р). змінюються відносини з оточ середовищем. Велика к-сть протиріч – ким вона є і ким хоче бути. Розходження між прагненнями і можливостями.
Закономірності. Трактування законом підмінено набором уявлень про освіт процес у школі. Термін в-ня сполучено з н-ням. Окремо процесу в-ня у вш не існує – навч-вих процес.
Щоб визначити закономірність, необхідно зрозуміти, що закономір можуть бути сформовані на основі існування 2 законів. Закон – внутрішні, суттєві зв’язки між явищами пед процесу.
Динамічні закони – діють, де проявляють себе індивідуальні особливості, якості, які мають індивід-типологіч х-р. Статичні закони
Домінують статичні закони і проявляються як тенденції
Закони навч-вих процесу – не існує конфлікту між його учасниками – вони зацікавлені у д-сті.
Закономірності діють як недостатньо пізнаний закон.
Закономірності поділяються на 2 групи – об’єктивні та суб’єктивні
Об’єктивні – діють завжди, розвив н-ня, вих.вплив.
Суб’єктивні – проявляються не завжди, необхідні специф умови
Зовнішні закономірності процесу навчання характеризують залежність навчання від суспільних процесів і умов: • Соціально-економічної, • Політичної ситуації, • Рівня культури, • Потреб суспільства в певному типі особистості та рівень освіти.
Внутрішні закономірності процесу навчання - зв'язки між його компонентами: цілями, змістом, методами, засобами, формами, тобто це залежність між викладанням, навчанням, і досліджуваним матеріалом.
1. Закономірність зумовленості педагогічного процесу потребами суспільства й особистості,можливостями (матеріально-технічними, економічними та ін.) суспільства, умовами протікання процесу (морально-психологічними, санітарно-гігієнічними, естетичними та ін.).
2. Закономірність розвитку особистості в педагогічному процесі.
3. Закономірність управління педагогічним процесом. Ефективність педагогічного впливу залежить від інтенсивності зворотних зв'язків між вихованцем і педагогом;
4. Закономірність стимулювання.Результативність педагогічного процесу залежить від дії внутрішніх стимулів і мотивів навчально-виховної діяльності;
5. Закономірність єдності чуттєвого, логічного і практикив педагогічному процесі. 6. Закономірність єдності зовнішньої (педагогічної) і внутрішньої (пізнавальної) діяльності.
7. Закономірність єдності завдання, змісту, організаційних форм, методів і результатів виховання.
8. Закономірність динаміки педагогічного процесу.
9. Закономірність інтегрального(нерозривно зв'язаного, суцільного, єдиного) результату педагогічного процесу.
8. Рівні, ступені та кваліфікації во
Підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітньо-професійними, освітньо-науковими, науковими програмами на таких рівнях вищої освіти:
початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти. Початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти відповідає п’ятому кваліфікаційному рівню Національної рамки кваліфікацій
; перший (бакалаврський) рівень, 6 квал рівню; другий (магістерський) рівень, 7 квал рівню; третій (освітньо-науковий) рівень, 8 квал рівню; науковий рівень, 9 квал рівню.
Кваліфікації : Початковий рівень передбачає здобуття особою загальнокультурної та професійно орієнтованої підготовки, спеціальних умінь і знань, а також певного досвіду їх практичного застосування з метою виконання типових завдань, що передбачені для первинних посад у відповідній галузі професійної діяльності.
Перший (бакалаврський) рівень передбачає здобуття особою теоретичних знань та практичних умінь і навичок, достатніх для успішного виконання професійних обов’язків за обраною спеціальністю.
Другий (магістерський) рівень передбачає здобуття особою поглиблених теоретичних та/або практичних знань, умінь, навичок за обраною спеціальністю (чи спеціалізацією), загальних засад методології наукової та/або професійної діяльності, інших компетентностей, достатніх для ефективного виконання завдань інноваційного характеру відповідного рівня професійної діяльності.
Третій (освітньо-науковий) рівень передбачає здобуття особою теоретичних знань, умінь, навичок та інших компетентностей, достатніх для продукування нових ідей, розв’язання комплексних проблем у галузі професійної та/або дослідницько-інноваційної діяльності, оволодіння методологією наукової та педагогічної діяльності, а також проведення власного наукового дослідження, результати якого мають наукову новизну, теоретичне та практичне значення.
Науковий рівень передбачає набуття компетентностей з розроблення і впровадження методології та методики дослідницької роботи, створення нових системоутворюючих знань та/або прогресивних технологій, розв’язання важливої наукової або прикладної проблеми, яка має загальнонаціональне або світове значення.
ступені вищої освіти:
1) молодший бакалавр; присуджується у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 90-120 кредитів ЄКТС.
2) бакалавр; 180-240 кредитів ЄКТС.
3) магістр; 90-120 кредитів ЄКТС, обсяг освітньо-наукової програми - 120 кредитів ЄКТС. Освітньо-наукова програма магістра обов’язково включає дослідницьку (наукову) компоненту обсягом не менше 30 відсотків.
4) доктор філософії; в результаті успішного публічного захисту дисертації у спеціалізованій вченій раді. підготовк - чотири роки. 30-60 кредитів ЄКТС.
5) доктор наук. публічного захисту наукових досягнень у вигляді дисертації або опублікованої монографії, або за сукупністю статей, опублікованих у вітчизняних і міжнародних рецензованих фахових виданнях, перелік яких затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
