14

визначатися шляхом знаходження середньоарифметичних оцінок по всіх пара-

метрах. При цьому повинне враховуватися значення (вага) вказаного показника

для успішності діяльності в цілому. Коефіцієнти для кожного з показників по-

винні підставлятися у формулу визначення якості діяльності у вигляді поправо-

чних (вагових) коефіцієнтів.

На підставі оцінки процесу і результату операторської діяльності по ряду

показників працівник може бути визначений за одним з рівнів успішності. На-

приклад: нижній (номінальний), середній (потенційний або перспективний),

вищий (оптимальний). Рівнів успішності може бути різна кількість, але їх виді-

лення повинне бути теоретично і практично обґрунтованим.

Вказаний підхід, що припускає застосування кількісних заходів для ви-

значення успішності операторської діяльності, застосовний і для інших видів

діяльності. Для цього необхідне виділення специфічного для конкретного виду

діяльності набору оцінних критеріїв і “ваги” кожного з показників успішності.

Оцінка успішності професійної діяльності, здійснюваної в особливих і ек-

стремальних умовах, припускає посилювання оцінних критеріїв і, відповідно,

підвищення вимог до суб'єкта праці, засобів і умов праці.

Тема 4. Психологічна структура професійної діяльності

Системність організації діяльності якнайповніше і явно проявляється в

особливостях її структури. Поняття структури використовується для позначен-

ня особливостей будови, внутрішньої організації того або іншого об'єкту, про-

цесу, явища. Визначення структури - це розкриття основних компонентів і вив-

чення зв'язків між ними. Пізнання практично будь-якого об'єкту, а не тільки

діяльності майже завжди починається із спроб рішення саме цього завдання.

Встановлення змісту і структури якого-небудь об'єкту багато в чому тотожно

його пізнанню як такого. Це знайшло віддзеркалення, зокрема, і в життєвих

представленнях - в смисловій близькості виразів "Що це таке"? і "Як це влаш-

товано"?. Усі інші аспекти пізнання багато в чому похідні від змістовно-

15

структурного аспекту і визначаються ним. Тому останній є об'єктивно голов-

ним для пізнання і розуміння того або іншого об'єкту.

До теперішнього часу в психології праці склалися два основні способи

системного аналізу професійної діяльності. Перший з них умовно означають як

структурно-морфологічну парадигму психологічного аналізу діяльності. Згідно

з цим підходом, основним структурним компонентом діяльності є дія, а

організація діяльності в цілому трактується як ієрархія систем дій різного рівня

складності. Другий підхід означають як функціонально-динамічну парадигму

психологічного аналізу діяльності.

Він, будучи сучаснішим і досконалішим, базується на наступному основ-

ному положенні. Діяльність через свою виняткову складність не може грунту-

ватися і не грунтується на якому-небудь одному (унітарному) компоненті, на-

приклад дії. Вона припускає необхідність існування декількох якісно

різнорідних психологічних компонентів - своїх одиниць. Вони закономірно

взаємозв'язані між собою і утворюють цілісну психологічну структуру

діяльності. Ця структура динамічна, а її функціонування і є процес діяльності.

Вказані підходи не взаємовиключають один одного і вже тим більше не є

антагоністичними. Вони, швидше, взаємодоповнюють один одного, оскільки

другий з них є, по суті, розвитком і поглибленням першого (хоча і його частко-

вим запереченням). Розглянемо ці підходи детальніше.

У тому випадку, якщо як одиниця діяльності (її основного психологічного

осередку) береться дія, її психологічна структура приймає цілком певну будову

- рівневу. Вона найдетальніше розкрита в психологічній теорії діяльності О.М.

Леонтьєвим. Згідно цієї теорії, діяльність побудована на основі структурно-

уровневого принципу, який конкретизується в двох основних положеннях: по-

перше, загальна структура діяльності утворена якісно різними рівнями, форма-

ми активності людини; по-друге, ці рівні ієрархічно є підлеглими і утворюють

цілісну систему.

Розрізняють три основні рівні організації діяльності: операцій, дій і авто-

номної діяльності. Другий з цих рівнів - дій, займаючи серединне, тобто

16

центральне, місце в загальній структурі діяльності, найбільш важливий для ро-

зуміння психологічних особливостей діяльності і її будови.

Психологічна система діяльності (ПСД) - це цілісна єдність психічних

структур суб'єкта і їх усебічних зв'язків, які спонукають, програмують, регу-

люють і реалізують діяльність і які організовані в плані виконання функцій

конкретної діяльності.

Будь-яка ПСД формується на базі індивідуальних якостей суб'єкта діяль-

ності шляхом їх побудови, переструктурування, виходячи з мотивів, цілей і

умов діяльності.

Процес формування ПСД позначається поняттям системогенеза. В ході

цього процесу визначається компонентний склад системи, встановлюються

функціональні взаємозв'язки між компонентами і відбувається розвиток окре-

мих компонентів в плані забезпечення досягнення мети. На рис.1 наведено схе-

му психологічної функціональної структури трудової діяльності.

Мета розглядається, по-перше, як завдання, як рівень досягнення, який

ставить перед собою суб'єкт діяльності, по-друге, як образ майбутнього резуль-

тату. Мета визначає спосіб і характер діяльності.

Модель значущих умов - є інформаційною основою діяльності. Інформа-

ційна основа діяльності включає сукупність інформаційних ознак, що характе-

ризують наочні і суб'єктивні умови діяльності, що дозволяють організувати ді-

яльність відповідно до вектора “мета-результат”. Сукупність інформаційних

ознак може бути розділена на три категорії: окремі; системні; ознаки динаміч-

них систем.

Програми діяльності комплекс дій різного рівня складнощі, реалізація

яких дозволяє досягати проміжних і кінцевих цілей. Програма діяльності може

включати інтелектуальні і сенсомоторні дії. У разі інтелектуальних дій резуль-

татом навчання будуть певні алгоритми обробки інформації і ухвалення рішен-

ня. Ці алгоритми разом з інтелектуальними якостями виступають як підструк-

тури психологічної системи діяльності. У разі моторних дій виконання

пов’язане з образами дій і реалізується складною системою нервових центрів

17

активності, що і утворює нейрофізіологічну основу навику. У психологічну си-

стему діяльності входять образи дій, уявлення про програму і результат дій, ін-

дивідуальні якості суб'єкта, які беруть участь в здійсненні дій.

Рис.1. Схема психологічної функціональної структури трудової діяльності.

Система оцінних критеріїв - є комплекс правил оцінки результату діяль-

ності, що дозволяють виявити його відповідність вимогам завдання і образу ме-

ти.

Психологічна система діяльності диференціюється на психологічні підси-

стеми дій і психологічні підсистеми, що забезпечують продуктивність, якість і

надійність (В.Д.Шадріков). Ці підсистеми формуються з психічних властивос-

тей працівника. Одні і ті ж властивості можуть входити в різні підсистеми. При

цьому прояв одних і тих же властивостей в різних підсистемах може розрізня-

тися. Таким чином, діяльність з погляду її психологічних механізмів може бути

представлена як постійна зміна психологічних підсистем дій, в кожній з яких

психічні властивості працівника мають свій оперативний прояв.

Чинники успішності трудової діяльності. Поняття чинник походить від

латинського factor, що переводиться як основа дії. З психологічної точки зору

під чинниками трудової діяльності розумітимемо всю безліч дій навколишніх

об'єктів і явищ на суб'єкта праці, умови трудового процесу, що роблять істот-

ний вплив на успішність праці.