- •«Основи філософськихнань». Функції філософського знання
- •Виникнення релігії та первісні вірування
- •Поняття та типологія світогляду. Світогляд і філософія
- •Світові релігії – спільні та відмінн риси
- •(5) Джерела, провідні ідеї та напрями філософії Стародавньої Індії
- •(6) Ідеї філософських шкіл Стародавньої Індії
- •8. Провідні ідеї та напрямки філософії Стародавнього Китаю
- •10 Ідеї та представники високої класики в розвитку античної філософії
- •12.Школи,ідеї та представники пізньої класики античної культури
- •11.Основні догмати християнства
- •13.Вихідні ідеї середньовічної філософії.Патристика
- •14.Середньовічна філософія:схоластика,містика
- •15.Філософія Відродження
- •16.Філософія Просвітництва
- •17.Методологічні пошуки ф.Бекона та р.Декарта
- •18.Арабська філософія
- •19.Досягнення Німецької класичної філософії
- •20.Основні ідеї і.Канта
- •21,Філософія г.Гегеля
- •22, Зміна парадигми філософського мислення у XIX - на поч. XX ст
- •23, Вихідні ідеї філософії а. Шопенгауера та с. К'єркегора
- •24, Філософія історії про рушійні сили чинники та умови історичного процесу
- •25, Ідеї позитивізму і канта
- •26, Російська філософія XIX - початку XX ст.
- •27, Діалектичний матеріалізм к.Маркса та ф.Енгельса
- •28, Філософські погляди зігмунда фрейда
- •29, Ніцше та ідеї філософії життя
- •30, Особливості розвитку філософії 20 ст
- •31. Сцієнтичний напрям у філософії XX ст.
- •32. Екзистенціально-антропологічний напрям філософії XX ст.
- •33. Культорологічний та історіософський напрями у філософії XX ст.
- •34. Релігійна філософія XX ст.
- •35. Загальні особливості української філософії
- •36. Основні догмати ісламу
- •37. Українська філософія XVI-XVII ст. Г.Сковорода
- •38. Ідеї української філософії XIX-XX ст.
- •39. Фундаментальне значення проблеми буття для філософії
- •40. Релігійні конфесії в Україні
- •41. Сучасна наука про рівні та форми виявлення буття
- •42. Свобода совісті та релігійний вибір
- •43. Поняття «аксіологія». Вихідні цінності людського буття
- •44. Поняття суспільства
- •45. Свідомість як атрибутивна ознака людського існування
- •46. Формування громадянського суспільства
- •47. Структура та функції свідомості
- •48. Самореалізація людини. Сенс життя
- •49. Поняття пізнання. Рівні і форми пізнання
- •50. Рівні і методи наукового пізнання
- •51. Типологія особи. Проблема відчуження та її подолання
- •52. Принципи та категорії діалектики
- •53. Закони діалектики. Альтернативи діалектики
- •54. Місце соціальної філософії у філософському знанні
- •55. Філософія історії як напрям філософського знання
- •56. Ознаки та типологія культури
- •57. Релігієзнавство як наука
- •58. Глобальні проблеми сучасної цивілізації
- •59. Філософська оцінка впливу техніки на розвиток суспільства
- •60. Провідні тенденції розвитку світової філософії у III тисячолітті
42. Свобода совісті та релігійний вибір
43. Поняття «аксіологія». Вихідні цінності людського буття
Аксіолóгія (від грец. αξια — цінність) — наука про цінності, учення про природу духовних, моральних, естетичних та інших цінностей, їх зв'язок між собою, із соціальними, культурними чинниками та особистістю людини; розділ філософії.
Поняття "людина - індивід - особа - особистість - індивіду-альність",характеризують якісні прояви людини. > Поняття "людина" означає вид у біологічній класифікації, розумну істоту, що має принципові відмінності від усіх інших істот.
> Поняттям "індивід" позначають окремо взятого представника людського роду, якому властиві неповторні і унікальні природні і соціальні якості. Тому ми не можемо прямо і безпосередньо переносити всі характеристики роду на індивіда, як і навпаки. Таку діалектику одиничного та загального в індивіді часто позначають исловами: "типовий індивід", "дуже своєрідний індивід" і т.ін.
> Поняття "особи " характеризує певні реальні якості людського індивіда. Але це не означає, що риси індивіда і є рисами особи; такі характеристики індивіда, як зріст, колір волосся, вага, особливості, наприклад, форми носа, на особу переносити безглуздо. Як звичайно, до поняття особи включають два найважливіших моменти.
По-перше, особа - це суб'єкт та об'єкт соціальних стосунків, тобто той, від кого продукуються соціальні дії та до кого вони спрямовані; за цією характеристикою особа постає у певних соціальних ролях (наприклад, керівник, сумлінний працівник, енергійний підприємець та ін.), постає представником певних соціальних верств (особа лицаря, селянина та ін.). За цією характеристикою у більшості розвинених країн досить чітко визначають на юридичному рівні, кого і коли можна вважати повноцінною особою, наприклад, за ознакою повноліття, можливістю виконання всіх основних соціальних повноважень та ін.
По-друге, особа характеризується через особливий, неповторний внутрішній світ людини з її темпераментом, знаннями, переконаннями, ідеалами, ерудицією, цінностями. В даному випадку можна вести розмову про "сіреньку" особу, видатну особу, непересічну особу, моральну, принципову особу, особу інтелектуально заглиблену, примітивну та ін.
Оскільки особа постає як певна якість людського індивіда, то кожна особа постає унікальною та неповторною у своїх характеристиках і виявленнях, але водночас вона постає також представником людської особи взагалі, особи як такої, особи як родової характеристики людини.
Коли людина характеризується як особистість до характеристик особи додається "сімість", вісь, центр, зосередження усіх дійових, психічних та інтелектуальних якостей; наявність у особи такої "самості" (дечого такого, що робить особу самою собою) дозволяє характеризувати її як сформовану, або розвинену, або досконалу, або духовну особистість.
Як особистість людина усвідомлює свої якості, свою унікальність, свої вади та переваги і постає самодіяльною соціальною та інтелектуальною одиницею. Коли ж це усвідомлення сягає розуміння того, що внаслідок унікальності та неповторності особистості існує дещо таке, що може виконати лише вона (бо більше такої особистості немає, не було й не буде) і прагне це виконати будь-що, людська особистість набуває рис індивідуальності.
■ ■ вид живих істот, що займає певне місце в ієрархії (сукупності) живих організмів (homo sapiens)
■ ■ особлива -розумна істота, що має принципові відмінності від усіх інших живих істот
■ ■ характеристика того, наскільки людина є людиною, ступінь відповідності певної конкретної людини нашим уявленням про сутність людини
♦ одиничний представник роду і стоїть у ряді
таких понять: рід - вид - індивід >. ♦ є носієм якихось важливих рис, притаманних
родові загалом ■ ♦> суб 'єкт та об 'єкт соціальних стосунків ♦> неповторний внутрішній світ людини з її темпераментом, знаннями, переконаннями, ідеалами, ерудицією, цінностями людська самотність, вісь, центр, зосередження усіх дійових, психічних та інтелектуальних якостей
^людська особа, що усвідомлює свої якості, свою унікальність, свої вади та переваги
> особистість, яка внаслідок усвідомлення своєї неповторності розуміє, що деи{0 в цьому житті може зробити лише вона і прагне це реалізувати
* Поняття індивідуальності може викликати (і викликає) асоціації з індивідуалізмом, і для таких асоціацій є певні підстави. Справді, індивідуальність не може сформуватися без самоусвідомлення, без виділення себе з-поміж інших людей, без певної внутрішньої зосередженості. Але це не означає і не передбачає людської самоізоляції. Навпаки, усвідомлюючи свою незамінність, індивідуальність, усвідомлює і свою повну ідентичність з іншими людьми: адже зрозуміти свою унікальність можна лише у порівнянні із іншими людьми та лише за умови переконаності у тому, що всі інші люди є люди, але в чомусь - не такі. Мірою відпов-ідальності людської індивідуальності стає вселюдськість, усвідомлення своїх життєвих здійснень як загальнолюдських або як здійснень, які щось змінюють у стані людства в певному змістовому значенні: коли чогось досягає якась окрема індивідуальність, то це демонструє можливості людства або людини, як родової істоти.
