60. Провідні тенденції розвитку світової філософії у III тисячолітті

у другій половині XX ст. – на початку ХХІ ст. людство перейшло на новий

етап свого історичного розвитку, який характеризувався подальшим

зростанням виробництва, нарощуванням темпу його руху, ускладненням

суспільного життя і загостренням соціальних протиріч, зміною становища

людини в світі, її участі і ролі в історичному процесі. Разом із змінами

в соціально-економічному і духовно-культурному житті людства відбулися

значні зміни в змісті і характері філософствування, діапазон якого

значно розширився порівнянно з минулим: волюнтаристи та індетерміністи,

раціоналісти та ірраціоналісти, об'єктивісти і суб'єктивісти, сцієнтисти

і антисцієнтисти тощо, — всі вони разом стають своєрідним дзеркалом

того, чим стурбоване людство і які думки панують в головах людей.

 

Філософію нашого століття характеризують різноманітні школи, напрямки,

течії, що є відображенням складності суспільного життя, його

суперечливості.

 

До них відносяться: неокантіанська філософія, неогегельянська,

феноменологічна, герменевічна, екзистенціальна, неотомістська,

неопозитивістьська тощо.

 

Основними ж течіями, котрі репрезентують філософську думку сьогодення

століття, є, принаймні, три напрямки, а саме: екзистенціальна філософія,

неотомістська і неопозитивістська.