МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКА ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНА

АКАДЕМІЯ

І.О.ФІЛЕНКО

ПСИХОЛОГІЯ ПРАЦІ

Конспект лекцій

для студентів денної та заочної форм навчання

напрям підготовки 6.030103«Практична психологія»

Харків

2013

КАФЕДРА ПРАКТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКА ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНА АКАДЕМІЯ

КАФЕДРА ПРАКТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

І.О.ФІЛЕНКО

ПСИХОЛОГІЯ ПРАЦІ

Конспект лекцій

для студентів денної та заочної форми навчання

напрям підготовки 6.030103 Практична психологія

Рекомендовано Науково-

методичною Радою

Української інженерно -

педагогічної академії

Протокол № __1__

від __29.08__ 2013р.

Харків 2013

1

УДК 159:9:373

Філенко, І.О.

Психологія праці: конспект лекцій для студ. денної та заочн. форми

навч.спец. 6.030103 Практична психологія / І.О. Філенко; Укр. інж.-пед.

акад.: – Х.:[Б.в.], 2013. – 75 с.

Конспект лекцій містить короткий зміст матеріалу дисципліни

«Психологія праці».

Рецензент: д. псих.н., проф. Т.Б. Хомуленко

© І.О.Філенко, 2013

© УІПА, 2013

2

ТЕМИ КУРСУ «ПСИХОЛОГІЯ ПРАЦІ»

МОДУЛЬ 1. Загальна характеристика психології праці

ТЕМА 1. Психологія праці як область знання, галузь науки, учбова дисципліна.

ТЕМА 2. Історія виникнення і розвитку психології праці.

ТЕМА 3. Методи психології праці.

ТЕМА 4. Психологічна структура професійної діяльності.

ТЕМА 5. Професіографічний аналіз професійної діяльності.

МОДУЛЬ 2. Людина як суб’єкт праці

ТЕМА 6. Психологія трудової мотивації.

ТЕМА 7. Розвиток людини як суб'єкта праці.

ТЕМА 8. Формування особистості професіонала.

Модуль № 3. Проблеми психології професійної діяльності

ТЕМА 9. Психологія професійної орієнтації.

ТЕМА 10. Психологія професійної працездатності і функціональних станів.

ТЕМА 11. Психологія відбору і оцінки персоналу.

Модуль 4. Прикладні аспекти психології праці

ТЕМА 12. Психологія групового суб'єкта праці.

ТЕМА 13. Психологічні особливості праці в організації.

ТЕМА 14. Психологія безпеки професійної діяльності.

3

ТЕМА 1. Психологія праці як область знання, галузь науки, учбова

дисципліна

Психологія праці – це наука, що вивчає психологічні закономірності фо-

рмування конкретних форм трудової діяльності і відношення людини до праці.

Об'єктом вивчення психології праці є людина як учасник процесу створення

споживчих цінностей. Предметом психології праці є вивчення психологічних

закономірностей, психічних процесів, властивостей і станів особи в їх взаємоз-

в'язку з предметом і знаряддями праці, з фізичним і соціальним середовищем в

процесі праці.

Значення наукової дисципліни для організації процесу праці, виробничо-

го процесу визначається тією дією, що можуть надавати результати досліджень

в рамках цієї дисципліни на ефективність і безпеку праці. Для того, щоб були

зрозумілішими різні аспекти проблематики психології праці, необхідно визна-

чити поняття праці і ті особливості, які характеризують трудову діяльність в

сучасних умовах.

Праця – це доцільна діяльність людини, направлена на перетворення

предметів природи для задоволення потреб.

Процес праці включає: власне трудову діяльність людини, предмети пра-

ці, засоби праці.

Предмети праці – це об'єкти і явища природи, на які впливає людина в

процесі діяльності.

Засоби праці – це машини, пристосування, інструменти, лінії зв'язку, тра-

нспортні засоби, інформаційні системи, за допомогою яких людина впливає в

процесі праці на предмети праці.

Праця в сучасних умовах характеризується:

високою інтенсивністю і напруженістю;

високою інформаційною насиченістю;

тісною взаємодією людини з технікою;

вузькою спеціалізацією;

4

високими вимогами до підготовки фахівців;

багатоетапністью в отриманні кінцевого результату праці;

складністю взаємодії між суб'єктами трудової діяльності і т.д.

Дія психології праці на трудовий процес пов’язана з детальною розроб-

кою ряду дослідницьких та практичних завдань.

До основних дослідницьких завдань психології праці відносять:

• дослідження особливостей психічних процесів (відчуття, сприйняття,

уваги, уявлення, пам'яті, мислення і ін.) як регуляторів трудової діяльності і їх

розвитку в діяльності;

• вивчення основних психічних властивостей суб'єкта трудової діяльності

і їх структури як чинників організації трудової діяльності і її ефективності;

• вивчення особливостей і структури функціональних станів в трудовій

діяльності, а також їх зв'язку з динамікою трудового процесу і його ефективніс-

тю;

• дослідження закономірностей розвитку особистості в трудовому проце-

сі; розкриття особливостей взаємної обумовленості особистості і професії;

• вивчення проблеми мотивації трудової діяльності; розкриття основних

закономірностей формування і розвитку системи професійних мотивів особис-

тості; встановлення впливу мотиваційної системи особистості на ефективність

трудової діяльності; розробка на цій базі психологічно обґрунтованої системи

стимулювання праці;

• вивчення емоційно-вольової сфери особистості як регулятора трудової

діяльності; розкриття механізмів і закономірностей стійкості особистості до ек-

стремальних умов діяльності;

• розкриття психологічного змісту, складу, структури і механізмів трудо-

вої діяльності на основі загально психологічних уявлень, сформульованих в те-

орії діяльності;

• розробка психологічної проблеми здібностей по відношенню до різних

видів і типів трудової діяльності; встановлення закономірностей структури зді-

бностей суб'єкта і їх розвиток в процесі оволодіння діяльністю;

5

• дослідження соціально-психологічних чинників трудової діяльності, що

визначають зміст «організаційного середовища» діяльності та впливають на

ефективність діяльності і задоволеність працею.

Друга група завдань визначається тими практичними потребами, які най-

частіше виникають в ході психологічного вивчення і оптимізації трудової дія-

льності. Найбільш типовими і важливими серед прикладних завдань є:

• розробка теоретико-психологічних основ і конкретних прикладних про-

цедур професійного відбору;

• розвиток досліджень і розробок з найважливішої прикладної проблеми

— проблеми професійної орієнтації особистості;

• оптимізація процедур професійної підготовки, проблема професійного

навчання в цілому;

• психологічна раціоналізація і оптимізація змісту і умов професійної дія-

льності на основі розкриття і обліку психологічних особливостей суб'єкта пра-

ці;

• розробка теоретично обґрунтованих і практично ефективних систем і

процедур проведення професійної атестації, здійснюваної в різних цілях (про-

фесійний відбір, підбір, набір, «вербування»);

• розробка психологічних основ і конкретних вимог, направлених на облік

психологічних особливостей суб'єкта при проектуванні нових технологій і но-

вих засобів праці; визначення оптимальних шляхів сполучення і адаптації лю-

дини і техніки;

• розробка оптимальних режимів праці і відпочинку для різних видів і ти-

пів трудової діяльності;

• визначення психологічних особливостей і найбільш ефективних шляхів і

способів корекції організаційного середовища трудової діяльності;

• розробка психологічних засобів мотиваційного збагачення трудової дія-

льності, підвищення її «мотиваційного потенціалу» і сприяння тим самим гума-

нізації праці, підвищенню задоволеності суб'єкта від його реалізації;

• розробка норм, правив і процедур техніки безпеки; сприяння зниженню

6

професійного травматизму і професійної захворюваності.

Збільшення спеціалізацій трудових процесів зумовило виділення з психо-

логії праці наступних галузей психології: інженерна психологія; авіаційна пси-

хологія; космічна психологія; психологія управління, військова психологія і

т.д.

Інженерна психологія - галузь психології, що вивчає психологічні зако-

номірності інформаційної взаємодії людини і техніки.

Авіаційна психологія і космічна психологія вивчають, відповідно, психо-

логічні закономірності трудової діяльності авіаційних фахівців і космонавтів.

Психологія управління - галузь психології, що вивчає психологічні особ-

ливості управлінської діяльності.

Тема 2. Історія виникнення і розвитку психології праці

Проблеми виробничої сфери потрапили у поле зору наукової психології

ще в кінці XIX століття. Видатний вітчизняний фізіолог І.М.Сеченов з позицій

рефлекторної теорії розглянув питання формування і реалізації трудових нави-

ків, раціональній організації трудового дня працівника. Він вперше показав, що

в процесі навчання навикам змінюється характер регуляції дій. Сеченовим було

введене нове поняття активного відпочинку як кращого засобу підвищення і

збереження працездатності. Результати цих досліджень одержали своє віддзер-

калення в роботах: “Фізіологічні критерії встановлення тривалості робочого

дня” (1897), “Участь нервової системи в робочих рухах людини” (1900), “Нарис

побудови робочих рухів людини” (1901).

В кінці XIX - початку XX століття виходять роботи Ф.Тейлора. У них ра-

зом з проблемами організації праці і управління підприємствами розглядаються

питання профдобору, нормування праці, системи оплати, заохочень і стягнень,

пристосування інструменту до робітника.

Цей напрям отримав назву психотехніки. Основними передумовами роз-

витку психотехніки були наступні. По-перше, значний запас тих експеримента-

7

льних даних і наукових фактів, що накопичилися в психології і фізіології, які

знаходили застосування в різних галузях виробництва, медицини, навчання.

По-друге, запитами промислового виробництва, що бурхливо розвивається;

вже тоді підприємці чітко розуміли, що в умовах значних матеріальних і фі-

нансових можливостей добитися успіху на ринку товарів і послуг можна за ра-

хунок раціональної, науковоорганізації організації праці, підбору і навчання

кадрів.

Як основне теоретичне положення при виділенні проблематики психоте-

хніки було прийнято положення про природженість професійно значущих здіб-

ностей і, відповідно, безумовної зумовленості професійного і життєвого шляху

людини. Така орієнтація обмежила область психотехнічних досліджень пере-

важно рішенням питань складання психограм різних професій, розробкою спе-

ціальних тестових методик для професійного відбору. В рамках психотехніки

практично повністю не враховувалося значення розвитку особистості в праці,

вплив соціально-психологічного чинника на успішність праці окремого праців-

ника і колективу в цілому. Вказаний недолік виразно виявився при проведенні

експериментальних досліджень впливу фізичних чинників середовища і моти-

вації на ефективність роботи, початих в компанії “Вестерн Електрик” (США) в

1924г.(Хотторнські дослідження). Тут було виявлено, що істотне значення для

підвищення або зниження продуктивності праці має психологічний клімат в

колективі працівників.

. Вітчизняна психотехніка активно розвивалася з 1925г і припинила своє

існування в 30 роках XX століття. У нашій країні широкого поширення набув

термін НОП - наукова організація праці, який був введений в обіг в 1921 р..

І.М.Бурдянським. Останній розумів НОП так: "НОП - організація праці, що

базується на наукових основах, гарантує найвищу продуктивність при

мінімальних витратах на одиницю виробу певної якості".

Володимир Михайлович Бехтерєв створив перший післяреволюційний

науковий центр по вивченню праці - Центральну лабораторію праці Інституту

по вивченню мозку і психічної діяльності, організованого в 1918 р. в

8

Петрограді. Діяльність Інституту мозку в цілому і робота цієї лабораторії були

представлені в доповіді Н.М.Щелованова у 1921 р. Інститут мав на меті

усебічне вивчення людської особистості, умов її розвитку і діяльності. У рам-

ках цієї загальної програми важливе місце займало вивчення усіх видів

людської праці, індивідуальної і колективної. Головне завдання вивчення поля-

гало у встановленні доцільних форм організації праці, що забезпечують найви-

щу і якіснішу її продуктивність і сприятливі умови для збереження здоров'я і

розвитку особистості трудящих.

Іншим великим науковим центром досліджень праці, разом з Петрогра-

дом, була Москва. Московські фізіологи праці, гігієністи і психологи представ-

ляли такі організації, як Психоневрологічний інститут; Музей праці; Інститут

праці, який знаходився у стадії організації; Соціалістичну Академію; "Пролет-

культ". А.К.Гастев був призначений директором Центрального інституту праці

в Москві. До 1923 р. найбільш великими науково-практичними центрами в

області НОП були: Центральна лабораторія по вивченню праці при Інституті

мозку (Петроград); Центральний інститут праці (м. Москва); Інститут НОП (м.

Казань); Інститут праці (г.Таганрог); Всеукраїнський інститут праці (м. Харків).

Крім того, на підприємствах, в першу чергу військових відомств, були створені

Бюро наукової організації. У середині 30-х років ХХ сторіччя прикладні дослі-

дження в галузі психології праці були закриті внаслідок внутрішньо політич-

них обставинРозвал вітчизняної психотехніки був пов'язаний з кризою її базо-

вих ідей і підходів і, не в останню чергу, з могутньою критикою педології, що

стояла на тих же теоретичних позиціях, що і психотехніка.

Питання психологічного забезпечення трудової діяльності в СРСР знов

почали активно розглядатися з середини 50 років XX століття. В даний час од-

ним з основних підходів в психології праці до організації трудового процесу є

розгляд наряду з власне трудовим процесом особливостей і закономірностей

процесів відновлення психічних і фізичних сил людини. Вітчизняні

дослідження трудової діяльності дуже активно йшли до кінця 1970-х. З'явилися

нові імена: Ю.В. Котелова, В. Н. Мясищев, К.К. Платонов, В. В. Чебышева - ще

9

учні психотехнічної школи, а також І.Я. Бойко, К.М. Гуревич, В. Я. Димерсь-

кий, В. П. Зинченко, А.Є. Климов, Б.Ф. Ломов, Є.А. Мілерян, Д.А. Ошанин,

Д.Ю. Панів, В. Д. Шадриков і багато інших. Характерна особливість нового

періоду в розвитку вітчизняної психології праці - перенесення уваги на

загальнотеоретичні питання, тоді як прикладні дослідження концентруються в

області інженерної психології і окремих напрямах (наприклад, професійне нав-

чання, космічна психологія, юридична психологія та ін.). В цей час на перший

план виступають питання, пов'язані з вивченням особистості працівника. Пере-

важають дослідження мотивації і організації трудового процесу, управління

трудовою діяльністю. Великої популярност зновуі набуває концепція наукової

організції праці (НОП). Своїм завданням її прибічники ставили розробку

способів формування адекватних мотивів трудової діяльності, впорядковування

процесів целеполагания і ухвалення рішення в праці, вдосконалення систем

когнітивних дій, вивчення механізмів формування суб'єктивного

віддзеркалення. Аналіз зовнішньої системи праці знайшов своє віддзеркалення

в соціологічній теорії розподілу праці, концепціях, що пояснюють природу і

механізми диференціації трудової діяльності.

У 1970-і рр. сформувалися чотири напрями, по яких здійснювали основні

дослідження трудової діяльності :

психофізіологічний напрям. Концентрує вивчення функціональних

станів в праці, таких як працездатність, стрес, стомлення, монотонія;

інженерно-психологічний напрям вивчення питань "людина - машина".

У його рамках йшла розробка системотехнічних і психологічних принципів

проектування діяльності оператора з урахуванням психологічного забезпечення

надійності людини;

експлуатаційний напрям по дослідженню надійності систем

управління. Розробка оптимальних режимів праці, нормування робочого наван-

таження, організація контролю і багато інших практичних питань психології

праці є пріоритетами цього напряму;