38. Характеристика видів самостійної роботи. Рівні сформованості умінь самостійної робьоти

Самостійна робота студента(СРС) - це самостійна діяльнісгь-учіння студента, яку науково-педагогічний працівник планує разом зі студентом, але виконує її студент за завданнями та під методичним керівництвом і контролем науково-педагогічного працівника без його прямої участі.

Під час вивчення навчальної дисципліни виокремлюють такі види самостійного учіння студента:

- слухання лекцій, участь у семінарських заняттях, виконання практичних і лабораторних робіт;

- відпрацювання тем лекцій та семінарських занять, виконання практичних і лабораторних робіт студентами заочної форми навчання (ЗФН);

- підготовка рефератів і курсових робіт, написання дипломної роботи;

- підготовка до модульного контролю та іспитів;

- робота з літературою та ін.

Треба пам'ятати, що на студента діють три групи труднощів: соціальні, навчальні, професійні.

Науково-педагогічні працівники мають:

ознайомити студентів із психолого-педагогічними особливостями організації навчання у вищій школі;

- допомогти в оволодінні методами і прийомами навчальної роботи;

- дотримуватися спеціальної методики читання лекцій для студентів-першокурсників у перші два-три місяці, поступово збільшуючи структуру і темп;

- навчити студентів прийомів слухати лекцію, записувати її змісту, методики підготовки до семінарських, практичних і лабораторних занять;

- чітко дозувати завдання на кожне заняття;

- толерантно здійснювати контроль й оцінювання самостійної роботи та ін.

Традиційно самостійна робота студентів проводиться за такими формами:

- індивідуальні (реферативні повідомлення, курсове, дипломне проектування, самостійна науково-дослідницька робота, індивідуальні консультації, олімпіади тощо);

- групові (проектне та проблемне навчання, навчання у співпраці, ігрове проектування, групові консультації, факультативні заняття, заняття в гуртках);

- масові (проектне навчання, програмоване навчання).

Найефективніші методи самостійної роботи студентів, що сприяють індивідуалізації та інтенсифікації навчального процесу:

- проблемно-пошукові методи (методів спонукає студентів до проведення самостійних досліджень, підвищує мотивацію подальшої роботи, сприяє розвитку логічного мислення, як наслідок, розвитку творчої самостійної діяльності студентів. Ідеальним результатом навчання за проблемно-пошуковими методами є вироблення вмінь раціонально застосовувати всі складові системи цих методів у розвитку та взаємозв’язку.);

- метод проектного навчання;

- методи колективної розумової діяльності (полягає в колективній творчості з метою вирішення певних завдань підвищеної складності. Застосування цих методів сприяє підвищенню рівня інтелектуального розвитку, виявленню творчих здібностей студентів, розвитку творчого мислення, підвищенню рівня самостійності, формуванню навичок колективної роботи, поліпшенню комунікативних навичок, емоційного стану студентів.);

- метод застосування новітніх інформаційно-комунікаційних технологій у навчанні(навчанні надають можливість диференціації, поглиблення індивідуалізації навчання, розширення можливостей інформаційних, контролю та самоконтролю, використання творчих завдань).

Исследователи вопроса сформированности различных умений выделяют различные критерии: О. А. Абдуллина – количество и качество действий, их последовательность, время, затрачиваемое на их выполнение; Л. В. Андрухив – ценностно-смысловой, деятельностный,   когнитивный критерии; Н. П. Ким – степень сформированности мотивации, полнота знаний, уровень владения умениями; Н. Д.  Кучугурова – осознанность выполнения действий, правильность выполнения действий; Г. Х. Попов – знания, навыки и умения, черты характера; С. Л. Суворова – степень осознанности выполняемых действий, качество выполняемых действий, способность переноса умения в новую измененную обстановку;      И. В. Суркина – критерии аксиологии, вариативности, мотивации; Е. В. Фролова  – профессиональная грамотность, личностно-психологическая готовность, технологическая подготовка; И. А. Зимняя – правильность и качественность оформления, скорость выполнения отдельных операций или их последовательности, редуцированность действий.

Проанализировав и обобщив вышесказанное, мы выделяем следующие критерии:

• мотивационный (понимание и признание значимости умений самостоятельной работы для эффективного осуществления учебной деятельности; сформированность ценностного отношения к умениям самостоятельной работы; заинтересованность в овладении умениями самостоятельной работы);

• когнитивный (наличие базовых научно-педагогических знаний о сущности самостоятельной работы, ее закономерностях, принципах, технологиях);

• операционно-деятельностный (усвоение структуры деятельности (алгоритма) самостоятельной работы; наличие способности к осуществлению проектно-прогностической деятельности в организации самостоятельной работы);

• рефлексивно-оценочный (осуществление анализа качества выполнения действий и операций: осознанность, полнота, последовательность, правильность, обобщенность).

Обозначенные критерии позволили нам определить уровни сформированности умений самостоятельной работы:

• низкий (предполагает наличие умений совершать действия по образцу в знакомой ситуации: умение поиска информации, умение анализа информации, умение отбора информации, умение планировать свою деятельность, умение сравнивать);

• средний (предполагает наличие умений совершать выбор способов из ранее известных методом проб и ошибок в несколько измененной ситуации: умение оценки информации, умение представлять информацию в другом виде, умение ставить цели, умение проводить анализ и синтез, умение обобщения и классификации, умение определять понятия, умение оценить сформулированную цель и соответствующие задачи собственной деятельности, умение выделять основные этапы выполнения деятельности);

• высокий (предполагает наличие всех групп умений самостоятельной работы).